вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"02" листопада 2021 р. м. Рівне Справа № 918/99/19(918/239/21)
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (65059, м.Одеса, вул.Краснова 6/1, код ЄДРПОУ 20953647)
до відповідача 1: Приватного підприємства "Обрій" (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 31025360)
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (6549, Одеська обл., м. Одеса. вул. Палубна, 9/4, код ЄДРПОУ 38346157)
про визнання договору недійсним з підстав його фіктивності
в межах справи 918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"
за участі представників сторін:
- від позивача: Косів С.П.;
- від відповідача 1 (в режимі ВКЗ): Шиманський О.Л.;
- від арбітражного керуючого Закорка В.В.: Куцоконь Ю.П.
У лютому 2019 року Приватне підприємство "Обрій" звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.02.2019 прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства "Обрій" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД".
Ухвалою суду від 06.03.2019, між іншим, відкрито провадження у справі № 918/99/19. Визнано вимоги Приватного підприємства "Обрій" до боржника в сумі 1 522 500,00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру розпорядження майном строком на сто п'ятнадцять календарних днів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича. Призначено проведення попереднього засідання суду.
06 березня 2019 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення №58003 про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" .
У квітні 2021 року ПАТ Акціонерний банк "Південний" (далі Банк або Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Обрій" (далі Відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (далі Відповідач 2 або Боржник) про визнання договору недійсним з підстав його фіктивності в межах справи 918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД".
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на норми ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України, ст. ст. 13, 15, 16, 202, 203, 215, 234, 655 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що справа про банкрутство ТОВ "Мілк Ворд" була ініційована за заявою кредитора ПП "Обрій", у зв'язку з невиконанням боржником умов договору купівлі-продажу обладнання №03-05 від 10.06.2014 укладеного між ПП "Обрій" та ТОВ "Мілк Ворд" (далі Договір), який Банк вважає фіктивним, з огляду на наступне.
Банк, як кредитор ТОВ "Мілк Ворд", права якого порушуються, вважає, що оскаржуваний Договір, укладений між Боржником та ініціюючим справу про банкрутство кредитором ПП "Обрій" було підписано приблизно у 2018 році з метою ухилення Боржника від виконання кредитних зобов'язань перед Банком шляхом доведення ТОВ "Мілк Ворд" до банкрутства, при цьому умисно сторони зазначили в договорі дату його укладання - 10.06.2014. При цьому позивач посилається на те, що предмет оспорюваного Договору, а саме, комплексна технологічна лінія "Обладнання для переробки птиці 8000голів/год" фактично не передавався відповідачем 1 у власність відповідача 2, що свідчить про безтоварність (фіктивність) угоди з огляду на те, що фінансові документи Боржника, а саме: звіти про фінансові результати та баланс ТОВ "Мілк Ворд" за період з 2014 по 2016 роки, які були надані ТОВ "Мілк Ворд" на виконання умов Банку про кредитування юридичних осіб, господарської операції з купівлі технологічної лінії "Обладнання для переробки птиці 8000голів/год" не відображають, також не відображена кредиторська заборгованість ТОВ "Мілк Ворд" перед ПП "Обрій" за придбане обладнання у розмірі 19 807 936,00 грн; з наданих документів фінансової звітності Боржника не вбачалося невиконаних зобов'язань перед ПП "Обрій" та взагалі будь-яких довгострокових зобов'язань; за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Мілк Ворд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.08.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 03.08.2012 по 31.12.2014 головним управлінням ДФС у м. Києві було встановлено, що обладнання для переробки птиці 8000 голів/год 19.06.2014 було продано контрагенту в Російській Федерації, однак жодних документів щоб підтверджували відправлення обладнання до країни контрагента ТОВ "Мілк Ворд" не має; в Державній митній службі України відомості щодо перевезення вище зазначеного обладнання через митний кордон України відсутні; інформація як ПП "Обрій" отримало вищезазначене обладнання відсутня, відсутня інформація щодо походження цього обладнання й переходу права власності до ПП "Обрій", відсутня інформація щодо виробника, щодо року виготовлення, щодо введення в експлуатацію.
Окрім того, Банк зазначив, що відповідач 1 здійснивши господарську операцію на суму, що перевищує 1 000 000 гривень, зобов'язаний був зареєструватися як платник податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням, відповідно до п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України, втім ПП "Обрій", як платник податку на додану вартість не зареєстрований; також з відкритих реєстрів платників податків не простежується інформація щодо наданої до Податкових органів квартальної та річної звітності починаючи з 2007 року, що наводить на думку про відсутність будь-якої діяльності на підприємстві.
