Справа № 357/8124/21
2/357/3667/21
Категорія 38
09 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Кривенко О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Білій Церкві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 05.07.2019 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-204632, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит на суму 101 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,99 % зі строком кредитування на 60 місяців, на термін до 04.07.2024 року. Відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за цим договором та допустив виникнення заборгованості, яка станом на 03.06.2021 року становить 119 233 грн. 18 коп., що і просить позивач стягнути з відповідача, та стягнути судові витрати по справі: судовий збір в сумі 2270,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 11 923,24 грн.
29.11.2018 року Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» змінило своє найменування на Акціонерне товариство «Кредобанк».
Ухвалою судді від 02.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження, призначено справу до розгляду.
17.09.2021 року від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
29.09.2021 року на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшла заява представника відповідача - адвоката Квітіна Р.В., про відкладення розгляду справи та надання часу для підготовки до розгляду справи, оскільки відповідач вирішив скористатися професійною правничою допомогою адвоката.
В зв'язку з наведеним, розгляд справи відкладено на 09.11.2021 року.
05.10.2021 року представник відповідача, адвокат Квітін Р.В., подав суду відзив на позов.
02.11.2021 року та 09.11.2021 року на адресу суду засобами електронного зв'язку представник АТ «Кредобанк» направив відповідь на відзив та 05.11.2021 року від представника АТ «Кредобанк» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника АТ «Кредобанк».
Позивач не направив в судове засідання свого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали суду заяву де просять справу розглядати без участі їхнього представника, позов підтримали.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином, подав суду відзив на позов, де висловив свою позицію в справі та визнав позов частково.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.07.2019 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-204632, відповідно до якого позивач зобов'язувався надати у власність відповідача грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а відповідач зобов'язувався використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Відповідно до умов договору, позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит на суму 101 000,00 грн. з терміном кредитування на 60 місяців, до 04 липня 2024 року, на поточні потреби.
Пунктом 4.2 Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною п. 4.1 договору, а саме 36,99 % річних, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі.
Згідно з п.п. 4.3, 4.7 договору за надання послуг позичальник сплачує банку комісії в порядку, строки та розмірі, передбачені п. 2.10 договору, нарахування яких здійснюється до дати повернення кредиту в повному обсязі.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором та/або додатками до нього.
Відповідно до п. 6.2. договору позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до графіку платежів (Додаток № 1 до Кредитного договору).
Відповідно до п. 6.3 договору позичальник щомісячно здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу, розмір якого визначається п. 6.2 кредитного договору, а саме 3754 грн.
Пунктом 6.3.1 договору встановлено, що для здійснення належного погашення кредиту позичальник зобов'язаний щомісячно не пізніше дати погашення щомісячного платежу, встановленої графіком платежів, забезпечити наявність на поточному рахунку для обслуговування кредиту суму коштів, що відповідає розміру щомісячного платежу.
Позивач виконав умови договору належним чином та надав відповідачу кредит на загальну суму 101 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 39278775 від 05.07.2019 року, випискою руху коштів по рахунку з 05.07.2019 року по 03.06.2021 року.
Відповідно до п. 3.3 договору банк вправі відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або припинити кредитування позичальника у випадках прострочення сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту) щонайменше на один календарний місяць, порушення позичальником істотних умов кредитного договору, зокрема, невиконання позичальником зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 6.9 договору банк у випадках, передбачених п. 3.3 договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Відповідно до п. 6.10 договору позичальник зобов'язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п. 6.9 договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні (згідно п.п. 3.3.2, 3.3.3 договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку.
З метою досудового врегулювання спору та керуючись умовами договору, позивач зазначає, що 23.04.2021 року звертався до відповідача з повідомленням-вимогою, і вимагав погашення простроченої заборгованості за договором. Однак, відповідач не вчинив жодних дій спрямованих на погашення заборгованості, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку відповідача б/н за період з 05.07.2019 року по 03.06.2021 року.
Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору та, станом на 03.06.2021 р., має заборгованість в сумі 119 233 грн. 18 коп., з яких: 91 224 грн.- сума заборгованості за кредитом; 28 008,18 грн. - заборгованість по сплаті відсотків, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за кредитним договором № CL-204632 від 05.07.2019 року (а.с. 5).
