Рішення від 09.11.2021 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/3588/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит», 61184, м. Харків, вул. Дружби Народів, 202, кв. 58, код ЄДРПОУ 38494396;

до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629;

про розірвання договору в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

за участі представників учасників справи:

позивача - Коломійцев А.Ю. (ордер серії ПТ № 232012 від 09.11.2021);відповідача - Бабка С.А. (довіреність № 569-13 від 30.12.2020).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» в якій просить суд:

- розірвати Договір поставки продукції № 584дп від 20.07.2021;

- стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» суму попередньої оплати у розмірі 1 000 000, 00 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 17270, 00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 3588/21 від 06.09.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 13.09.2021 прийнято до розгляду позовну заяву (вх. № 3588/21 від 06.09.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/3588/21) за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.10.2021 о 10:40 год.

05.10.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшов відзив на позовну заяву вих. № 002-16/013/5152 від 01.10.2021 (вх. № 23459), в якому останній просив у задоволенні позову відмовити повністю та судові витрати покласти на позивача. Вказаний відзив досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

12.10.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшла заява про залучення третьої особи вих. № 002-16/013/5262 від 11.10.2021 (вх. № 24009), в якій останній просить залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний концерн «Укроборонпром».

Ухвалою суду від 12.10.2021 відмовлено у задоволенні заяви (вх. № 24009 від 12.10.2021) Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відкладено підготовче засідання на 09.11.2021 о 12:00 год.

В підготовчому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

В підготовчому засіданні повноважний представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити, з підстав викладених у відзиві на позов.

За результатами дослідження матеріалів справи, у відповідності до приписів ч. 1 статті 177 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що здійснені всі дії, які необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 статті 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд, зокрема постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

09.11.2021 суд закрив підготовче провадження та за письмовою згодою учасників справи (вх. № 26375, 26381 від 09.11.2021) перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представники сторін наполягали на своїх позиціях, викладених у заявах по суті справи, до мирного врегулювання спору не прийшли.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

20.07.2021 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» (покупець) укладено Договір поставки продукції № 584дп, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується виготовити і поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість і асортимент якої вказані в Специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємними частинами даного Договору (а.с. 9-14).

Згідно з п. 2.1. Договору, якість продукції, що поставляється за цим Договором, має відповідати кресленням і технічним умовам заводу - виробника, передбачених цим Договором, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості заводу - виробника.

Відповідно до п. 4.1. Договору, продукція за цим Договором поставляється на умовах EXW - м. Харків (склад постачальника) (вул. Плеханівська, 126) згідно з правилами Інкотермс - 2020. Постачальник зобов'язаний поставити продукцію шляхом надання його у розпорядження покупця на території підприємства постачальника.

Згідно з п. 4.2. Договору, термін поставки вказується в Специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору, ціни на продукцію встановлюються в гривнях. Ціни на продукцію, що поставляється за цим Договором, вартість послуг з консервації цієї продукції вказані в Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно з п. 6.1. Договору, умови оплати вказуються в Специфікаціях до цього Договору, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору, сторони підтверджують, що при виконанні цього Договору сторони, а також їх афілійовані особи, та працівники зобов'язуються:

- дотримуватись чинного законодавства України та відповідних міжнародно - правових актів щодо запобігання, виявлення та протидії корупції, а також запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- вживати всіх можливих заходів, які є необхідними та достатніми для запобігання, виявлення і протидії корупції у своїй діяльності;

- не пропонувати, не обіцяти, не надавати, не приймати пропозицій, обіцянок чи надання неправомірної вигоди (грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь - якої іншої вигоди нематеріального чи не грошового характеру без законних на те підстав) прямо або опосередковано будь-яким особам/від будь-яких осіб за вчинення чи не вчинення такою особою будь-яких дій з метою отримання неправомірної вигоди (обіцянки неправомірної вигоди) від таких осіб.

Згідно з п. 14.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення його печатками і діє до 31.12. 2023.

20.07.2021 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» (покупець) підписано та скріплено печатками останніх Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили поставку продукції на загальну суму 44 400 000, 00 грн. (а.с. 14).