Також, як на підставу фіктивності Договору Банк вказує на те, що місце поставки обладнання за Договором не відповідало необхідній площі для зберігання обладнання що є предметом оспорюваного Договору, крім того, будівля розташована за адресою: Черкаська область, місто Золотоноша, вулиця Богодухівська, будинок 22 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаський проект" (код ЄДРПОУ 36995025) починаючи з липня 2010 року, а згідно бухгалтерської звітності боржника інформація стосовно укладених з останнім договорів оренди приміщення, чи взагалі наданням ТОВ "Черкаський проект" будь яких послуг відповідачу 2 - відсутня; перевіривши зазначену адресу, Банком встановлено, що обладнання там ніколи не зберігалося та будівля, за вказаною адресою, не відповідає необхідним умовам для зберігання обладнання, яке було предметом договору купівлі-продажу, зважаючи на що Банк вважає, що технологічної лінії "Обладнання для переробки птиці 8000 голів/год" ніколи не існувало.
Крім того, позивач посилається на наявність укладених між відповідачами двох додаткових угод № 1 від 22.12.2016 до оспорюваного Договору, якими сторони встановили різний порядок оплати за Договором, що також, на переконання позивача свідчить про його фіктивність.
Позивач вважає, що вчинений між відповідачем 1 та відповідачем 2 правочин, за яким у останнього виникла заборгованість в розмірі 19 785 436,00 грн є свідомою недобросовісною дією відповідачів, як боржника та ініціюючого справу про банкрутство кредитора. Оскільки договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами мав відстрочку платежу за договором на чотири роки, без будь-якої передоплати, тобто не мав очевидної економічної мети, то виникає підозра щодо фіктивності такого правочину.
Також вказує, що не з'ясованими є дійсні мотиви, через які ПП "Обрій" продало ТОВ "Мілк Ворд" обладнання для переробки птиці та чи є такі мотиви добросовісними, а також незрозуміла наявність, у відповідача 2, ділової мети спрямованої на досягнення економічного ефекту, якою керувався останній при виборі контрагента та купівлі технологічної лінії "Обладнання для переробки птиці 8000 голів/год", оскільки основним видом діяльності Боржника є переробка молока та виробництво сиру.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.04.2021 вищевказану позовну заяву передано судді Пашкевич І.О. для розгляду в межах справи №918/99/19 про банкрутство ТОВ "Мілк Ворд". Справі присвоєно унікальний номер №918/99/19(918/239/21).
Ухвалою суду від 05.04.2021, зокрема, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи №918/99/19 про банкрутство ТОВ "Мілк Ворд". Підготовче засідання призначено на 20.04.2021.
19 квітня 2021 року від відповідача 1 на офіційну електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки спірний договір було укладено в 2014 році, а з відповідним позовом до суду позивач звернувся через сім років. Щодо позовних вимог зазначив, що аналогічні позовні вимоги були предметом судового розгляду між тими ж сторонами та з тих же підстав, під час яких було досліджено усі обставини і докази та визнано їх безпідставність, а саме: ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.09.2019 у справі №918/99/19 визнано кредиторські вимоги до Боржника із включенням їх до реєстру вимог кредиторів, зокрема, ПП "Обрій" в загальному розмірі 19 807 936,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/7676/18 за позовом ПП "Обрій" до ТОВ "Мілк Ворд" про стягнення заборгованості за оспорюваним Договором в сумі 1 500 000,00 грн встановлено факт передачі майна відповідачем 1 на виконання Договору та його отримання відповідачем 2. Відтак вважає, що доводи позивача про визнання недійсним Договору не повинні прийматись до уваги, як такі, що не узгоджуються з обставинами, що містяться у остаточному судовому рішенні. Крім того, відповідач 1, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та позицію Верховного Суду вказує на те, що факт невиконання сторонами умов правочину або його часткове невиконання не свідчить про його фіктивність, поряд з цим, якщо на виконання договору купівлі-продажу продавцем було передано покупцю майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Ухвалою суду від 20.04.2021 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 18.05.2021.
