ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
12 листопада 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1247/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом фізичної особи-підприємця Білоконь Катерини Миколаївни
до Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Херсонської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта»
про стягнення 13171,11 грн,
Дії та аргументи Позивача
16.09.2021 фізична особа-підприємець Білоконь К.М. звернулася з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Херсонської дирекції про стягнення53459,16 грн. У подальшому заявою від 03.11.2021 вона зменшила суму стягнення до 13171,11 грн, а тому станом на час прийняття рішення предметом спору є стягнення 13171,11 грн.
У якості обґрунтування власної позиції Білоконь К.М. вказала, що:
- за договором оренди комунального майна № 2105 від 09.08.2019 вона є користувачем приміщення першого поверху, загальною площею 133,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Генерала Алмазова, буд. 37, корпус 1,
- проте, фактично в цьому приміщенні знаходиться Відповідач,
- за договором № 7203 від 24.01.2020, укладеним між нею та АТ «Херсонобленерго», їй надаються послуги з розподілу електричної енергії, а за договором від 01.02.2020, укладеним з ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» - послуги з постачання електричної енергії стосовно струмоприймачів, які знаходяться в орендованому приміщенні,
- за наслідками користування приміщенням Відповідач здійснює споживання електроенергії, яка фактично постачається за вказаними договорами,
- так у період з моменту укладення договорів на постачання електроенергії Відповідач спожив 4760 кВт, вартістю 11499,53 грн, які фактично вона повинна сплачувати самостійно на виконання обов'язків за договором з ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія»,
- за її обрахунками сума, яка підлягає сплаті Відповідачем, складає 13171,11 грн, як сума вартості спожитої електроенергії (11499,53 грн) та здійсненої передплати (1671,58 грн),
- рішенням у справі № 923/1002/20 з неї стягнута сума заборгованості за спожиту Відповідачем електроенергію,
- за таких обставин Відповідач неправомірно набув вартість спожитої електроенергії за її рахунок, а тому повинен сплатити відповідні кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Дії та аргументи Відповідача
Відповідач у поданому відзиві позовні вимоги не визнав та вказав, що:
- електрична енергія не є майном у розумінні статті 190 ЦК України, а тому твердження про безпідставність його набуття за статтею 1212 того ж Кодексу є неправомірними,
- за укладеним договором про постачання електроенергії її споживачем є Позивач, а тому ним не доведено які об'єкти підключені до приладів обліку електричної енергії, покази яких враховані при розрахунку стягуваної суми,
- Позивач не довів, що стягувана сума сплачена ним та не надав відповідного її розрахунку з відображенням періоду споживання,
- між сторонами відсутні правовідносини щодо відшкодування витрат зі сплати електроенергії, а тому відсутні і правові підстави для стягнення спірної суми.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою від 21.09.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження. Нею ж сторонам установив строки подачі процесуальних заяв. Зокрема, Відповідач подав відзив на позов, а Позивач - відповідь на відзив.
Поряд з цим, у відповіді на відзив Позивач заявив клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Це клопотання судом відхилене на підставі частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України через малозначність справи, у тому числі через суму спору, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та характеру правовідносин і предмета доказування, аналіз яких не викликає труднощів у суду.
Установлені судом обставини
Як слідує із договору оренди комунального майна № 878 від 22.06.2015, укладеного між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», в оренду підприємству було передана на строк до 31.05.2018 нежитлове приміщення загальною площею 133,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Безроднього (нині Генерала Алмазова), буд. 37.
Листом за вих. № 1893-17 від 22.10.2018 та від Управління комунальної власності Херсонської міської ради звернулося до Херсонської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» з вимогою про звільнення приміщення за наслідками закінчення строку оренди, а листом за вих. № 1304 від 25.07.2019 відмовило у продовженні строку оренди.
09.08.2019 між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та фізичною особою-підприємцем Білоконь К.М. укладений договір оренди комунального майна № 2105, за умовами якого їй передане в оренду до 09.08.2024 приміщення першого поверху, загальною площею 133,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Генерала Алмазова, буд. 37, корпус 1.
За змістом Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 17697663 від 09.08.2019 до Реєстру внесені відомості стосовно реєстрації відповідного права користування майном під № 32760312.
Листами за вих. № 5-17 від 03.02.2020 та № 455/56-17 від 25.03.2020,адресованих Херсонській дирекції АТ «Укрпошта», Управління комунальної власності Херсонської міської ради, зажадало звільнення приміщень та поінформувало про укладення договору на їх оренду з фізичною особою-підприємцем Білоконь К.М.
