Справа № 408/228/21-ц
Провадження № 2/408/1057/21
15 листопада 2021 року смт. Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області, в складі:
головуючого: судді Булгакової Г.В.
при секретарі: Ришковій Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Біловодськ Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
ПозивачОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 наполягаючи на стягненні аліментних платежів на її користь на утримання малолітньої дитини, сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, мотивуючи позов тим, що дитина проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні, а відповідач, у передбаченому законом розмірі, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому просить стягнути аліменти з відповідача.
Позивач у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду із заявою, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення повісток. Про причини неявки відповідач суду не повідомив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню.
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2019 року, підтверджується, що ОСОБА_1 з 29 квітня 2017 року по 14 листопада 2019 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16 листопада 2017 року Зарічним районним у місті Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, ОСОБА_2 є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю вказана - ОСОБА_1 .
З довідок про реєстрацію місця проживання особи № 06/01-4585 від 3 вересня 2019 року та № 06/01-4584 від 3 вересня 2019 вбачається, що позивач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 Цивільно-процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Згідно ст.18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27 лютого 1991року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 27 вказаної Конвенції визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.141, 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
На підставі ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як зазначено в ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що будь-які витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини. Вказаний висновок, викладений у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2019 року по справі № 344/10971/16-ц.
Так судом з матеріалів справи встановлено, що 13 липня 2021 року відповідач надав на електронну адресу суду пояснення, в яких вказав, що його заробіток полягає в перепродажу товару з націнкою. Батько позивача йому подарував автомобіль, аби позивач мав заробіток з надання послуг таксі. Відповідач неодноразово повідомляв позивача про те, що у нього (відповідача) є невиплачені борги в тому числі і за придбаний автомобіль.
Він (відповідач) сплачує аліменти кожного місяця в розмірі 1000 гривень. Надсилає дитині речі, дарує подарунки. Взяв кредит та передав позивачу грошові кошти в розмірі 6000 гривень для проведення додаткового обстеження дитини в м.Харкові.
Таким чином маючи дохід в розмірі 5-6 тисяч гривень він не в змозі надавати аліменти в більшому розмірі.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо боргів за придбання автомобіля з тих підстав, що він (відповідач) надав мінливі пояснення з цього приводу. Не можливо встановити, автомобіль придбаний в якості дарунку, який згідно ст.717 ЦК України є передачею обдаровуваному безоплатно майна у власність чи придбаний відповідачем у власність у борг з подальшою виплатою грошових коштів продавцю.
Щодо пояснень відповідача з приводу надання грошових коштів для проведення додаткового обстеження дитини в м.Харкові суд визначив, що ст.185 СК України передбачена участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
При цьому зобов'язання покладається на того з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також того з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана . Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Суду не надано жодних доказів, щодо наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що у нього (відповідача) немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. (Висновок, викладений у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2019 року по справі № 755/14148/18).
Таким чином судом встановлено, що відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і малолітньої дитини, станом на дату вирішення спору розмір його щомісячного доходу становить 5000-6000 гривень, в змозі сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому заявлений позивачем до стягнення розмір аліментів на утримання дитини є співмірним з доходами відповідача.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Беручи до уваги, що сторонами в добровільному порядку спір не врегульований, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, його було підтверджено протягом судового засідання, тому він, з урахуванням інтересів малолітньої дитини, підлягає задоволенню.
У силу вимог ст.141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 908 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.258-263 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), уродженця м.Суми Сумської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати аліментних платежів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у дохід держави у розмірі 908 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Г. В. Булгакова