П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1689/21
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Херсон;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
22.06.2021 року;
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
визнати протиправними дії працівників ГУ Держпраці у Херсонській області під час проведення перевірки (інспекційного відвідування) 24.01.2019 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області від 05.02.2019 року №ХС3238/498/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу, винесену начальником ГУ Держпраці у Херсонській області Берлимом В.В.
В обґрунтування позову зазначено, що в січні 2019 року Головним управлінням Держпраці у Херсонській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем провадження господарської діяльності з питань додержання законодавства про працю. Позивач вказує, що в порушення положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю інспекційне відвідування проведено без підтвердження належними доказами правових підстав для його проведення, за відсутності позивача або його уповноваженого представника, з ігноруванням положень чинного законодавства щодо доведення в установленому порядку об'єкту відвідування матеріалів перевірки та повідомлення про дату, час і місце вирішення справи про правопорушення. Наведені обставини у сукупності позбавили позивача на участь у перевірці, у тому числі на наданням своїх пояснень та матеріалів в спростування виявлених порушень, на захист від необґрунтованого накладення стягнення та доведеність правомірності своїх дій під час провадження господарської діяльності.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправними дії посадових осіб Головного управління Держпраці у Херсонській області щодо призначення і проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яке відбулось 24 січня 2019 року.
Визнав протиправною і скасував винесену начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області Берлимом В.В. постанову від 05 лютого 2019 року №ХС3238/498/АВ/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 11267 грн. 11 коп.
Проаналізувавши положення ст.ст. 259, 260, 265 КЗпП України, ст.ст. 2, 6, 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю)» від 05.04.2007 року №877-V, п.п. 1, 2, 5, 7, 8, 9, 11, 14, 15, 19-30 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач уповноважений здійснювати заходи нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення за особливим порядком здійснення державного нагляду та контролю, у тому числі за наявності правових підстав для проведення інспекційного відвідування, забезпечення участі суб'єкта господарювання під час інспекційного відвідування, а також правом на надання пояснень і матеріалів, необхідних для заходів контролю і підтвердження правомірності своїх дій, ознайомлення із матеріалами інспекційного відвідування та участі у справі про правопорушення у вказаній сфері.
Перевіривши матеріали перевірки, суд першої інстанції визначив, що інспекційне відвідування проведено за відсутності правових підстав, вичерпний перелік яких передбачений Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Порушення відповідачем вимог вказаного Порядку та Закону №877-V виразилось і в не повідомленні позивача чи його уповноваженого представника про проведення інспекційного відвідування, не пред'явленні інспекторами праці службових посвідчень, не ознайомленні з підставою проведення інспекційного відвідування, складанні акту інспекційного відвідування без участі представника об'єкта відвідування і без надання можливості викласти свої зауваження чи заперечення, подати необхідні матеріали.
З огляду на те, що посадові особи відповідача здійснили інспекційне відвідування за відсутності законодавчих підстав для його проведення та з істотними порушення процедури проведення інспекційного відвідування, відповідачем при прийнятті оскарженої постанови ці обставини не враховано, так само як і відсутність належних доказів про сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорювані дії та рішення суб'єкта владних повноважень не можуть відповідати критерію обґрунтованості і правомірності, що є безумовною підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, Головне управління Держпраці у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки ст. 259 КЗпП України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю)» від 05.04.2007 року №877-V, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 26.04.2017 року №295 і помилково не враховано, що інспекційне відвідування ініційоване у зв'язку із інформацією, що може свідчити про порушення законодавства про працю, одержаною Управлінням під час здійснення інших контролюючих заходів. Відповідачем виконано вимоги Порядку №295 та перед початком інспектування пред'явлено уповноваженій особі суб'єкта господарювання посвідчення та направлення на проведення інспекційного відвідування, запропоновано надати документи, що стосуються оформлення найманих працівників, та організації відвідування, одержано від працівників письмову інформацію, що стосується їх трудової діяльності. Разом з цим, Управлінням дотримано положення Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.07.2013 року №509 та направлено за зареєстрованою адресою місця проживання позивача повідомлення про призначення розгляду матеріалів перевірки та питання накладення штрафу у зв'язку із виявленим правопорушенням. З огляду на те, що під час інспекційного відвідування та накладення штрафу Управління діяло обґрунтовано та на виконання своїх повноважень, встановлені під час перевірки обставини давали підстави для висновку про допущення позивачем законодавства про працю, позовні вимоги є необґрунтованими та у суду першої інстанції не виникло правових підстав для його задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність правових обставин для скасування судового рішення.
Від учасників не надходило клопотань про розгляд справи за їх участі, у зв'язку із чим, з огляду на достатність доказів, апеляційний суд вважає за можливе продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 30.01.2008 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №2 493 000 0000 000688. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців місцем проживання ФОП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Наказом ГУ Держпраці у Херсонській області від 23.01.2019 року №98 відповідно до п.п. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.04.2017 року №295, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у п.п. 1, 2, 4-7 цього пункту, організовано участь головних державних інспекторів відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці у проведенні інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю: в частині оформлення трудових відносин: ФОП ОСОБА_1 , за фактичною адресою здійснення діяльності: приміщення кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_2 .
