Справа № 283/2541/21
Провадження №3/283/1170/2021
15 листопада 2021 року м. Малин
Суддя Малинського районного суду Житомирської області Хомич В.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення поліції №1 Коростенського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 за №453428 від 10.08.2021, 10 серпня 2021 року о 01 год. 37 хв. ОСОБА_1 , керував автомобілем «Опель «Вектра» д.н.з НОМЕР_1 , по вулиці Кримського в місті Малині Житомирської області, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9.а ПДР України. Огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився поліцейським на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу - алкотестеру «Drager», внаслідок застосування якого було встановлено результат - 0,64 проміле.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, вказав, що автомобілем не керував, з результатом алкотестера не погодився.
Суддя вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, відеозапис, доданий до матеріалів, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України зазначено , що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з п.2 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 Розділу 1 Інструкції вказано, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Із протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Опель «Вектра» д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується чеком алкотестеру «Drager», внаслідок застосування якого було встановлено результат - 0,64 проміле.
Так в матеріалах справи міститься компактдиск з відеозаписом, на якому ОСОБА_1 проходить огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу - алкотестеру «Drager» знаходячись в службовому автомобілі поліції, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом. Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису, який було додано до матеріалів справи на виконання постанови суду від 22.09.2021 про належне оформлення справи не можливо встановити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, вимогу про зупинку якого здійснив поліцейський.
Щодо результату використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання етилового спирту у видихуваному повітрі - 0,64 ‰, суд зауважує таке.
Як передбачено пунктом 5 статті 8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974 р., «в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування ТЗ під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у видихуваному повітрі, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності з національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається».
Відповідно до п. 2.7 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.09.2009 року № 400/666, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції уповноваженими особами Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
При цьому ОСОБА_1 під час огляду на стан сп'яніння не визначався вміст алкоголю в крові, а лише у видихуваному повітрі, що не є тотожним.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (постанова ВС № 463/1352/16-а від 08.07.2020).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шабельник проти України» зазначає, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
В даному випадку суду не надано належних доказів винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тобто, у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належними та допустимими доказами не підтерджено, що .
Відповідно до п.1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи, що в ході судового розгляду не здобуто переконливих доказів у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.130 ч.1, 247 ч.1 п.1, 283, 284 КпАП України,
ПОСТАНОВИВ:,
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В. М. Хомич