14 травня 2021 року від відповідача 2 в особі розпорядника майна ТОВ "Мілк Ворд" арбітражного керуючого Закорко В.В. надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого останній вважає вимоги позивача безпідставними та просить в задоволенні позову відмовити. Відповідач 2 в особі розпорядника майна ТОВ "Мілк Ворд" арбітражного керуючого Закорко В.В. зазначає, що виконуючи повноваження розпорядника майна Боржника, останній розглянув, серед інших, вимоги кредитора ПП "Обрій", та дійшов висновку, що вказані вимоги є обґрунтованими, підтвердженими наданими цим кредитором належними доказами (в тому числі рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/7676/18), та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. Окрім того, здійснюючи у відповідності до ст. 22 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" аналіз фінансового становища боржника, іншої первісної та бухгалтерської документації боржника, арбітражний керуючий ознайомився з Актом №5/26-15-13-01- 03/38346157 від 17.12.2015 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (код 38346157) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.08.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 03.08.2012 по 31.12.2014 складеним працівниками ДПІ Печерського району ГУ ДФС у м. Києві, яким встановлені обставини, на які арбітражний керуючий посилається заперечуючи проти даного позову.
Вважає, що наведені обставини суперечать твердженню Банку про укладення оспорюваного договору в 2018 році, та спростовує аргументи позивача про фіктивність оспорюваного Договору, оскільки факт передачі боржнику обладнання за Договором та його подальша реалізація боржником підтверджується, серед іншого, податковою звітністю та митними документами боржника за 2014 рік, дійсність яких не ставилася під сумнів податковим органом в процесі проведення відповідної перевірки.
Крім того, арбітражний керуючий, посилаючись на частину 2 статті 215 ЦК України та правову позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, вважає, що вимога позивача про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу, який не є його стороною, для захисту свого процесуального інтересу, а не цивільно-правового, є недопустимою.
18 травня 2021 року від ТОВ "Мілк Ворд" за підписом директора Чульського О.С. надійшла заява про визнання позову.
Відповідно до частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини 2 статті 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з, зокрема, визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Разом з тим, відповідно до частин 5, 6 статті 44 ГПК України юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника. Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов'язки через своїх учасників.
Заява про визнання позову підписана директором Боржника Чульським О.С.
Поряд з цим, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.06.2021, у справі про банкрутство ТОВ "Мілк Ворд" №918/99/19, залишеною без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021, зокрема, клопотання №32 від 08.12.2020 ПП "Обрій" про припинення повноважень керівника ТОВ "Мілк Ворд" - Чульського О.С. задоволено; припинено повноваження керівника ТОВ "Мілк Ворд" Чульського Олександра Сергійовича; виконання обов'язків керівника ТОВ "Мілк Ворд" покладено на розпорядника майна боржника Закорка Вадима Вікторовича.
У судовому засіданні 21.10.2021 арбітражний керуючий Закорко В.В. не підтримав заяву про визнання позову ТОВ "Мілк Ворд", а відтак, суд продовжив розгляд справи без врахування заяви про визнання позову відповідачем 2.
Також, судом враховується, що відповідно до частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Однак, у даній справі позов про визнання недійсним Договору пред'явлено до двох відповідачів, відтак застосування даної норми за відсутності заяви всіх відповідачів про визнання позову, в будь-якому разі було б неможливим.
У судовому засіданні 18.05.2021 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 08.06.2021.
Ухвалою суду від 18.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
04 червня 2021 відповідачем 2 в особі розпорядника майна ТОВ "Мілк Ворд" арбітражного керуючого Закорко В.В. через відділ канцелярії суду подані письмові пояснення, відповідно до яких останній, крім зазначеного у відзиві, посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 11.02.2020, справа №910/4996/19, відповідно до якої будь-який правочин вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, може ставитись під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). Отже, Банк, як кредитор, може оскаржувати як фраудаторні лише ті правочини боржника, які були вчинені останнім в часі після укладення кредитного договору з Банком, натомість, оспорюваний правочин був вчинений за три роки до укладення кредитного договору з Банком, що на переконання арбітражного керуючого підтверджується наявними у справі доказами.
Ухвалою від 08.06.2021 заяву розпорядника майна ТОВ "МІЛК ВОРД" Закорка В.В. про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 918/99/1(918/239/21) до набрання судовим рішенням у справі № 420/1612/21 законної сили.
Однак, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.06.2021 у справі №918/99/19(918/239/21) задоволено. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.06.2021 р. у справі №918/99/19(918/239/21) скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" арбітражного керуючого Закорка Вадима Вікторовича про зупинення провадження у справі №918/99/19(918/239/21) до набрання судовим рішенням у справі №420/1612/21 законної сили. Справу №918/99/19(918/239/21) направлено до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.
Ухвалою від 20.09.2021, зокрема, призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 05.10.2021.
У судовому засіданні 05.10.2021 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 07.10.2021, з метою надання можливості відповідачу 2 долучити до матеріалів справи докази, на які останній посилається у своєму відзиві на позов.
