Справа № 428/8151/21
15 листопада 2021 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Бароніна Д.Б.,
за участю секретаря Корнєвої Ю.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
1. Позиції сторін, процесуальні дії
1.1. ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, посилаючись на наступне.
Позивач з 12.04.1992 по 04.05.2012 перебувала у шлюбі з відповідачем. Перебуваючи у шлюбі, сторони 12.04.2000 придбали у власність трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Між сторонами не досягнуто домовленості з приводу поділу їхнього спільного майна, відповідач не визнає права позивача на 1/2 частку квартири. Спірна квартира була зареєстрована на відповідача згідно договору обміну, проте набута в період шлюбу та в інтересах сім'ї.
Враховуючи викладене, позивач звернулася до суду з даним позовом та просить:
- визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
1.2. В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що він визнає спірну квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя. В спірній квартирі з 2000 по 2012 рік проживав він, його дружина та двоє їх дітей. Зараз він у спірній квартирі не проживає, при цьому за квартирою накопичився борг за комунальні послуги близько 200000 грн. Він не заперечує проти задоволення позову, проте заперечує проти стягнення з нього судового збору.
2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин
2.1. Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 12.04.1992 Сєвєродонецьким міським РАГС Луганської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 12.04.1992. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 .
Згідно копії рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04.05.2012 по справі №1227/2643/2012 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено та ухвалено розірвати шлюб, зареєстрований 12.04.1992 Сєвєродонецьким міським РАЦС Луганської області, актовий запис №227, між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 15.05.2012.
2.2. Згідно з копією договору обміну серії АВК № 101348, укладеного 12.04.2000 між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з іншої сторони, ОСОБА_3 обміняв належну йому квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 2 договору обміну квартира АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 24.01.1996 Сєвєродонецькою держнотконторою за реєстром № 415, та зареєстрованого Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації 31.05.1996 за №749.
Згідно довідок-характеристик, посилання на які міститься у пункті 2 вищевказаного договору, квартира АДРЕСА_3 є однокімнатною, площею 30,5 кв.м., вартістю 4110 грн., а квартира АДРЕСА_4 є трикімнатною, площею 57,4 кв.м., вартістю 10458 грн.
Пунктом 4 договору обміну визначено, що обмін проведений в місті Сєвєродонецьку Луганської області по взаємній домовленості сторін без доплати.
3. Релевантні джерела права
3.1. Статтями 22, 24, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України, в редакції, яка була чинною станом на час укладення договору обміну спірної квартири (далі - КпШС), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.
В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи
інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
3.2. Згідно статей 241, 242 Цивільного кодексу Української РСР в редакції, яка була чинною станом на час укладення договору обміну спірної квартири (далі - ЦК УРСР), за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше.
Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.
До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін.
3.3. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Така правова позиція сформована Верховним Судом та викладена в постановах від 24 травня 2019 року у справі № 360/303/17-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 648/2988/16-ц, від 14 листопада 2019 року у справі №570/4823/15-ц.
4. Оцінка доказів та аргументів сторін
4.1. Суд зазначає, що станом на час укладення відповідачем договору обміну спірної квартири від 12.04.2000, чинним був Кодекс про шлюб та сім'ю України, а також Цивільний кодекс Української РСР. Саме вказані нормативно правові акти визначали правовий режим майна, набутого за договором обміну, а також набутого під час перебування особи у зареєстрованому шлюбі.
Зі змісту статей 22, 24, 28, 29 КпШС вбачається, що вказаним кодексом була встановлена презумпція спільності майна подружжя, набутого за час шлюбу. Виключення з цієї презумпції передбачалися лише у таких випадках:
1) майно належало одному з подружжя до одруження;
2) майно було одержане одним із подружжя під час шлюбу в дар або в порядку успадкування;
3) майно є річчю індивідуального користування одного із подружжя (за винятком коштовностей та предметів розкоші).
Водночас, ЦК УРСР визначав, що кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін.
Тобто, станом на 12.04.2000 договір міни житлових приміщень означав, що одна із сторін договору продає своє житлове приміщення, а взамін покупає інше житлове приміщення. При цьому, КпШС не передбачав жодних виключень стосовно правового режиму майна, набутого одним із подружжя за договором міни, в частині застосування презумпції спільності майна подружжя, набутого за час шлюбу. Крім того, КпШС на відміну від Сімейного кодексу України не визначав, що особистою приватною власністю дружини або чоловіка є те майно, яке набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто.
Таким чином, майно, набуте в 2000 році одним із подружжя під час перебування у шлюбі за договором міни, прирівнюється до майна набутого за договором купівлі-продажу і презюмується спільною сумісною власністю подружжя.
4.2. Спірна квартира була набута відповідачем за договором міни 12.04.2000, тобто під час перебування сторін у шлюбі. Згідно копії паспорту позивача, вона з 13.07.2000 була зареєстрована у цій квартирі. Доказів того, що спірна квартира була придбана не в інтересах сім'ї сторін, а лише для особистого використання відповідачем, до суду надано не було.
Заяву про застосування строків позовної давності відповідач ані усно, ані письмово не подавав, в той час як згідно діючого на час розгляду справи цивільного законодавства суд може застосувати строки позовної давності лише за заявою сторони (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Таким чином, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а спірну квартиру належить визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя та в порядку її поділу визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири.
5. Розподіл судових витрат, інші процесуальні питання
5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 57745176 від 20.08.2021 про сплату судового збору у сумі 2664 грн. 00 коп. З урахуванням задоволення позовних вимог, а також з урахуванням прохання позивача про стягнення з відповідача лише 50% судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50 % суми сплаченого судового збору в розмірі 1332 грн. 00 коп.
5.2. Згідно із ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Отже, з урахуванням задоволення позову, підстав для скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані ухвалою суду від 13.08.2021 по справі № 428/7574/21, станом на час ухвалення цього рішення суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Б. Баронін