П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/2054/20
Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
14:05 год., м. Херсон;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
21.05.2021 року;
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Шляхтицького О.І.
За участю: секретаря - Пономарьової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати неправомірною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури в частині невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку;
стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв'язку із звільненням у розмірі 23104,62 грн. (середнього місячного заробітку);
стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належної йому вихідної допомоги при звільненні за період з 06.05.2020 по день постановлення судового рішення, який станом на 20.05.2021 складає 286057,20 грн.
В обґрунтування позову зазначено, з 1997 року позивач проходив службу в органах прокуратури, у тому числі на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області. Керуючись приписами п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказом прокурора Херсонської області позивача звільнено із займаної посади та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05.05.2020 року. Таким чином, із звільненням на підставі вказаних положень законодавства про прокуратуру настали обставини, передбачені ст. 44 КЗпП України, та обов'язок відповідача здійснити виплату на користь позивача вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Разом з цим, оскільки з позивачем не проведений належний розрахунок при звільненні, застосуванню підлягають і положення ст.ст. 116, 117 КЗпП із стягненням на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури в частині невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.
Стягнув з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв'язку із звільненням у розмірі 23104,62 грн.
В задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.
Проаналізувавши положення Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із не врегулюванням питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а також обмежень стосовно таких виплат, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають загальні правила трудового законодавства, у тому числі ст. 44 Кодексу законів про працю України.
З огляду на те, що вихідна допомога є державною гарантією, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами; під вихідною допомогою розуміються грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення на користь позивача вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі Херсонська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині задоволених вимог та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням п. 9 ч. 1 ст. 51, ч. 5 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», ч. 5 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 44 КЗпП України, п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ і помилково не враховано, що звільнення позивача з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» пов'язано не із ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів, а із процедурою проходження прокурорами атестації як складової частини процесу реформування органів прокуратури, введеного Законом №133-ІХ, не поданням прокурором заяви про намір пройти атестацію в порядку, передбаченим цим Законом. На момент вирішення питання стосовно подальшого проходження позивачем служби в органах прокуратури є чинним спеціальне законодавство, що регулює статус прокурорів, умови і підстави звільнення, які носять імперативний характер та виключають правові обставини для застосування положень загального трудового законодавства, у тому числі ст. 44 КЗпП України.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, з 10.09.1997 року ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури, зокрема, на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про прокуратуру», п. 3, п.п. 1 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» позивача звільнено з займаної посади та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05.05.2020 року.
У наказі визначено провести остаточний розрахунок і виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні.
Не погоджуючись із звільненням із займаної посади та органів прокуратури, позивач оскаржив цей наказ в судовому порядку.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року по справі №540/1407/20 визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30.04.2020 року №181к, поновлено ОСОБА_1 на посаді та стягнуто на його користь 135 327,06 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 року по 21.10.2020 року.
15.12.2020 року на підставі вказаного судового рішення керівником Херсонської обласної прокуратури видано наказ №865к, яким скасовано наказ прокурора Херсонської області від 30.04.2020 року №181к, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу прокуратури.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року по справі №540/1407/20 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
29.03.2021 року керівником Херсонської обласної прокуратури на підставі постанови апеляційного суду видано наказ №322к, яким наказ прокурора Херсонської області від 15.12.2020 року №865к скасовано.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу не виплати позивачу вихідної допомоги відповідно до положень ст. 44 КЗпП України у зв'язку із звільненням з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII.
Гарантії прокурора виражаються у незалежності прокурора, що забезпечується, у тому числі, особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII.
За правилами ст. 4 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ ст. 51 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Законом України від 19.09.2019 року №113-ІХ також внесено зміни і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»; статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус»; частину дев'яту статті 252 після слів «дисциплінарної відповідальності та звільнення» доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу».
Слід враховувати, що КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Статтею 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 року у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 року у справі №804/406/16, від 08.08.2019 року у справі №813/150/16, від 15.04.2021року у справі №440/3166/20, від 22.07.2021 року у справі №300/2000/20.
Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою розуміються грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Водночас, приписами Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є ст. 44 КЗпП України.
Внесені Законом №113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
Отже, частиною п'ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України.
Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 у справі №560/3971/19, від 27 січня 2021 у справі №380/1662/20, від 18 лютого 2021 у справі №640/23379/19, від 25 лютого 2021 у справі №640/8451/20, від 17 березня 2021 у справі №420/4581/20, від 30 березня 2021 у справі №640/25354/19, від 31 березня 2021 у справі №320/2449/20, від 15 квітня 2021 у справі №440/3166/20, від 09 липня 2021 у справі №160/4745/20, від 22 липня 2021 у справі №300/2000/20, від 11 серпня 2021 у справі №640/9375/20, від 01 жовтня 2021 року у справі №260/1890/19.
Враховуючи викладене, оскільки позивача звільнено з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), частиною п'ятою статті 51 цього Закону та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються загальні норми трудового законодавства, і у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для нарахування на користь позивача вихідної допомоги при звільненні у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до положень статті 44 КЗпП України.
Оскільки судом першої інстанції повною мірою з'ясовані обставини справи, висновки суду ґрунтуються на правильному застосуванні норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 15.11.2021 року (з урахуванням терміну перебування судді-доповідача на лікарняному та відпустці).
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
О.І. Шляхтицький