У відповідності до Специфікації № 1 до Договору сторони погодили порядок оплати:

- 50 % - передоплата протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору;

- 50 % - протягом 10 календарних днів з моменту повідомлення покупця про готовність партії продукції до відвантаження.

На виконання умов Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача 1 000 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1058 від 03.08.2021 (а.с. 15).

Позивач вказує, що на час укладання Договору в нього існувала зацікавленість в закупівлі товару, адже він мав намір поставити такий товар до кінцевого споживача.

Однак, 19.07.2021 кінцевий споживач звернувся до позивача з вимогою подвійного зниження ціни, у зв'язку з направленням на його адресу листа у формі комерційної пропозиції від 12.08.2021 № 002-16/022/4343, в якому відповідач пропонує аналогічний товар за цінами, що є нижчими, ніж встановлені у Договорі поставки продукції № 584дп від 20.07.2021. Вказана комерційна пропозиція підписана директором зі стратегічного розвитку та маркетингу Гриценко Д.Г. (а.с. 17-18).

20.08.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 793 в якому зазначив, що на підставі дій директора зі стратегічного розвитку та маркетингу Гриценко Д.Г., Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» зазнало не тільки репутаційні, а й фінансові втрати, у зв'язку з чим, просить розірвати Договір поставки продукції № 584дп від 20.07.2021 та повернути аванс у розмірі 1 000 000, 00 грн. (а.с. 16).

20.08.2021 відповідачем направлено на адресу позивача відповідь на лист № 793, в якій зазначив, що комерційна пропозиція скасована, у зв'язку з невідповідністю запропонованих цін умовам запиту. Сподівається на подальшу співпрацю (а.с. 20).

27.08.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 801 в якому просить розірвати Договір поставки продукції № 584дп від 20.07.2021 та повернути аванс у розмірі 1 000 000, 00 грн. (а.с. 19).

31.08.2021 відповідачем направлено на адресу позивача відповідь на лист № 801, в якій запропонував укласти додаткову угоду з перенесенням термінів оплати. Сподівається на подальшу співпрацю (а.с. 21).

Позивач вказує, що відповідач не погоджується на двостороннє розірвання Договору та повернення коштів у розмірі 1 000 000, 00 грн., у зв'язку з чим, він змушений звернутись до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов Договору, перераховано на рахунок відповідача передоплату у розмірі 1 000 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1058 від 03.08.2021 (а.с. 15).

Позивач мав намір поставити товар згідно Договору до кінцевого споживача, а саме: Товариства з обережною відповідальністю «Принципал Солушнз».

Водночас, відповідачем направлено на адресу кінцевого споживача лист у формі комерційної пропозиції від 12.08.2021 № 002-16/022/4343, в якому запропоновано аналогічний товар за цінами, що є нижчими, ніж встановлені у Договорі поставки продукції № 584дп від 20.07.2021. Вказана комерційна пропозиція підписана директором зі стратегічного розвитку та маркетингу Гриценко Д.Г. (а.с. 17-18).

На підставі вказаних дій відповідача кінцевий споживач - Товариство з обережною відповідальністю «Принципал Солушнз», відмовився від прийняття товару та подальшої співпраці.

У зв'язку з чим, позивач звертався до відповідача з листами № 793 від 20.08.2021, № 801 від 27.08.2021 про розірвання Договору поставки продукції № 584дп від 20.07.2021 та повернення передоплати.

За правилами статті 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечує проти розірвання Договору та сподівається на подальшу співпрацю з позивачем. При цьому не заперечує факт надсилання Товариству з обережною відповідальністю «Принципал Солушнз» комерційної пропозиції від 12.08.2021 № 002-16/022/4343, однак зазначає, що вона була скасована (а.с. 20-21).

Відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, виходячи із правового аналізу сукупності наведених вище норм, суд відзначає, що законодавець пов'язує можливість розірвання договору не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 статті 652 ЦК України, що настають при такій істотній зміні обставин.

Зокрема, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених статтею 652 ЦК України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута.

Відсутність хоча б однієї з умов, визначених ч. 2 статті 652 ЦК України, тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.

