29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" листопада 2021 р. Справа № 924/1105/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька області
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
Фізична особа, ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021р. вказану заяву передано на розгляд судді Танасюк О.Є.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Перелік підстав, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства для порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи, не є вичерпним, оскільки пунктом 4 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено можливість "існування інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності)".
При цьому, право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх чотирьох підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначений висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №902/227/20, 29.07.2021 у справі №909/1028/20.
ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи посилається на існування інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст, зокрема:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, суд звертає увагу, що докази повинні бути актуальними на дату подання відповідної заяви до суду.
Зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що заявником не дотримано вимог п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
У доданому до заяви конкретизованому списку кредиторів та боржників заявник зазначає про наявність загальної суми заборгованості боржника (за попередніми розрахунками) перед кредиторами в розмірі 178549,61 грн, серед яких 2 банки та 10 мікрофінансових установ. Проте зазначений список, а також інші додані до заяви документи містять лише загальну суму поточної заборгованості без обов'язкового окремого визначення основного боргу та суми неустойки (пені, штрафу) щодо кожного з кредиторів. Також заявником зазначено кінцеві терміни кредитів, проте не вказано строку виконання чергових платежів.
Таким чином наданий заявником конкретизований список кредиторів не може братись судом до уваги як належний доказ виконання п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу.
До матеріалів заяви відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи заявником додано лише 8 договорів, що укладені з фінансовими установами, а саме із: ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", ТОВ "МІЛОАН", ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС"; ТОВ "АЛЕКСКРЕДИТ", ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", ТОВ "МАНІФОЮ", ТОВ "СС ЛОУН".
Крім того, зазначені договори, які подані заявником через систему „Електронний суд” не підлягають роздруківці.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник стверджує, що ним не надано належних доказів в частині (всіх копій договорів, квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, через їх відсутність або втрату.
Судом не може бути прийнято до уваги посилання заявника на втрату чи відсутність первинних документів на підтвердження підстав виникнення зобов'язань та їх розміру, оскільки заявник не позбавлений права звернутися до відповідних фінансових установ з метою отримання відповідних документів, які стосуються його прав та обов'язків.
Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність лише договорів не підтверджує факт наявності кредиторської заборгованості, її суми та правової природи, а надана заявником роздруківка з сайту Українського бюро кредитних історій від 23.09.2021р. не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Водночас, у наданому конкретизованому списку кредиторів зазначено, що перед кредиторами: ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", ТОВ "ІНСТАФІНАНС", АТ КБ "ПРИВАТБАНК" поточна заборгованість складає 0,00 грн. Однак, письмові пояснення, щодо включення даний фінансових установ до списку кредиторів боржника, у заяві не наведені.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №915/36/20 висловлено позицію, за якою на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Таким чином, за відсутності усіх первинних документів у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності.
Відсутність доказів наявності первісної документації, на підставі якої виникла заборгованість та суми такої заборгованості позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заявником на підтвердження відомостей про роботодавця надано довідку, видану Пенсійним фондом України від 21.10.2021 року та трудову книжку серії НОМЕР_1 . При цьому суду є незрозумілим зазначення інформації щодо місця роботи ОСОБА_1 на ст. 4 заяви: „... я прийнята на роботу від 19.04.2021 року наказом № 73-К та у ТОВ "НОВА ПОШТА", код ЄДРПОУ: 31316718, адреса: Україна, 03026, місто Київ, СТОЛИЧНЕ ШОСЕ, будинок 103, корпус 1, ПОВЕРХ 9 ...”
Пунктом 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено подання заявником декларацій про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Як вбачається із поданих заявником декларацій про майновий стан, ОСОБА_1 зазначає про наявність у нього права користування на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою зареєстрований ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №4958 від 19.10.2021р. про реєстрацію місця проживання особи, виданою відділом реєстрації місця проживання Департаменту правового супроводу та контролю Кам'янець-Подільської міської ради. Однак відомості щодо власника даного будинку в деклараціях відсутні.
Також у декларації про майновий стан боржника за 2020р. зазначено, що місцем фактичного проживання заявника є: АДРЕСА_2 . Разом з тим, до заяви подано угоду №10-05/21 на проживання в гуртожитку (тимчасове використання житлового приміщення) Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, яка укладена 01.09.2021р.
