Справа № 401/1826/21 ;
Провадження № 2/401/928/21
09 листопада 2021 року місто Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючий суддя Макарова Ю.І.,
секретар Горбатюк К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Світловодського міськрайонного суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гармаша Андрія Віталійовича, до ОСОБА_2 про стягнення коштів, які збережені без достатньої правової підстави,
22 червня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 10000 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 серпня 2018 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 10000 доларів США в рахунок погашення боргу. За усною домовленістю, вказані грошові кошти ОСОБА_2 повинна була передати гр.. ОСОБА_3 в рахунок погашення боргових зобов'язань, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Проте, відповідач не виконала умови усної домовленості та зберегла отримані від позивача грошові кошти без достатньої правової підстави. У зв'язку з чим, представник позивача, просить стягнути вказану суму з відповідача.
Ухвалою суду від 07 липня 2021 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до підготовчого судового засідання на 06 вересня 2021 року.
26 липня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не визнає позовні вимоги. Зазначає, що 31 серпня 2018 року ОСОБА_1 повернула ОСОБА_2 10000 доларів США, отриманих раніше за договором позики. У зв'язку з чим, відповідач власноручно склала розписку про отримання суми боргу від ОСОБА_1 . При цьому, боргова розписка про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 в борг грошових коштів була повернута позивачу. Зауважує, що будь-якої домовленості щодо передачі вказаної суми коштів ОСОБА_3 не було, що підтверджується змістом самої розписки.
Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судовий розгляд по суті на 22 вересня 2021 року, який було відкладено через неявку позивача та її представника без поважних причин.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, представник позивача подав письмову заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача подав письмову заяву про проведення розгляду справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи відповідно до ст. 229 ЦПК України, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно копії розписки від 31 серпня 2018 року, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 10000 американських доларів в рахунок погашення боргу. (а.с. 9)
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов'язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Згідно копій розписки долученої до позовної заяви, позивач передала відповідачу 10000 американських доларів в рахунок погашення боргу. Будь-яких застережень щодо передачі вказаної грошової суми третій особі, в тому числі гр.. ОСОБА_3 , розписка не містить.
За положеннями статті 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Разом з тим, положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як на підставу задоволення своїх вимог, позивач посилається на те, що відповідачем зберігаються грошові кошти без достатньої правової підстави, у зв'язку з тим, що відповідач отримала грошові кошти від позивача для передачі третій особі, але цього не зробила.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини з приводу повернення боргу. Боргова розписка, як зазначено відповідачем, була знищена після оплати суми боргу.
При цьому, будь-яких доказів щодо необхідності передачі отриманих грошових коштів відповідачем третій особі суду не надано, а зміст поданої копії розписки спростовує доводи позивача.
За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності суд виходить з відсутності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів як таких, що набуті чи збережені ним без достатньої правової підстави, а відтак і відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд відносить за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 4 , 19 , 141 ,263-265 ,268 , 280-284 ЦПК України , суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, які збережені без достатньої правової підстави - залишити без задоволення.
Судові витрати віднести за рахунок позивача ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 17.11.2000 Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Світловодського міськрайонного суду
Кіровоградської області Ю.І Макарова
"09" листопада 2021 р.