Визначено провести зазначений вище захід у період з 24 по 25 січня 2019 року згідно чинного законодавства, з урахуванням тривалості інспекційного відвідування, визначеного п. 10 Порядку.
На підставі вказаного наказу, направлення від 23.01.2019 року №95, службових посвідчень №№498, 327, 1195 у період з 24.01.2019 року по 24.01.2019 року ГУ Держпраці у Херсонській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, ФОП ОСОБА_1 за адресою здійснення діяльності: приміщення кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_2 ., за результатами якого складено акт від 24.01.2019 року №ХС32381498/АВ.
Згідно акту, перевіркою встановлено фактичне виконання трудових обов'язків працівниками, одягнутими в однаковий спецодяг, в кількості 10 осіб, стосовно яких жодного документу щодо їх офіційного працевлаштування (заяв працівників, копій, або оригіналу наказів щодо прийняття працівників на роботу та копій повідомлень до фіскальних органів про прийняття працівників на роботу), станом на 15:00 год. 24.01.2019 року, тобто на момент закінчення інспекційного відвідування та підписання акту, надано не було.
За висновками інспекційного відвідування, позивачем порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів України про працю.
Позивач не приймав участі в інспекційному відвідуванні, направлення на проведення перевірки вручено головному бухгалтеру під розпис.
У зв'язку із відмовою від підписання вказаним працівником акту, матеріали інспекційного відвідування надіслано позивачу засобами поштового зв'язку за адресою реєстрації: АДРЕСА_3 .
На підставі акту інспекційного відвідування першим заступником начальника ГУ Держпраці у Херсонській області призначено розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства пор працю на 11:00 год. 05.02.2019 року, про що позивачу 29.01.2019 року надіслано повідомлення від 28.01.2019 року №01-08/1/429 на адресу місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Розглянувши матеріали інспекційного відвідування, першим заступником начальника ГУ Держпраці у Херсонській області винесено постанову від 05.02.2019 року №ХС3238/498/АВ/ТД-ФС, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України та за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 1 126 710 грн.
Згідно вказаної постанови підставою для накладення стягнення стало допущення позивачем до роботи 9 працівників (сушист ОСОБА_2 , повар ОСОБА_3 , прибиральниця ОСОБА_4 , офіціанти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , бармен ОСОБА_7 , адміністратор ОСОБА_8 , помічники повара ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення до Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Не погоджуючись із застосуванням штрафу, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість дій та рішення відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 123 КАС України.
Частинами 1, 2 вказаної статті КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За правилами ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду вважається проміжком часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Обов'язок доведення обставин, з якими пов'язується поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.
Таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Так, спірні правовідносини виникли з приводу неправомірності дій ГУ Держпраці у Херсонській області, вчинених у зв'язку із проведенням 24.01.2019 року інспекційного відвідування, та накладення стягнення (штрафу) за порушення законодавства про працю згідно постанови від 05.02.2019 року №ХС3238/498/АВ/ТД-ФС.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивачем у клопотанні становилось питання про визнання поважними причини пропуску процесуального строку та його поновлення із прийняттям позову до розгляду.
В обґрунтування вказаних вимог зазначалось, що позивач не був присутнім під час проведення інспекційного відвідування, матеріалів перевірки та оспорювану постанову не одержував. Про вчинення відповідачем таких дій позивач дізнався лише наприкінці квітня 2020 року у зв'язку із накладенням державним виконавцем арешту на рахунки позивача (у зв'язку із прийняттям постанов про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2020 року ВП №61891700 та арешт коштів боржника від 22.04.2020 року ВП №61891700). Позивач вказує, що з 2019 року по теперішній час провадить свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , з листопада 2018 року і по теперішній час мешкає у власному будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 . Неможливість дізнатись про інспекційне відвідування та прийняття оспорюваної постанови обумовлена тим, що матеріали інспекційного відвідування та постанова відповідача надсилались позивачу за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_3 , і повертались Управлінню з відміткою «за зазначеною адресою не проживає». Посилаючись на положення п. 3 розділу ІV «Прикінцеві положення» КАС України, згідно яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 122 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, у тому числі щодо звернення до адміністративного суду, продовжуються на строк дії такого карантину, вказує на поважність причин пропуску строку звернення із адміністративним позовом та наявність підстав для його поновлення.
Також, на виконання вимог суду першої інстанції позивач 06.05.2021 року подав клопотання, в якому становилось питання про визнання поважними причини пропуску процесуального строку та його поновлення із прийняттям позову до розгляду.
Додатково обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення із адміністративним позовом, позивач зазначав, що оспорювану постанову ним фактично отримано у листопаді 2020 року після звернення до Нижньосірогозького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою щодо надання можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Фактичною датою, коли позивач дізнався про порушення його прав та інтересів, є 10.11.2020 року, а саме, коли позивач одержав за заявами до державного виконавця від 29.10.2020 року та 06.11.2020 року постанови від 05.02.2019 року №ХС3238/498/АВ/ТД-ФС.