Згідно з ч. 5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі №10/6639/20, розтлумачуючи положення ч. 5 ст. 116 КУзПБ щодо поширення умови визначення членами сім'ї за характеризуючими ознаками спільного проживання, пов'язаності спільним побутом та наявністю взаємних прав та обов'язків виключно на категорію “інші особи” чи на весь перелік, а саме “а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи”, зазначив наступне.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною зумовлений передусім необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не лише формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Подання декларації про майновий стан дає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів і витрат на відповідну дату, а й розмір активів за відповідний період.
Включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється зазвичай фідуціарним характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До таких зловживань правом боржник може вдатися незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом і сімейними правами та обов'язками.
Тлумачення ч. 5 ст. 116 КУзПБ, зважаючи на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім'ї такого боржника в обов'язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019р. № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім'ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри). Якщо член сім'ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім'ї не надав інформацію".
Як убачається із доданих до заяви декларацій про майновий стан боржника за 2018, 2019 та 2020 роки, заявником у відповідних рядках декларацій зазначено "Член сім'ї не надав інформацію".
Водночас, до заяви не додано доказів неможливості в отриманні інформації із відповідних офіційних джерел щодо членів сім'ї, яка необхідна для заповнення відповідних розділів декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Заявником надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру №281104012 від 25.10.2021р., з якої вбачається, що на праві власності у ОСОБА_2 (мати заявника) знаходяться дві земельні ділянки та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 . Інформація з приводу наявності зазначеного нерухомого майна у матері заявника внесено до декларацій про майновий стан боржника.
Також у деклараціях надано інформацію про наявність у батька заявника - ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) земельної ділянки за адресою: Черкаська область, Жажківський райн, с/р рада Кривчунська, яка перебуває в оренді у приватного сільськогосподарського підприємства „Глорія”. Однак у поданій до заяви Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру №281103961 від 25.10.2021р. (за цим же РНОКПП - НОМЕР_2 , який присвоєно ОСОБА_3 ) власником земельної ділянки площею 2,8724 га за адресою: Черкаська область, Жажківський райн, с/р рада Кривчунська вказано ОСОБА_4 . Відтак, незрозуміло, хто є власником земельної ділянки за адресою: Черкаська область, Жажківський райн, с/р рада Кривчунська.
Докази на підтвердження наявності чи відсутності рухомого майна у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в матеріалах заяви відсутні, а у відповідних рядках декларацій зазначено "Член сім'ї не надав інформацію".
Зазначене свідчить про невідповідність поданої заяви вимогам п. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ та ч. 5 ст. 116 КУзПБ та унеможливлює встановлення дійсного майнового стану заявника.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках (п. 8 ч. 3 ст. 116 КУзПБ).
Заявником надано довідку АТ „Універсал Банк” від 28.09.2021р. про наявність рахунку, довідку АТ КБ "Приватбанк" від 28.09.2021р. про залишок коштів на рахунку, виписки АТ „Альфа-Банк” від 27.09.2021р. по рахунках. При цьому, у довідці АТ „Універсал Банк” відсутня інформація щодо суми грошових коштів на рахунку.
Крім того, довідки банківських установ датовані вереснем 2021 року, тоді як до суду заявник звернувся у листопаді 2021 року, що може свідчити про втрату відповідною інформацією своєї актуальності на час звернення до суду.
Також із поданих матеріалів слідує, що заявником не надано доказів здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, як це визначено п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня.
Таким чином, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 35685,00 гривень.
Положеннями ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що докази здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) у відповідному розмірі в обов'язковому порядку подаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Натомість, заявник, посилаючись на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20, додав до заяви про неплатоспроможність, зокрема заяву (від 08.11.2021) про затвердження кандидатури Білявського Віталія Віталійовича та призначення керуючим реструктуризацією боргів; заяву арбітражного керуючого Білявського Віталія Віталійовича (від 29.09.2021) про участь у справі про неплатоспроможність заявника; договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 23.09.2021.
За умовами пункту 1.1. договір визначає порядок оплати послуг та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією, покладених на нього відповідно до Закону та Заяви на участь у справі про банкрутство фізичної особи боржника.
Згідно пунктів 2.1.1., 2.1.2. арбітражний керуючий Білявський Віталій Віталійович має право отримувати плату за надані послуги в розмірі та порядку, що встановлені цим договором та ухвалою про відкриття провадження у справі про банкрутство та отримувати відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням покладених на нього обов'язків.
Оплата послуг розпорядника майна становить 17842,50 грн. за весь строк виконання повноважень арбітражного керуючого Білявського Віталія Віталійовича, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна (пункт 3.1. договору).
