ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
15 листопада 2021 року Справа № 923/1225/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір", м. Київ, код ЄДРПОУ 25394112,
до: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" , м. Херсон, код ЄДРПОУ 01125695,
про стягнення 127268,12 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
10 вересня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" заборгованості у розмірі 127268,12 грн., з якої: 124752,00 грн - сума основного боргу, 2096,76 грн - сума пені, 419,36 грн - сума 3 % річних. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору поставки № 65Р від 05 травня 2021 року та Договору поставки № 66Р від 05 травня 2021 року, в частині проведення розрахунків за поставлені товари. За твердженням позивача, відповідачу на виконання умов договорів було поставлено товар, однак останнім в свою чергу не виконано свого зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставлений товар, за підрахунками позивача сума заборгованості становить 124752,00 грн. Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов'язань за договорами, позивачем, на підставі ст.ст. 526, 530, 549-554, 625, 655 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення суму пені у розмірі 2096,76 грн та суму 3% річних у розмірі 419,36 грн.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.09.2021 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 13 вересня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/1225/21 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивачу запропоновано протягом десяти днів з дня отримання відзиву надати відповідь на відзив та докази надіслання відповідачу відповіді на відзив та доданих до них документів. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи надати відповідну обґрунтовану письмову заяву (у строк для подання відповіді на відзив).
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала про відкриття провадження у справі від 13.09.2021 отримана представником відповідача у приміщенні Господарського суду Херсонської області (т.1, а.с. 112).
Матеріали справи містять докази вручення ухвали суд про відкриття провадження у справі позивачу (т.1, а.с. 114).
За таких обставин, суд вважає, що сторони у справі належним чином були повідомлені про розгляд даної справи.
07 жовтня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволені позову, посилаючись на скрутне фінансове становище.
Одночасно у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про роз'єднання позовних вимог по договору № 65Р від 05.05.2021 та договору № 66Р від 05.05.2021, та розглядати вимоги по цим договорам в окремих провадженнях.
Суд, дослідивши клопотання ДП "Херсонський морський торговельний порт" про роз'єднання позовних вимог, приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Положеннями статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ч. 1 ст. 173 ГПК України).
При цьому, під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги або є однорідними.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними правовідносинами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Відтак, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, що підтверджують ці вимоги або є однорідними.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Кодексу учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Принцип диспозитивності у господарському процесі, закріплений у статті 14 ГПК України, означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом ( аналогічні правові висновки викладено ВС/КГС у постановах від 08.05.2018 у справі 922/1249/17, від 23.04.2019 у справі 911/1602/18, від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № 65Р від 05 травня 2021 року та Договором поставки № 66Р від 05 травня 2021 року.
Проаналізувавши правову природу спірних відносин, суд дійшов висновку, що вимоги заявлені в даній справі є однорідними, оскільки виникли з договорів однотипних за своєю правовою природою та схожих за змістом, обґрунтовані схожими доказами та пов'язані одним і тим же способом захисту, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, розгляд заявлених позивачем вимог в рамках одного судового провадження дозволить суду повно та всебічно дослідити й оцінити наявні в матеріалах справи фактичні дані з метою правильного вирішення спірних правовідносин.
За таких обставин, суд вважає клопотання ДП "Херсонський морський торговельний порт" про роз'єднання позовних вимог необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відзив відповідача з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 05 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (надалі - позивач, постачальник або ТОВ "Український папір") і Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" (надалі - відповідач, покупець або ХМТП) було укладено Договір поставки № 65Р (надалі - Договір № 65Р) та Договір поставки № 66Р (надалі - Договір № 66Р) .
За умовами зазначених Договорів постачальник зобов'язувався поставити й передати у власність покупцю товар (за Договором № 65Р - мило господарське, мило туалетне та рідке крем мило. За договором № 66Р- засоби санітарії), зазначений в Специфікації, а покупець зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.1. Договорів).
Поставка товару здійснюється партіями згідно письмових заявок покупця (п.1.2. Договорів).
Умовами п. 1.3. Договорів визначено, що найменування, кількість, асортимент та ціна за відповідну одиницю виміру товару визначається сторонами в Специфікаціях (Додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Загальна вартість товарів та загальна сума товару за Договором № 65Р становить 80280,00 грн з ПДВ, за Договором № 66Р становить 44472,00 грн з ПДВ (п. 5.2 Договору № 65Р, № 66Р).
Згідно з пунктом 6.1. Договору № 65Р та Договору № 66Р, поставка товарів за зазначеними договорами здійснюється за рахунок позивача на склад відповідача за адресою: 73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 4, ДП «ХМТП».
День поставки - дата, зазначена у видатковій накладній (п. 6.3. Договорів).
Перехід права власності на товар за зазначеними договорами від постачальника до покупця настає в момент його передачі на склад покупця (п.6.6. Договорів).
Вказані договори набувають чинності з моменту підписання і діють до 31 грудня 2020 року, а в частині гарантійних термінів та взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 7.1. Договорів).
Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем вартості поставленої партії товару протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки партії товару покупцю на підставі рахунку (рахунку-фактури) постачальника, при умові реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої згідно вимог ПКУ та інших нормативних документів (п. 4.1. Договорів)
При несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії товару покупцем, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення (п. 8.1. Договорів).
Позивач на виконання умов Договорів поставив відповідачу товар на загальну суму 124752,00 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними.
За твердженням позивача, відповідачем не виконані договірні зобов'язання, що виразилось у несплаті вартості поваленого товару у розмірі 124752,00 грн.