На підтвердження цих обставин позивачем представлено суду копію письмової відповіді головного державного виконавця від 10.11.2020 року №147-39/4368.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши представлені документи в підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку звернення із цим позовом, апеляційний суд враховує, що позивач не був безпосередньо присутній під час оспорюваного інспекційного відвідування та вирішення питання про накладення стягнення за порушення законодавства про працю. Матеріали перевірки та постанова відповідача були надіслані позивачу засобами поштового зв'язку за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання фізичної особи-підприємця та Управлінню повернуті поштові відправлення із відміткою «за зазначеною адресою не проживає». Вказані обставини також не заперечуються учасниками по справі.
Разом з цим, як свідчить зміст листа головного державного виконавця Нижньосірогозького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.11.2020 року №147-39/4368, на примусовому виконанні Верхньорогачинського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) перебував виконавчий документ (постанова від 05.02.2019 року №ХС3238/498/АВ/ТД-ФС, видана Головним управлінням Держпраці у Херсонській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 1 126 710 грн.
В межах виконавчого провадження ВП №61891700 старшим державним виконавцем 22.04.2020 року прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника.
З 05.05.2020 вказане виконавче провадження передано на примусове виконання Нижньосірогозькому районному відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса).
12.05.2020 року боржник ( ОСОБА_1 ) зверталась до Відділу із заявою про ознайомлення із виконавчим провадженням, що ним реалізовано у цей же день із отриманням копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також, зі змісту наведеного листа встановлено, що позивач оскаржив в судовому порядку постанову державного виконавця від 22.04.2020 року. На момент розгляду заяви про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року по справі №540/1313/20 відповідний адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений.
Зі змісту рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року по справі №540/1313/20, оприлюдненого в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.06.2020 року, встановлено, що із позовом про скасування постанови державного виконавця Верхньорогачинського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2020 року ВП 61891700 з виконання постанови ГУ Держпраці у Херсонській області від 05.02.2019 року №ХС3238/498/АВ/ТД-ФС, позивач звертався ще 22.05.2020 року.
На переконання апеляційного суду, наведені обставини у сукупності спростовують доводи позивача про те, що про оспорювану постанову Управління Держпраці та проведене інспекційне відвідування він зміг дізнатись лише у листопаді 2020 року та із повними матеріалами інспекційного відвідування і розгляду справи про накладення штрафу - в березні 2021 року за відповідними заявами, поданими до виконавчої служби і Управління.
Сукупність матеріалів справи свідчить про те, що про порушення своїх прав та інтересів, пов'язаних із накладенням штрафу згідно оспорюваної постанови та інспекційним відвідуванням, позивач знав щонайменше з травня 2020 року.
Проте, із цим адміністративним позовом позивач звернувся 19.04.2021 року, тобто із пропуском шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
При цьому, позивач не зазнає обставини, що об'єктивно і непереборно перешкоджали у вчиненні дій, направлених на своєчасний та без виправданих зволікань захист своїх прав та інтересів. Не наводиться поважних причин пропуску процесуального строку, а також тих, що перешкоджали у своєчасній реалізації своїх прав на судовий захист.
Врахуванню підлягає також те, що відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції, яка діяла на момент, коли позивач міг дізнатись про порушення своїх прав та інтересів) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 122 цього Кодексу, строки звернення до адміністративного суду, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
Згідно із п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції, яка діє на момент закінчення установленого строку, листопад 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Зміни у наведені положення адміністративного процесуального законодавства внесені Законом України від 18.06.2020 року №731-IX, відповідно до п. 2 Розділу ІІ якого процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року №731-IX опубліковано 16.07.2020 року у виданнях "Голос України" за №119-120 та "Урядовий кур'єр" за №135 та набрав чинності 17.07.2020 року, а отже передбачений Законом 20-денний строк завершений 06.08.2020 року.
Таким чином, на момент закінчення строку звернення із адміністративним позовом, з урахуванням вищенаведених правил КАС України та Закону України від 18.06.2020 року №731-IX, такий строк може бути поновленим за клопотанням особи, яка звернулась до апеляційного суду із скаргою, з одночасним наведенням причин неможливості вчинити певні процесуальні дії, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Однак, посилаючись на вказані положення законодавства, позивачем не обґрунтовуються обставини неможливості вчасно реалізувати свої процесуальні права у зв'язку із обмежувальними заходами, запровадженими Урядом.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини показали, що провадження у цій справі відкрито за адміністративним позовом, поданим із пропуском строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України. Поважність причин пропуску процесуального строку спростовується наявними матеріалами справи, а об'єктивність перешкод у своєчасному вчиненні певних процесуальних дій не знаходить свого підтвердження та обґрунтування.
Враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано дотримання строку звернення із цим позовом, у тому числі позивач не довів наявність об'єктивних перешкод у своєчасному вчиненні таких процесуальних дій та поважність причин пропуску установленого строку, колегія суддів вбачає всі правові підстави для залишення позову без розгляду згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, колегія суддів відповідно до ст. 317 КАС України доходить висновку про скасування судового рішення та залишення позову без розгляду.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 3 ч. 1 ст. 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області - задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
О.І. Шляхтицький