В даному разі позивачем доведено наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 статті 652 ЦК України, а саме:

1) передбачити той факт, що ОСОБА_1 направить на адресу кінцевого споживача лист у формі комерційної пропозиції від 12.08.2021 № 002-16/022/4343 із пропозицією укласти Договір на продаж запасних частин до дизель - генераторів типу 15Д100 за ціною, що в рази нижча за ціну встановлено у Договорі поставки продукції від 20.07.2021 № 584дп, внаслідок чого кінцевий споживач відмовиться від придбання продукції у позивача, на момент укладання Договору не було можливо;

2) усунути причини відмови кінцевого споживача від придбання товару у позивача об'єктивно не можливо, при цьому, розглядати як можливість усунення причин - відмову відповідача від комерційної пропозиції не можна, оскільки кінцевий споживач остаточно відмовився від прийняття товару та обізнаний про рівень цін на зазначену продукцію;

3) виконання Договору позбавляє позивача прибутку, який він розраховував отримувати, здійснивши продаж продукції до кінцевого споживача;

4) ні Договір поставки продукції від 20.07.2021 № 584дп, ні звичаї ділового обороту не передбачають, що будь - яка із сторін Договору може нести ризик зміни обставин у вигляді втрати позивачем клієнта на закупівлю продукції.

Крім того, суд враховує, що умовами укладеного Договору встановлено, що при виконанні цього Договору сторони, а також їх афілійовані особи, та працівники зобов'язуються:

- дотримуватись чинного законодавства України та відповідних міжнародно - правових актів щодо запобігання, виявлення та протидії корупції, а також запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- вживати всіх можливих заходів, які є необхідними та достатніми для запобігання, виявлення і протидії корупції у своїй діяльності;

- не пропонувати, не обіцяти, не надавати, не приймати пропозицій, обіцянок чи надання неправомірної вигоди (грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь - якої іншої вигоди нематеріального чи не грошового характеру без законних на те підстав) прямо або опосередковано будь-яким особам/від будь-яких осіб за вчинення чи не вчинення такою особою будь-яких дій з метою отримання неправомірної вигоди (обіцянки неправомірної вигоди) від таких осіб.

Разом з тим, з боку відповідача допущено порушення п. 8.1. Договору та направлено на адресу Товариства з обережною відповідальністю «Принципал Солушнз» лист у формі комерційної пропозиції від 12.08.2021 № 002-16/022/4343, в якому запропоновано аналогічний товар за цінами, що є нижчими, ніж встановлені у Договорі поставки продукції № 584дп від 20.07.2021.

За змістом ч. 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи порушення відповідачем умов Договору, беручи до уваги те, що позивачем доведено наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 статті 652 ЦК України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору поставки продукції № 584дп від 20.07.2021.

Щодо стягнення суми попередньої оплати у розмірі 1 000 000, 00 грн., суд виходить з наступного.

Позивач посилається на норми статті 1212 ЦК України та просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 1 000 000, 00 грн.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 статті 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова ч. 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Станом на момент перерахування попередньої оплати у розмірі 1 000 000, 00 грн. Договір поставки продукції № 584дп від 20.07.2021 був чинний.

А отже, застосування в даному випадку положень приписів статті 1212 ЦК України є неправомірним.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію про те, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

В даному випадку спірні правовідносини виникли з Договору поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, а саме: статті 693 ЦК України, яка є спеціальною, а тому саме її положення, а не статті 1212 цього ж Кодексу, підлягають застосуванню.

Так, відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

При цьому, припис ч. 2 статті 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 793 від 20.08.2021, № 801 від 27.08.2021 про повернення передоплати (а.с. 16, 19).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено умови Договору, передоплата не повернута та товар не поставлений.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про розірвання Договору, підстава утримувати попередню оплату також відпала.

Відповідно до ч. 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 1 000 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 17270, 00 грн. покладає на відповідача.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» - задовольнити повністю.

Розірвати Договір поставки продукції № 584дп від 20.07.2021.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит» суму попередньої оплати у розмірі 1 000 000, 00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17270, 00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СКБ Електрощит», 61184, м. Харків, вул. Дружби Народів, 202, кв. 58, код ЄДРПОУ 38494396;

Відповідач: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева», 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629;

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2021.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець В.О. Яризько