Пунктом 3.3. договору встановлено, що Соя Д.В. вносить (перераховує) оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 1784,25 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг розпорядником майна, якщо інше не передбачено Законом (пункт 7.1. договору).
Заявником здійснено авансування винагороди арбітражного керуючого за договором в розмірі 1700,00 грн., на підтвердження чого надано меморіальний ордер №МВ67832426 від 08.11.2021р.
Інститут авансування винагороди арбітражному керуючому є гарантією права учасника справи про банкрутство (керуючого реструктуризацією) на отримання ним грошової винагороди за виконання наданих йому повноважень. Обов'язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
У п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020, на який посилається заявник як на підставу можливості альтернативного врегулювання питання авансування, зазначено, що боржник не позбавлений можливості укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Відтак, допускається можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим в питанні авансування грошової винагороди, однак така можливість ставиться у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначив, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Таким чином, суду необхідно встановити наявність у боржника майна, яке може бути реалізоване у справі, та за рахунок якого можливо (з відстроченням) оплатити грошову винагороду керуючому реструктуризацією за три перших місяці.
Проте, заявник стверджує про відсутність будь-якого наявного у останнього майна, яке б належало йому на праві власності та могло б бути реалізоване, у тому числі для подальшого здійснення оплати праці арбітражному керуючому. Таким чином, заявником не надано доказів спроможності мирного врегулювання питання оплати послуг арбітражного керуючого шляхом укладення відповідного договору.
Крім того, зі змісту договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 23.09.2021 слідує, що даний договір укладений у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не Кодексу України з процедур банкрутства, визначає умови оплати послуг керуючого реструктуризацією у сумі меншій, ніж визначено чинним законодавством.
З огляду на вищезазначене, враховуючи основні засади господарського судочинства, надані заявником документи щодо врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази виконання вимог п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Частиною 4 ст. 116 КУзПБ передбачено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Приписами ч. 2 ст. 124 КУзПБ визначено, що у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Частиною 3 ст. 124 КУзПБ передбачено, що план реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).
Однак доданий до заяви проект плану реструктуризації боргів заявника не містить будь-яких пропозицій щодо реструктуризації боргів, в тому числі щодо заходів, спрямованих на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів, не містити інформацію черговості задоволення вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та дати протягом 5 років. Більш того, як вбачається із плану реструктуризації боргів загальні витрати боржника перевищують його доходи (в місяць) на 64,42 грн.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищезазначене суд зауважує, що заявник, посилаючись на скрутне фінансове становище та неможливість виконання своїх боргових зобов'язань перед кредиторами, у порушення вимог ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додав належних доказів, що підтверджують обставини, викладені ним у вказаній заяві, та наявність підстав, визначених ст. 115 цього Кодексу для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Нормами ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, у зв'язку з вищезазначеним, заява ОСОБА_1 від 08.11.2021р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність підлягає залишенню без руху.
Роз'яснити заявнику, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із нею згідно ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства.
Керуючись статтями 2, 9, 30, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву ОСОБА_1 від 08.11.2021р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.
Встановити заявнику строк до 26.11.2021р., але не пізніше десять днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме, надати:
- належний конкретизований список кредиторів із зазначенням щодо кожного кредитора окремо загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені);
- первинні документи (усі договори, квитанції, банківські виписки тощо), що підтверджують суми грошових зобов'язань (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань (банківські виписки, довідки із фінансових установ із зазначенням останнього здійсненого боржником платежу, претензії відповідних осіб тощо);
- актуальну на момент звернення до суду із заявою інформацію (довідки) про наявність на рахунках боржника грошових коштів із зазначенням їх сум.
- заповнену належним чином декларацію про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, або докази на підтвердження наявності підстав для зазначення "Член сім'ї не надав інформацію";
- проект плану реструктуризації боргів, який би містив зокрема, пропозиції щодо реструктуризації боргів, заходи спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів, інформацію черговості задоволення вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та дати та іншу інформацію, яка визначена у ст. 124 КУзПБ;
- докази здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у встановленому законодавством порядку та розмірі;
- письмові пояснення щодо включення до списку кредиторів ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", ТОВ "ІНСТАФІНАНС", АТ КБ "ПРИВАТБАНК", поточна заборгованість перед якими складає 0,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.11.2021р. та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Є. Танасюк
Виготовлено 2 примірники:
1 - до справи;
2 - заявнику Соя Д.В. - dmitrijsoa361@gmail.com