06 жовтня 2021 року на адресу суду від розпорядника майна арбітражного керуючого Закорко В.В. надійшло клопотання б/н про долучення до матеріалів справи копій документів, яке задоволено судом.
Ухвалою суду від 07.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 21.10.2021.
У судовому засіданні 21.10.2021 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 02.11.2021.
У судовому засіданні 02.11.2021 присутній представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, та подав для долучення до матеріалів справи заключне слово, у якому, крім зазначеного раніше, посилається на наявний в матеріалах справи відзив ТОВ "Мілк Ворд" в якому відповідач 2 визнає позов.
Присутні у судовому засіданні 02.11.2021 представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзивах.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Як зазначає позивач та не заперечується сторонами 03 квітня 2017 року між Банком та ТОВ "Торговий дім "Мілк-Маркет" і ТОВ "Мілк Ворд" було укладено генеральну угоду про кредитування №AGS2017-01190 (далі Генеральна угода), відповідно до умов якої Банк на прохання будь-якого з Позичальників відкриває кредитні лінії (далі - кредит) на умовах, в об'ємах, зі строками повернення, викладеними в цій Угоді та відповідних Кредитних договорах, укладених з кожним з Позичальників окремо відповідно до положень цієї Угоди.
03 квітня 2017 року в межах Генеральної угоди між Банком та ТОВ "Мілк Ворд" було укладено кредитний договір №AL2017-01194 відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень, Банк зобов'язався відкрити Позичальнику кредитну лінію, з максимальним лімітом 2 000 000,00 гривень, а Позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит в строк до 31.03.2022 та сплатити проценти за користування кредитом, в розмірі 21,5 % річних (том І, а.с. 25-36).
03 квітня 2017 року в межах Генеральної угоди між Банком та ТОВ "Торговий дім "Мілк- Маркет" було укладено кредитний договір №AL2017-01193 відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень Банк зобов'язався відкрити Позичальнику кредитну лінію, з максимальним лімітом 18 000 000,00 гривень, а Позичальник, зобов'язався повернути отриманий кредит в строк до 31.03.2022 та сплатити проценти за користування кредитом, в розмірі 21,5 % річних (том І, а.с. 13-24).
03 квітня 2017 року між Банком та ТОВ "Мілк Ворд" було укладено договір поруки відповідно до умов якого ТОВ "Мілк Ворд" зобов'язався відповідати за порушення зобов'язань ТОВ "Торговий дім "Мілк-Маркет" перед Банком, що виникли із Генеральної Угоди, всіх додаткових угод до неї та Кредитних Договорів, в тому числі і тих, що будуть укладені в майбутньому (том І, а.с. 37-40).
Банк також зазначає в позовній заяві, що не заперечується сторонами, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 05.04.2017 між Банком та ТОВ "Мілк Ворд" укладено: договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. під р.н. 201, згідно умов якого Іпотекодавцем в іпотеку Банку було передано цілісний майновий комплекс (нерухомого і рухомого майна), будівлі та споруди молокозаводу, загальною площею 12 838,2 м. кв., що розташовані за адресою: Хмельницька область, Городоцький район, м. Городок, провулок Молочноконсервний, будинок 1, який належить ТОВ "Мілк Ворд" на праві власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, виданого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу, Хмельницької області Якимишиним С.Є. 31.01.2013 за р.н. 60, право власності зареєстроване за р.н. 4504868212, номер запису 67243; Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. під р.н. 200, згідно умов якого Заставодавцем було передано Банку обладнання, яке належить ТОВ "Мілк Ворд" , на підставі свідоцтва на право власності виданого приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу, Хмельницької області Якимишиним С. Є. 31 січня 2013 року за реєстровим № 61 та обладнання, яке належить ТОВ "Мілк Ворд" на підставі Договору поставки обладнання №10/6-П від 10.06.2016 року та видаткової накладної №76 від 26 грудня 2016 року.
Банк стверджує що свої зобов'язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, що також не заперечується відповідачами. Однак, у зв'язку з тим що позичальники зобов'язання за кредитними договорами виконували неналежним чином, за кредитними договорами AL2017-01193 та AL2017-01194 станом на 16.03.2018 утворилася заборгованість у розмірі 17 236 167,09 грн.
Позивач зазначає, що в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № AL2017-01193 Банк в позасудовому порядку звернув стягнення на предмет застави та предмет іпотеки.