Позивач направив відповідачу претензію №265/юр/21 від 06.09.2021 з вимогою на протязі 7 днів з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 127268,12 грн заборгованості, з якої: 124752, 00 грн - сума основного боргу, 2096,76 грн - сума пені, 419,36 грн - сума 3 % річних. Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи свідчать, що укладені між позивачем і відповідачем Договір № 65Р та Договір № 66Р від 05.05.2021 за своєю правовою природою є договорами поставки.
Укладені між сторонами Договори поставки в силу статті 174 ГК України та статті 11 ЦК України є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, визначених цими Договорами.
Положеннями статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладених між сторонами Договорів у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору № 65Р та Специфікацій, яка є невід'ємною частиною Договору поставив відповідачу продукцію на загальну суму 80280,00 грн з ПДВ.
Факт поставки позивачем продукції відповідачу підтверджено доданим до матеріалів справи видатковою накладною № ХІ-00000376 від 23 червня 2021 року на суму 58974,24 грн, довіреністю № 64 від 23.06.2021, товарно-транспортною накладною № ХІ-02100389 від 23.06.2021 та видатковою накладною № ХІ-02100487 від 27 липня 2021 року на суму 21305,76 грн, довіреністю № 89 від 26.07.2021, товарно-транспортною накладною № ХІ-02100487 від 26.07.2021. Зазначені документи підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень.
Матеріали справи свідчать, що позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки за Договором № 65Р:
- рахунок-фактура на оплату № ХІ-00000376 від 04.06.2021 на суму 58974,24 грн;
- рахунок-фактура на оплату № ХІ-00000416 від 26.07.2021 на суму 21305,76 грн;
Також як свідчать матеріали справи позивач на виконання умов Договору № 66Р та Специфікацій, яка є невід'ємною частиною Договору поставив відповідачу продукцію на загальну суму 44472,00 грн з ПДВ.
Факт поставки позивачем продукції відповідачу підтверджено доданим до матеріалів справи видатковою накладною № ХІ-02100388 від 23 червня 2021 року на суму 43388,64 грн, довіреністю № 63 від 23.06.2021, товарно-транспортною накладною № ХІ-02100388 від 23.06.2021 та видатковою накладною №ХІ-02100486 від 27 липня 2021 року на суму 1083,36 грн, довіреністю № 90 від 26.07.2021, товарно-транспортною накладною № ХІ-02100486 від 26.07.2021. Зазначені документи підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень.
Матеріали справи свідчать, що позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки Договором № 66Р:
- рахунок-фактура на оплату № ХІ-00000377 від 07.06.2021 на суму 43388,64 грн;
- рахунок-фактура на оплату № ХІ-00000444 від 26.07.2021 на суму 1083,36 грн;
Відповідно до пункту 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем вартості поставленої партії товару протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки партії товару покупцю на підставі рахунку (рахунку-фактури) постачальника, при умові реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленої згідно вимог ПКУ та інших нормативних документів.
Матеріали справи містять копії наступних податкових накладних:
- податкова накладна № 3300045 від 23.06.2021 на суму 58974,24 грн, відповідно до квитанції № 1 від 13.07.2021 документи прийнято та зареєстровано;
- податкова накладна № 3300074 від 27.07.2021 на суму 21305,76 грн, відповідно до квитанції № 1 від 12.08.2021 документи прийнято та зареєстровано;
- податкова накладна № 3300046 від 23.06.2021 на суму 43388,64 грн, відповідно до квитанції № 1 від 13.07.2021 документи прийнято та зареєстровано;
- податкова накладна № 3300075 від 27.07.2021 на суму 1083,36 грн, відповідно до квитанції № 1 від 12.08.2021 документи прийнято та зареєстровано.
Отже, отримавши Товар, у відповідача перед позивачем відповідно до умов Договорів та статті 509 Цивільного кодексу України виникли зобов'язання по оплаті грошових коштів за отриманий товар на загальну вартість 124752,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Проте, покупцем не виконано обов'язку з оплати придбаного товару, в результаті чого виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 124752,00 грн.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням приписів п. 4.1. Договорів та ч.1 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем за поставлений товар в строк протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки партії товару покупцю на підставі рахунку, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Договорів та Закону.
Судом також враховано, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факт поставки позивачем товару та наявність вищевказаної заборгованості.
07 жовтня 2021 до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому повідомляє суд про часткове погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1987 від 08 вересня 2021 року.
Таким чином, станом на 15.11.2021 відсутній предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5000,00 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмета спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5000,00 грн, а тому суд вважає, що провадження у справі № 923/1225/21 в цій частині вимог підлягає закриттю.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 119752,00 грн відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 119752,00 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені, то згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Також відповідно до умов 8.2. Договорів при несвоєчасній оплаті вартості поставленої партії товару покупцем, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних і пені (т. а.с. 15-18), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 2096,76 грн та суми 3% річних у розмірі 416,36 грн - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву про зменшення суми пені до 1 грн, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 233 ГК України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен узяти до уваги даний факт, незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд вважає, що наведені відповідачем аргументи не доводять наявність підстав для зменшення пені. Крім того, прострочення по оплатам є довготривалим, розмір нарахованої пені є незначним по відношенню до суми простроченого основного зобов'язання, зменшення суми нарахованої пені не відповідає меті накладення штрафних санкцій, пеня у стягуваному розмірі є ефективною щоб впливати на порушника та забезпечити виконання ним грошових зобов'язань перед позивачем згідно умов Договору у майбутньому.
Зважаючи на викладене, підстави для зменшення розміру пені відсутні.
Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 5000,00 грн.
3. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, будинок 4, код ЄДРПОУ 01125695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українській папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112) суму основного боргу у розмірі 119752,00 грн, суму пені у розмірі 2096,76 грн, суму 3 % річних у розмірі 419,36 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписано 15.11.2021.
Суддя С.В. Нікітенко