Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1418/21
Провадження №2/382/790/21
15 листопада 2021 року Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А. вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору виконаним, визнання договору іпотеки припиненим та зняття заборгованості на відчуження (іпотеки),
ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою, в якій просить: визнати кредитний договір № K3JWGK15006732 від 19.02.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» в особі начальника Яготинського відділення Печерської філії ПАТ «КБ «ПриватБанк» Цимбалюком М.М. виконаним; визнати договір іпотеки від 21.03.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» в особі начальника Яготинського відділення Печерської філії ПАТ «КБ «ПриватБанк» Цимбалюком М.М. припиненим; зняти заборону відчуження зазначеного в договорі іпотеки від 21.03.2009 року жилого будинку АДРЕСА_1 , який належить позивачу; стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 724 грн. 00 коп..
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, у відповідності до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.
Отже, право обирати суд, до якого бажає звернутися особа, належить виключно цій особі.
Частиною п'ятою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Відповідно до Преамбули до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Дослідивши вимоги позовної заяви, суд доходить висновку, що відносини, які склалися між сторонами, підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(далі Закон) визначено, що реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Закон дає конкретні визначення термінів «місце проживання» та «місце перебування».
Так, місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Слід зазначити, що місце перебування фізичної особи визначається як фактичне, юридичним воно стає лише після внесення даних про нього до реєстру.
Як вбачається з матеріалів справи на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач є споживачем банківських послуг.
Зважаючи на предмет даного спору, останній подається за правилами підсудності за правилом альтернативної підсудності - за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством і встановлює певні особливості судового захисту прав споживачів.
Позивач звертаючись до суду з вказаним позовом обґрунтував підсудність даної справи пославшись на положення ч.5 ст. 28 ЦПК України, яка передбачає, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
При цьому, позивач не надав належних доків підтвердження свого місця проживання в м. Яготин Бориспільського району Київської області.
Разом з тим вбачається, що позов було пред'явлений з порушенням правил підсудності, оскільки ч. 5 ст. 28 ЦПК України прямо передбачає право позивача звертатися з позовом саме за зареєстрованим місцем проживання чи перебування, тобто, визначальним є реєстрація місця проживання (перебування), а не фактичне місце проживання.
Як вбачається з матеріалів справи на момент звернення з позовом позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Також позивачем зазначено у позові фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , однак не надано доказів вказаного та фактичне місце проживання не можна вважати зареєстрованим місцем проживання (перебування) споживача.
Згідно ч.ч. 6-9 ст. 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судне пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Якщо судом буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Виходячи з вищевказаних норм цивільного процесуального закону, питання визначення та дотримання правил підсудності є прерогативою та безпосереднім обов'язком суду.
При зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 вказавши адресу проживання: АДРЕСА_1 , не підтвердивши при цьому, що ця адреса є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання або перебування. Матеріалами позову такі відомості також не підтвердились.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Статтею 376 ЦПК України передбачені підстави для скасування судового рішення повністю або частково судом апеляційної інстанції, зокрема п. 1 ч. 3 даної статті передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч.1 ЦПК України)
Судом з'ясовано, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується позовною заявою, копією договору іпотеки від 21.03.2009 року, копією листа Верховного суду від 15.06.2021 року, копіями листів АТ «КБ «ПриватБанк» від 19.08.2021 року та 22.09.2021 року.
Зазначена адреса зареєстрованого місця проживання позивача територіально не відноситься до Яготинського районного суду Київської області та не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Яготинського районного суду Київської області.
Місцезнаходження відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», зазначено: 49094, м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50.
Відповідно до ч. 9 ст.187ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Отже, перевіривши матеріали справи, вважаю за необхідне направити вказану цивільну справу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (01601, м. Київ вул. Володимирська, 15) за правилом ч. 5ст. 28 ЦПК України - за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача як споживача банківської послуги, тобто за місцем територіальної підсудності розгляду такої справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, здійснюється на підстави ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Спори між судами про підсудність не допускаються. У зв'язку з цим та для того, щоб не допустити безпідставної тяганини під час розгляду цивільних справ з боку судів, на яких і лежить обов'язок правильно застосувати правила про підсудність то ЦПК України встановлює правило про недопустимість суперечок між судами про підсудність.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 28, 31, 32, ЦПК України, суд
Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору виконаним, визнання договору іпотеки припиненим та зняття заборгованості на відчуження (іпотеки) передати за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (01601, м. Київ вул. Володимирська, 15).
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Кисіль О.А.