09.03.2021 Господарським судом Херсонської області у справі № 923/1002/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна Компанія» до фізичної особи-підприємця Білоконь К.М., за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Акціонерного товариства «Херсонобленерго» та Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Херсонської дирекції про стягнення 17476,52 грн прийняте рішення, яким з Білоконь К.М. на користь ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» стягнуто 17476,52 грн заборгованості за спожиту електричну енергію. За результатами апеляційного перегляду відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 вказане рішення залишене без змін.
Згідно з постановою апеляційного суду (оскільки про це не зазначено та не відображено у названому рішенні суду) 01.02.2020 між ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна Компанія» та Білоконь К.М. , укладений договір про постачання електричної енергії, за умовами п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Цією постановою також установлено, що у відповідності до паспорту точки розподілу електричної енергії від 24.01.2020 об'єктом розподілу електричної енергії є нежитлові приміщення першого поверху, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; а з розрахунку заборгованості за поставлену електричну енергію, наданого позивачем, вбачається, що за Білоконь К.М. обліковується заборгованість у розмірі 17476,52 грн.
У постанові суд також зазначив, що у матеріалах справи наявні рахунки на оплату отриманої відповідачем електричної енергії:
- від 30.04.2020 № 47006209 на суму 3 448,99 грн,
- від 31.05.2020 № 47006209 на суму 7 459,64 грн,
- від 30.06.2020 № 47006209 на суму 11285,44 грн,
- від 31.07.2020 № 47006209 на суму 15167,32 грн,
- від 31.08.2020 № 47006209 на суму 19122,03 грн.
Вказані обставини не потребують повторного доведення у відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України та ними фактично підтверджується наявність договірних відносин стосовно постачання електроенергії Білоконь К.М. за договором від 01.02.2020, укладеним нею з ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія».
Як слідує з рахунку № НОМЕР_1 від 31.03.2021 ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» виставила Білоконь К.М. рахунок на оплату спожитої електроенергії у сумі 51787,58 грн станом 31.03.2021.
Поряд з цим, відповідно до листа № 01-012355-12 від 23.10.2021 ТОВ Херсонська обласна енергопостачальна компанія» підтвердила наявність заборгованості Білоконь К.М. за спожиту електроенергію у сумі 11499,53 грн.
Натомість відповідно до рахунку № 47006209 від 31.08.2020 за серпень 2020 року, який виставлений Білоконь К.М. ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» сума до сплати складає 19122,03 грн.
Також 24.01.2020 між фізичною особою-підприємцем Білоконь К.М. та Акціонерним товариством «Херсонобленерго» був укладений договір № 7203 про надання послуг з розподілу електричної енергії, за умовами якого відповідні послуги надаються у приміщенні першого поверху, загальною площею 133,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Генерала Алмазова, буд. 37, корпус 1.
За змістом додатку № 2 до договору точками розподілу електричної енергії є лічильники № 62Z5013555028784 та № 62Z2052869175668.
Відповідно до листа АТ «Херсонобленерго» № 64-04/1503 від 23.09.2021 покази лічильника станом на 08.04.2021 по точці розподілу № 62Z5013555028784 склали 145394 кВт, а по точці розподілу № 62Z2052869175668 - 105748 кВт, у зв'язку з чим обсяг спожитої електроенергії за період з моменту укладення договору по 08.04.2021 по точці розподілу № 62Z5013555028784 склав 1217 кВт, а по точці розподілу № 62Z2052869175668 - 3543 кВт.
Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства
Відносини, які виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна регулюються главою 83 ЦК України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У пунктах 22-25, 34постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2019 у справі № 923/921/17 Суд надав правовий висновок стосовно застосування положень наведеної статті та вказав, що:
- кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (пункт 22),
- у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (пункт 23),
- за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях; натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (пункт 24),
- обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна (пункт 25),
- на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (пункт 34).
Поряд з цим, за статтею 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина 1), а у разі такої неможливості - відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення (частина 2).
Отже, за вказаними правовими положеннями та висновками по їх застосуванню для стягнення вартості безпідставно набутого майна потребується встановлення:
- факту набуття майна Відповідачем за рахунок Позивача,
- факту відсутності правової підстави, на якій майно набувалося Відповідачем, у тому числі договірної,
- вартості майна у випадку неможливості його повернення в натурі.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України обов'язок з доказування відповідних обставин лежить на Позивачеві.
Зокрема, з урахуванням предмету спірних правовідносин, Позивач повинен довести:
- споживання електроенергії у певній кількості саме Відповідачем,
- відсутність договірних відносин стосовно такого споживання,
- вартість спожитої Відповідачем електроенергії.