Водночас, з метою захисту своїх порушених прав кредитора за кредитним договором № AL2017-01194, Банк 31.05.2018 звернувся до суду з позовом про стягнення, зокрема, з ТОВ "Мілк Ворд" кредитної заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що 10.06.2014 між ТОВ "Мілк Ворд" (Покупець) та ПП "Обрій" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу обладнання № 03-05, відповідно до умов якого ПП "Обрій" зобов'язався передати у власність ТОВ "Мілк Ворд", а останній оплатити та прийняти комплексну технологічну лінію "Обладнання для переробки птиці 8000голів/год", вартістю 19 785 436,00 грн (далі Договір, том І, а.с. 41-42).
Умовами п. 2.1.1. Договору сторони встановили, що Продавець зобов'язується протягом 3 (трьох) днів від дати підписання Договору передати Покупцю обладнання та право власності на узгоджених умовах. Передача обладнання оформляється актом приймання-передачі.
Пунктом 3.2.1. Договору сторони погодили, що сума в розмірі 19 785 436,00 підлягає сплаті до 30 грудня 2016 року.
22 грудня 2016 року сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін і доповнень до Договору, відповідно до п.1 якої сторони виклали п. 3.2. Договору в наступній редакції: "Сторони встановлюють наступний порядок оплати: сума в розмірі 19 785 436,00 грн до 30 грудня 2017 року" (том І, а.с. 45).
Разом з тим, позивач зазначає, що між сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін і доповнень до Договору, відповідно до п.1 якої сторони виклали п. 3.2. Договору в наступній редакції: "п.3.2. Сторони встановлюють наступний порядок оплати: 3.2.1. Сума в розмірі 1 500 000,00 грн. до 31 жовтня 2017 року; Сума в розмірі 18 285 436,00 грн. до 31 травня 2018 року", однак копії зазначеної угоди до матеріалів справи не надав.
В той же час, сторони у своїх відзивах та поясненнях посилались на обставини встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.09.18 у справі № 910/7676/18, в якій приймали участь рідповідачі, яке є чинним та набрало законної сили.
Так, вказаним рішенням встановлено, наступне.
"10 червня 2014 року між Приватним підприємством "Обрій" (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання №03-05 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець оплатити та прийняти комплексну технологічну лінію "Обладнання для переробки птиці 8000голів/год" на умовах передбачених даним договором.
22 грудня 2016 року сторонами укладено додаткову угоду №1 про внесення змін і доповнень до договору купівлі-продажу обладнання №03-05 від 10 червня 2014 року, відповідно до п.1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 3.2.1. договору купівлі продажу обладнання №03-05 від 10 червня 2014 року в наступній редакції: "п.3.2. Сторони встановлюють наступний порядок оплати: 3.2.1. Сума в розмірі 1 500 000,00 грн до 31 жовтня 2017 року; Сума в розмірі 18 285 436,00 грн до 31 травня 2018 року.
На виконання умов договору купівлі-продажу обладнання №03-05 від 10.06.2014 позивач передав, а відповідач отримав обладнання на загальну суму 19 785 436,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 10.06.2014 року (копія міститься в матеріалах справи). Вказаний акт приймання-передачі обладнання підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками товариств.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що прийняте за вищезазначеним актом обладнання в розмірі 1 500 000,00 грн у встановлений в Додатковій угоді №1 строк - до 31.10.2017 відповідачем не оплачено.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 1 500 000,00 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень контракту, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу обладнання № 03-05 від 10.06.2014 в розмірі 1 500 000,00 грн".
Отож, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.18 у справі № 910/7676/18 позов задовольнено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд", на користь Приватного підприємства "Обрій" грошові кошти: основного боргу - 1 500 000,00 грн за Договором та судовий збір - 22 500,00 грн.
Судом приймається до уваги, що між відповідачем 1 та відповідачем 2, як встановлено вище були укладені дві додаткові угоди до Договору, які визначають порядок оплати, при цьому згідно однієї сума в розмірі 19 785 436,00 грн повинна бути сплачена до 30.12.2017, а згідно іншої погоджено певне відстрочення платежу, а саме: сума в розмірі 1 500 000,00 грн. сплачується до 31 жовтня 2017 року, а сума в розмірі 18 285 436,00 грн. - до 31 травня 2018 року. В будь-якому разі, строк виконання зобов'язань за Договором у рідповідача 2 станом на день прийняття даного рішення є таким що настав.
Разом з тим, на переконання суду наявність таких двох угод не свідчить про фіктивність Договору та повністю відповідає принципу свободи договору.