Відповідач у відзиві зазначив, що позовні вимоги визнає частково, оскільки визнає свої боргові зобов'язання перед АТ «КРЕДОБАНК» лише по тілу кредиту, крім того, позивач не погоджується з вимогою щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та просить суд розстрочити виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості шістьма рівними частинами. При цьому відповідач зазначає, що до позовної заяви у якості доказів заборгованості та нарахування відсотків представник позивача надав лише «Розрахунок заборгованості за договором № CL-204632 від 05.07.2019 року», укладений між АТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 , станом на 03.06.2021 року, з якого слідує, що сума заборгованості за відсотками становить 28 008,99 грн. Звертає увагу, що досудова вимога від 24.04.2021 року зазначає, що заборгованість за відсотками становить 22 293,61 грн., тобто на 5715,38 грн. менше. Відповідач посилається на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18). Таким чином, нарахування відсотків у розмірі 5715,38 грн. було протиправним, оскільки проведено після пред'явлення досудової вимоги. Крім того, звертає увагу на те, що розрахунок є аналітичним документом банку, складеним в односторонньому порядку, що не було погоджено з відповідачем, тому не є безспірним доказом існування між сторонами вказаного розміру заборгованості. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Тобто, надані позивачем документи не підтверджують наявність у відповідача заборгованості за відсотками, оскільки такими документами можуть бути лише бухгалтерські операційно-касові документи. Отже, враховуючи, що відповідачем надано лише розрахунок заборгованості щодо нарахування відсотків, що не є первинним бухгалтерським документом, то не було підтверджено жодними доказами наявності заборгованості по відсотках у ОСОБА_2 . Крім того, відповідач посилається на норму ч. З ст. 551 ЦК України та просить суд зменшити заявлений до стягнення розмір неустойки, оскільки він складає 1 / 4 суми позики і є доволі значним. Відповідач наводить обставини, які мають істотне значення, а саме - настання його неплатоспроможності внаслідок карантинних обмежень, спричинених C0VID-19, що позбавило його можливості нормально провадити господарську діяльність. Також, відповідач з посиланням ч. 1 ст.435 ЦПК України, просив суд розстрочити виконання рішення суду, оскільки є істоті підстави застосувати розстрочення виконання рішення суду, так як він є фізичною особою - підприємцем та директором ТОВ «НРЦ - ЮКРЕЙН», джерелом доходу якого є його підприємницька діяльність, через запровадження в Україні карантину він втратив значний прибуток від господарської діяльності, відтак не в змозі погасити заборгованість і виконати рішення суду. Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів обсягу наданих адвокатом послуг та доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги в заявленому розмірі, а тому просив в цій частині вимог відмовити.
Представник позивача АТ «Кредобанк» надав суду відповідь на відзив, зазначаючи, що відзив необгрунтований. Кредитним договором не передбачено зупинення нарахування відсотків на тіло кредиту після направлення досудової вимоги, відтак Банк не зобов'язаний був зупиняти нарахування відсотків. Відповідно до п. 4.1 Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 36.99 % річних. Відповідно до п. 4.2. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною у п. 4.1. цього договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору. Відтак, даним пунктом кредитного договору встановлено право Банку нараховувати відсотки на суму заборгованості до дня повернення кредиту у повному обсязі. Досудова вимога про дострокове стягнення заборгованості була надіслана ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості станом на 01.04.2021 р., в якій Банк повідомив про наявність заборгованості за кредитним договором, тобто наявність порушень грошових зобов'язань, а позовна заява про стягнення заборгованості містить розрахунки заборгованості сформовані станом на 03.06.2021 р., тобто різниця між актуальністю розрахунків у 2 місяці і 2 дні, відтак враховуючи той факт, що Банк не зупиняв нарахування відсотків після направлення досудової вимоги, тому і різниця між сумами очевидна. В обґрунтування розміру боргу АТ «Кредобанк» надав розрахунок суми заборгованості по Кредитному договору № CL-204632 від 05.07.2019 р.; меморіальний ордер № 39278775 від 05.07.2019 р.; виписки про рух коштів по рахунку із 05.07.2019 по 03.06.2021 р.; виписки про рух коштів по рахунку із 05.07.2019 по 03.06.2021 р. У розрахунку заборгованості викладена повна інформація про нарахування суми заборгованості. Такж, позивач заперечив розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідач не довів належними доказами відсутності у ТОВ «НРЦ-ЮКРЕЙН» прибутку за останній рік, жодних фінансових звітів не було долучено на підтвердження неприбутковості підприємства. Щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката Павленко С.В., представник АТ «Кредобанк» вважає, що дана сума співмірна із витратами адвоката на супроводження даної справи за мірками розміру на правову допомогу адвокатів м. Києва.
Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, підписання договору № CL-204632 від 05.07.2019 року свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови данного договору зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього. Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами.
Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.
Позичальник зобов'язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідач, визнаючи позов частково, заперечує нарахування відсотків за умовами договору та заперечує нараховану суму судових витрат.
Встановленим є те, що 23.04.2021 року відповідачу було направлено повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту за договором, та заборгованість не була погашена (а.с.21).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, роз'яснено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач просить стягнути з відповідача розмір відсотків, які розраховані згідно умов Договору станом на 03.06.2021 р. Відповідач вказує, що пред'явивши боржнику вимогу про дострокове повернення кредиту, кредитор втратив право вимоги про стягнення відсотків у розмірі, який передбачено кредитним договором від 05.07.2019р.
Однак, суд звертає увагу, що відповідач отримав вимогу про дострокове повернення коштів 28.05.2021 року, а тому з цього часу і припиняється право на нарахування відсотків за умовами договору. Відсотки в розмірі, який передбачений договором, розраховані станом на 03.06.2021 року, тобто за травень місяць включно, а отже, суд не погоджується з позицією відповідача, щодо неправомірного розрахунку процентів.
Відповідач у відзиві на позов, також, посилається на ч. 3 ст. 551 ЦК України, просив зменшити розмір неустойки. Однак, суд звертає увагу, що позивач не ставив вимогу про стягнення неустойки.
Таким чином, суд вважає, що підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача 119 233 грн. 18 коп., що включає тіло кредиту, відсотки.
Щодо судових витрат, то суд приходить до висновку, що не підлягають до стягнення з відповідача на користь АТ «Кредобанк» судові витрати по справі, які складаються з коштів за надану позивачу правову допомогу на загальну суму 11 923 грн. 31 коп., оскільки дана вимога не обґрунтована та не доведена.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Так, згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В Договорі про надання правової допомоги від 11.02.2019 р. не встановлено розміру винагороди адвоката та порядок здійснення оплати, відсутній орієнтований розрахунок суми судових витрат, неідентифіковано, що витрати на професійну правничу допомогу згідно наданої копії договору стосуються підготовки саме даної справи, не подано детального опису робіт /наданих послуг/, підтвердження оплати. Договір про надання правової допомоги укладено за два роки до звернення позивача в суд з даним позовом (а.с.34 -35).
Також, відсутні дані про явку представника позивача до суду. Натомість, матеріали справи містять заяву від позивача про розгляд справи за відсутності їхнього представника.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі. Стороною позивача не надано жодного доказу понесених витрат на правничу допомогу.
Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру таабо порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 923,31 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача на користь позивача судові витрати по справі, а саме: судовий збір в сумі сумі 2270,00 грн.
Щодо заявлених позовних вимог щодо розстрочення виконання рішення, суд приходить до висновку, про відмову в їх задоволенні, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 435 ЦК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно ч. ч. 3-5 ст.435 ЦПК України підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стаі-1; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Твердження заявника про складне фінансове становище, що спричинене впровадженням карантину та перебуванням підприємства у складному фінансовому становищі, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки карантинні заходи мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Крім того, відповідач не був позбавлений права звернутися до позивача з питанням реструктуризації боргу, з заявою отримати кредитні канікули або укласти додаткові договори.
Додана до матеріалів справи довідка № 1 від 27.09.2021 р. щодо рівня заробітної плати ОСОБА_1 не є достатнім доказом матеріального становища відповідача.
Тому, враховуючи вище викладене та аналізуючи наведені підстави розстрочення виконання рішення суду, враховуючи пропорційність цивільного судочинства, розумний баланс між інтересами сторін, суд дійшов висновку, що обставини зазначені ОСОБА_1 не містять виняткового характеру, який відповідає нормі ст.435 ЦПК України, тому відсутні підстави для задоволення вимоги відповідача про розстрочення виконання рішення на 6 місяців.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 599, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 19, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» ( ЄДРПОУ 09807862) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 119 233 грн. 18 коп. (сто дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять три гривні 18 копійок) та 2270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) - кошти по сплаті судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Акціонерне товариства «Кредобанк», місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Сахарова, 78, (ЄДРПОУ 09807862).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлений 15.11.2021року.
СуддяО. Я. Ярмола