Надаючи оцінку доведеності цих обставин шляхом надання відповідних доказів, суд зазначає наступне.
Так, наведеним в установчій частині рішення листом АТ «Херсонобленерго» № 64-04/1503 від 23.09.2021 підтверджується, що за його обліковими даними, які ґрунтуються на показниках лічильників, обсяг спожитої електроенергії за період з моменту укладення договору про розподіл електроенергії з Білоконь К.М. по 08.04.2021 по точці розподілу № 62Z5013555028784 склав 1217 кВт, а по точці розподілу № 62Z2052869175668 - 3543 кВт.
Таким чином, загальний обсяг електроенергії за лічильниками у період з 01.02.2020 по 08.04.2021 склав 4760 кВт/год.
Поряд з цим, Рахунками від 30.04.2020 № 47006209 на суму 3 448,99 грн, від 31.05.2020 № 47006209 на суму 7 459,64 грн, від 30.06.2020 № 47006209 на суму 11285,44 грн, від 31.07.2020 № 47006209 на суму 15167,32 грн та від 31.08.2020 № 47006209 на суму 19122,03 грн та безпосередньо обставинами, які установлені постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 923/1002/20, підтверджується наявність споживання електроенергії у період з квітня по серпень включно 2020 року у точках її розподілу № 62Z5013555028784 та № 62Z2052869175668 за адресою надання послуг, а саме адресою орендованого Білоконь К.М. приміщення, за вказаними договорами, а також загальна сума заборгованості у розмірі 19122,03 грн.
За змістом позовних вимог Позивач розрахувала суму заборгованості, яка є меншою ніж та яка визначена як наведеним судовим рішенням, так і ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна Компанія», та при цьому не вказала на підстави такого визначення, а тому суд, з урахуванням принципу диспозитивності сторін (стаття 14 ГПК України), вирішує спір лише в частині заявленої до стягнення суми.
З наведених доказів також вбачається, що безпосереднім споживачем електричної енергії у точках її розподілу № 62Z5013555028784 та № 62Z2052869175668 є Відповідач, який не звільнив приміщення після закінчення строку дії договору оренди. Ці обставини Відповідач не спростував та не надав доказів відсутності такого споживання, а також наявності договірних відносин щодо цього з Позивачем.
Отже, суд констатує, що Позивач довела як сам факт набуття Відповідачем електроенергії за її рахунок, так і факт відсутності правової підстави (у тому числі договірної), на якій вона набута.
Стаття 190 ЦК України майном визначає окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
У свою чергу, згідно зі статтею 179 того ж Кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, а за статтю 177 об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі результати робіт, а також інші матеріальні блага.
Відтак, енергія, з огляду класифікації об'єктів цивільного права, традиційно розглядається як рухома, проста, подільна, споживна річ, що визначається родовими ознаками, а тому електроенергія є річчю, яка має свою специфіку, об'єктивно існує і є певним майном.
За наслідками такого висновку заперечення Відповідача щодо неможливості віднесення електричної енергії до речей є помилковими.
У спорі електроенергія була спожита (використана) Відповідачем, а її повернення унеможливлене самою її природою виникнення, що унеможливлює її повернення Позивачу.
З огляду на це Відповідач повинен на підставі статті 1213 ЦК України повернути її вартість, яка визначена у наведених судовому рішенні у справі № 923/1002/20 та Рахунках від 30.04.2020 № 47006209, від 31.05.2020 № 47006209, від 30.06.2020 № 47006209, від 31.07.2020 № 47006209 від 31.08.2020 № 47006209.
У цьому контексті суд вважає помилковими заперечення Відповідача стосовно виникнення права на повернення вартості спожитої електроенергії лише у випадку її сплати Позивачем постачальнику, оскільки правова природа стягнення цих коштів не є регресом та являється окремим видом зобов'язання.
На підставі викладеного суд висновує, що Відповідач за рахунок Позивача користувався електричною енергією без укладення відповідного договору та спожив її на суму 19122,03 грн, а тому у відповідності до частини 1 статті 1212 та частини 2 статті 1213 ЦК України повинен повернути її вартість у сумі 13171,11 грн (сумі, заявленій Позивачем), оскільки фактично він їх набув без достатньої правової підстави.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 2270грн, які у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Херсонської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (73003, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 41; ідентифікаційний код 22740252)на користь фізичної особи-підприємця Білоконь Катерини Миколаївни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номерНОМЕР_2 )- 13171,11 грн набутих без достатньої правової підстави та 2270грн компенсації по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.К. Закурін