Поряд з цим, суд не приймає до уваги заперечення відповідача 1 про те, що аналогічні позовні вимоги були предметом судового розгляду між тими ж сторонами та з тих же підстав, під час яких було досліджено усі обставини і докази та визнано їх безпідставність, а саме: під час розгляду справи №918/99/19 (ухвала Господарського суду Рівненської області від 04.09.2019) та справи №910/7676/18 (рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018), так як у вказаних справах суд не досліджував умови Договору на предмет його фіктивності, оскільки жоден з учасників про це не заявляв та зазначена вимога не була предметом спору.
Позивач зазначає, що на підтвердження виконання зобов'язання з передачі у власність ТОВ "Мілк Ворд" обладнання на загальну суму 19 785 436,00 грн. ПП "Обрій" та ТОВ "Мілк Ворд" склали та підписали Акт приймання-передачі обладнання, який датовано 10.06.2014. Копія такого доказу відсутня в матеріалах даної справи, однак така обставина встановлена в рішенні Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/7676/18, та не підлягає повторному доказуванню, а саме, судом встановлено, що: "На виконання умов договору купівлі-продажу обладнання №03-05 від 10.06.2014 позивач передав, а відповідач отримав обладнання на загальну суму 19 785 436,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 10.06.2014 року".
06 березня 2019 року на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 №910/7676/18 за заявою ПП "Обрій", Господарським судом Рівненської області відкрито провадження у справі №918/99/19 про банкрутство боржника ТОВ "Мілк Ворд" та визнано вимоги ПП "Обрій" у розмірі 1 522 500,00 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна боржника ТОВ "Мілк Ворд".
Отже, Банк вважає, що відповідач 2 після отримання кредитних коштів, розпочав створювати умови для неповернення кредитних коштів, шляхом укладання з відповідачем 1 оспорюваного Договору минулою датою. При цьому воля сторін оспорюваного Договору не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним Договором, а їх дії вчинені на виникнення у ТОВ "Мілк Ворд" грошового зобов'язання перед ПП "Обрій" у великому розмірі, який значно перевищує розмір грошового зобов'язання ТОВ "Мілк Ворд" за кредитними договорами, з метою ліквідації Боржника в процедурі банкрутства, в якому відповідач 1, внаслідок наявності грошових вимог до відповідача 2, які суттєво перевищують вимоги Банку, отримує суттєві переваги у порівнянні з останнім, у вирішенні питань, які постають перед кредиторами в процедурі банкрутства ТОВ "Мілк Ворд", кінцевою метою якої є припинення грошових зобов'язань ТОВ "Мілк Ворд" внаслідок припинення юридичної особи.
З таким твердженням Банку суд погодитись не може, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на меті настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином.
У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ необхідно враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/13041/18.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов:
- вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору;
- такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору;
- метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором.
Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 909/330/16).
Якщо сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним, без застосування реституції. Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості при оскарженні заінтересованими особами угод боржника в порядку спеціальних норм КУзПБ або за правилами ЦК України суду слід розглядати відповідні заяви, пов'язані з недійсністю правочинів, із застосуванням засад змагальності сторін у поєднанні з детальною перевіркою реальності проведення господарських операцій та наміру створення саме тих правових наслідків, що притаманні певним видам господарських правочинів.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок, викладений у постанові Об'єднаної Палати Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників, свідомий намір невиконання зобов'язань договору, приховування справжніх намірів учасників правочину.
У разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованими на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав. Вирішуючи питання щодо фіктивності договору, укладеного всупереч інтересам позивача, суд має з'ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, ніж це випливає зі змісту договору.
Позивач зазначає, що з метою ухилення ТОВ "Мілк Ворд" від виконання кредитних зобов'язань перед Банком шляхом доведення ТОВ "Мілк Ворд" до банкрутства, у травні/червні 2018 року ТОВ "Мілк Ворд" уклало з ПП "Обрій" Договір купівлі- продажу обладнання № 03-05, при цьому умисно сторони зазначили у вказаному договорі дату його укладання - 10.06.2014, тобто ТОВ "Мілк Ворд" та ПП "Обрій" уклали оспорюваний Договір минулою датою. Вважає, що предмет договору ніколи не існував та не передавався відповідачу 2.
Предметом оспорюваного Договору була комплексна технологічна лінія "Обладнання для переробки птиці 8000голів/год", вартістю 19 785 436,00 грн.
Згідно наявної у матеріалах справи довідки ПП "Обрій" №4 від 09.06.2014 (том І, а.с. 15-16) станом на 09.06.2014 на балансі останнього (281 - Товари на складі) обліковується технологічна лінія "Обладнання для переробки птиці 8000голів/год", вартістю 19 785 436,00 грн, що складається з 67 найменувань його частин.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що актом №5/26-15-13-01-03/38346157 від 17.12.2015 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (код 38346157) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.08.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 03.08.2012 по 31.12.2014, складеним працівниками Головного управління ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України, встановлено наступне (далі Акт, том ІІ, а.с. 144-213):
- Боржником, у період що досліджувався контролюючим органом, було реалізоване обладнання для переробки птиці та відображено у декларації собівартість реалізованого обладнання для переробки птиці (том ІІ, а.с. 149, а.с. 151);
- ТОВ "Мілк Ворд" у 2014 році здійснювалися операції з вивезення товарів за межі митної території України на суму 20 505 143 грн (том ІІ, а.с. 156);
- ТОВ "Мілк Ворд" в 2014 році було виконано умови експортного контракту укладеного з Ресурс ЮГ ТК на продаж виробничої лінії на суму 19 950 045,50 грн ( том ІІ, а.с. 160).
Таким чином з Акту слідує, що ТОВ "Мілк Ворд" в 2014 році була здійснена операція з експорту обладнання для переробки птиці, а саме: реалізовано ООО ТК "Ресурс-ЮГ" (Росія) комплексну технологічну лінію "Обладнання для переробки птиці 8000 голів/година" вартістю 19 950 055,62 грн., посилання на відповідні митні декларації міститься у Акті (том ІІ, а.с. 160, а.с. 163). Доказів того, що ТОВ "Мілк Ворд" володіло іншим обладнанням такої вартості, ніж те, що отримане останнім за оспорюваним Договором, матеріали справи не містять.
Крім того, згідно додатку №2.3 до Акту (том ІІ, а.с. 208) відповідач 2 перебував в господарських відносинах з ПП "Обрій" з приводу купівлі-продажу обладнання для переробки птиці, заборгованість за яким виникла в червні 2014 року в сумі 19 785,40 тис. грн.
Як зазначалось судом, для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, матеріалами справи спростовується твердження позивача про укладення Договору минулою датою та відсутність обладнання, натомість судом встановлено наявність правових відносин між відповідачами за оспорюваним Договором у 2014 році, що відображена Боржником у податковій звітності; подальша реалізація товару спростовує фіктивність Договору оскільки судом вбачається, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно, що було його предметом, а невиконання такого правочину зі сторони ТОВ "Мілк Ворд", тобто відсутність оплати, також не свідчить про його фіктивність.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Позивач вважає, що його права як кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ворд" є порушеними внаслідок укладення оскаржуваного договору, оскільки його укладення впливає на хід процедури банкрутства, в якій відповідач 1, внаслідок наявності грошових вимог до відповідача 2, які суттєво перевищують вимоги Банку, отримує суттєві переваги у порівнянні з останнім, у вирішенні питань, які постають перед кредиторами в процедурі банкрутства ТОВ "Мілк Ворд".
Однак, суд зазначає що позивачем не доведено, що воля сторін спірного Договору не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним Договором, оскільки, як встановлено судом оспорюваний правочин був вчинений у 2014 році, тобто задовго до ініціювання у лютому 2019 року кредитором відповідачем 1) процедури банкрутства Боржника (відповідача 2).
При цьому, частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За результатами дослідження оспорюваного позивачем Договору на предмет відповідності його умов нормам цивільного законодавства, що регулюють правовідношення, пов'язані з таким видом договорів, судом встановлено, що договір вчинений з дотриманням відповідних норм законодавства і матеріали справи не містять фактичних даних стосовно невідповідності його чинному законодавству.
Таким чином, Сторони, користуючись правом вільного волевиявлення та з погодженням відповідних істотних умов, було укладено Договір, за яким 10.06.2014 відповідач 1 передав, а відповідач 2 отримав обладнання на загальну суму 19 785 436,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання.
Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Отже, наведене свідчить про виконання вказаного договору, що в свою чергу виключає можливість визнання його фіктивним, адже прагнення однієї зі сторін були реалізовані, тоді як фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний.
Відтак, за оспорювним Договором мали місце наслідки, які виходили з предмету саме цього договору.
Зважаючи на встановлені судом обставини про фіктивність оспорюваного Договору, а також про безтоварність операції з купівлі-продажу не свідчать доводи позивача про те, що: фінансові документи Боржника, які надавались Банку під час отримання кредиту, а саме: звіти про фінансові результати та баланс ТОВ "Мілк Ворд" за період з 2014 по 2016 роки, господарської операції з купівлі технологічної лінії "Обладнання для переробки птиці 8000голів/год" не відображають, та не відображена кредиторська заборгованість ТОВ "Мілк Ворд" перед ПП "Обрій" за придбане обладнання у розмірі 19 807 936,00 грн; з наданих документів фінансової звітності Боржника не вбачалося невиконаних зобов'язань перед ПП "Обрій" та взагалі будь-яких довгострокових зобов'язань. В будь-якому разі, на переконання суду, відповідальність за подачу недостовірних відомостей під час отримання кредитних коштів до Банку несе особа, яка подає такі відомості, що не вказує на фіктивність Договору, враховуючи те, що в податковому обліку Боржника вищевказані операції відображені.
У даному випадку судом не встановлено будь-яких обставин, які б у сукупності давали підстави для висновку про фіктивність оспорюваного Договору, тобто позивачем у межах цього провадження не доведено належними та допустимими доказами стверджуванні ним в заявленому позові обставини. Наведені позивачем аргументи є припущеннями.
Крім доказів наведених вище, позивач, на підтвердження своїх доводів щодо фіктивності Договору надав: витяг з системи "Ю-контрол" щодо фінансової звітності ТОВ "Мілк Ворд", витяг з системи "Ю-контрол" щодо ПП "Обрій" та витяг з системи "Ю-контрол" щодо фінансової звітності ПП "Обрій" (додатки 11-13 до позовної заяви, том ІІ, а.с. 59-73).
Відповідно до статті 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов'язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.
Разом з цим, аналітична інформація Системи "YOUCONTROL" має виключно рекомендаційний характер і не може підміняти будь-які експертні висновки, існуючі офіційні дані та/або встановлювати будь-які факти або обставини, що мають юридичне значення. Використання аналітичних даних Системи "YOUCONTROL" для прийняття управлінських, фінансових, організаційних та будь-яких інших рішень, дій (або бездіяльності), здійснюється користувачами та/або пов'язаними із ним особами виключно на власний розсуд і товариство "Ю-Контрол" за їх наслідки відповідальності не несе (такий висновок наведений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 грудня 2019 року у справі № 910/14928/18).
Відтак, судом не приймаються аргументи позивача які він наводить з посиланням на вищевказане джерело, оскільки такі витяги з вебсайту не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України.
Аргументи позивача щодо: відсутності в Державній митній службі України відомостей щодо перевезення обладнання через митний кордон України; невідповідності місця поставки обладнання за Договором необхідній площі для зберігання обладнання, що є предметом оспорюваного Договору; належність будівлі розташованої за адресою: Черкаська область, місто Золотоноша, вулиця Богодухівська, будинок 22 належить (місце поставки за Договором) на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаський проект" (код ЄДРПОУ 36995025); того що обладнання за вказаною у договорі адресою ніколи не зберігалося та будівля, за вказаною адресою, не відповідає необхідним умовам для зберігання обладнання, яке було предметом договору купівлі-продажу, зважаючи на що Банк вважає, що технологічної лінії "Обладнання для переробки птиці 8000 голів/год" ніколи не існувало; відсутності очевидної економічної мети, та недобросовісність мотивів через які ПП "Обрій" продало ТОВ "Мілк Ворд" обладнання для переробки птиці - є лише його доводами, що не підтверджені належними доказами, отже не свідчать про фіктивність Договору.
Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов'язок позивачем не виконаний, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З огляду на встановлені судом обставини вчинення відповідачами дій щодо виконання Договору, тобто, фактична передача товару та подальша його реалізація, оспорюваний правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Наведене спростовує твердження позивача, що спірний договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.
Одночасно суд звертає увагу, що позивачем жодними належними і достатніми доказами відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України не підтверджено відсутності наміру створити правові наслідки на момент укладення спірного договору обома відповідачами, що також свідчить про відсутність ознак фіктивності оспорюваного правочину.
Інших доказів, які б свідчили про наявність ознак фіктивності вчиненого між сторонами правочину, в матеріалах справи немає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, з огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене, доводи позивача про фіктивність оспорюваного правочину під час судового розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження, у задоволенні позову суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Стосовно заяви відповідача 1 про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
У ст. 256 ЦК України вказано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За умовами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Однак, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи те, що судом не встановлено порушень прав та законних інтересів позивача у даній справі, які б підлягали судовому захисту, питання застосування позовної давності судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволені позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" до Приватного підприємства "Обрій" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" про визнання договору недійсним з підстав його фіктивності відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2021.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич