65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/706/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В., при секретарі судового засідання Левшиній І.М., розглянувши у підготовчому засіданні справу №916/706/21
за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552);
до відповідачів: 1. Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691;
2. Фізичної особи підприємця Салтановського Івана Яковлевича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );
про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників сторін:
від прокурора: Стоянова О.О. за посвідченням;
від відповідачів: 1. Одеської міської ради: Бугаєнко Т.В.;
2. ФОП Салтановського І.Я.: не з'явився;
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Одеської міської ради та Фізичної особи підприємця Салтановського Івана Яковлевича в якому просить:
- визнати недійсним та скасувати рішення Одеської міської ради №2069-VІІ від 26.04.2017р. «Про надання дозволу Фізичній особі підприємцю Салтановському І.Я. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3110га за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а, цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування та магазину»;
- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради №2543-VІІ від 04.10.2017р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3110га, за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а та надання її в оренду Фізичній особі підприємцю Салтановському І.Я.»;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3110га з кадастровим номером 5110137600:65:042:0002, розташованої за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а, укладений між Одеською міською радою та Фізичною особою підприємцем Салтановським Іваном Яковлевичем, який зареєстровано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №497 (номер запису про інше речове право 25341475 від 16.03.2018р.);
- зобов'язати Фізичну особу підприємця Салтановського Івана Яковлевича повернути державі в особі територіальної громади, а Одеську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,3110га з кадастровим номером 5110137600:65:042:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а.
В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Одеської обласної прокуратури посилається на те, що рішення Одеської міської ради №2069-VІІ від 26.04.2017р. «Про надання дозволу Фізичній особі підприємцю Салтановському І.Я. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3110га за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а, цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування та магазину» та №2543- VІІ від 04.10.2017р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3110га, за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а та надання її в оренду Фізичній особі підприємцю Салтановському І.Я.» видані з порушенням вимог законодавства у зв'язку з чим є незаконними та підлягають скасуванню в судовому порядку, а укладений на їх підставі договір оренди земельної ділянки має бути визнаний недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Разом із позовною заявою заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернуся до суду з заявою про забезпечення позову за вх.суду№2-343/21 від 17.03.2021р. в якій просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ФОП Салтановському І.Я., а також іншим фізичним та юридичним особам проведення на спірній земельній ділянці будь-яких будівле них робіт;
- заборонити Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137600:65:042:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137600:65:042:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2021р. заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову за вх.суду№2-343/21 від 17.03.2021р. повернуто заявнику.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2021р. позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури було залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.
24.03.2021р. за вх.суду№2-377/21 заступник керівника Одеської обласної прокуратури повторно звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ФОП Салтановському І.Я., а також іншим фізичним та юридичним особам проведення на спірній земельній ділянці будь-яких будівле них робіт;
- заборонити Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137600:65:042:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна - нежитлових чи інших приміщень, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137600:65:042:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2021р. у задоволенні заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову за вх.суду№2-377/21 від 24.03.2021р. відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.03.2021р. відкрито провадження у справі №916/706/21, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.04.2021р. о 11:00.
06.04.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.03.2021р.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021р. доручено Господарському суду Одеської невідкладно надіслати матеріали справи №916/706/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
14.04.2021р. о Господарського суду Одеської області від Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов запит на справу №916/706/21.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2021р. зупинено провадження у справі №916/706/21 до розгляду апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.03.2021р. та повернення справи №916/706/21 до Господарського суду Одеської області.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2021р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.03.2021р. про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі №916/706/21 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2021р. поновлено провадження у справі №916/706/21, призначено підготовче засідання на 29.07.2021р. о 12:15 та повідомлено учасників справи про даті та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 29.07.2021р. відповідач Одеська міська рада звернулася до суду з заявою про залишення позову без розгляду.
В підготовчому засіданні від 29.07.2021р. було оголошено перерву на 12.08.2021р. о 10:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2021р. повідомлено учасників справи про даті та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 12.08.2021р. було оголошено перерву на 14.09.2021р. о 11:15, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2021р. повідомлено учасників справи про даті та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 14.09.2021р. було оголошено перерву на 20.09.2021р. о 12:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2021р. повідомлено учасників справи про даті та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 20.09.2021р. було оголошено перерву на 07.10.2021р. о 12:55, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2021р. повідомлено учасників справи про даті та час підготовчого засідання.
Однак, у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 06.10.2021р., судове засідання 07.10.2021р. о 12:55 не відбулося.
Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 11.10.2021р. призначено підготовче засідання на 21.10.2021р. о 12:30 та повідомлено учасників справи про даті та час підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні від 21.10.2021р. було оголошено перерву на 08.11.2021р. о 12:55, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2021р. повідомлено учасників справи про даті та час підготовчого засідання.
Обґрунтовуючи підстави для самостійного звернення до суду із даним позовом, прокурор у зазначив, що він виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму усунення перешкод у розпорядженні державою спірною земельною ділянкою шляхом вилучення її із власності відповідача. На думку прокурора, його звернення до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Також прокурор вказав на те, що Одеська міська рада при прийнятті оспорюваних рішень внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою усупереч норм чинного законодавства, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави, внаслідок чого позбавила територіальну громаду права розпорядження земельною ділянкою прибережної захисної смуги. Тобто, прокурор вбачає, що міська рада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами. В даних спірних правовідносинах наявність «інтересу держави» прокурор віднаходить у відновленні порушеного права Українського народу у сфері земельних правовідносин. Також незаконне надання земель прибережної захисної смуги порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Крім того, прокурор вказує, що чинне законодавство взагалі не передбачає надання земель зазначеної категорії у приватну власність для цілей, визначених у спірних рішеннях.
Крім того, за твердженням прокурора, у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом (ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру») випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач. З огляду на вищевикладене, враховуючи незаконність рішення органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою територіальної громади міста, а отже, порушення інтересів держави, даний позов подав до суду прокурор як позивач відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та в порядку ст.53 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач в заяві про залишення позову без розгляду зазначає, що Одеською обласною прокуратурою зауважено, що звернення до суду з позовом обумовлено тим, що враховуючи що Одеська міська рада при прийнятті оспорюваних рішень внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою всупереч норм чинного законодавства, а отже відбулось порушення інтересів держави, даний позов подається до суду прокурором як позивачем, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Одеська міська рада вважає, що даний позов має бути залишений без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст залежить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1,2 с. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Земельна ділянка, що передана в оренду Салтановському І .Я., відповідно до рішення Одеської міської ради, розташована за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а, знаходиться у комунальній власності та є власністю територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Таким чином, як вказує відповідач Одеська міська рада, органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є саме Одеська міська рада однак в позовній заяві до Одеської міської ради та ФОП Салтановського Івана Яковлевича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку, Одеська обласна прокуратура посилається на відсутність органу який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави.
Крім того, відповідач Одеська міська рада звертає увагу суду на відсутність повідомлень від Одеської обласної прокуратури про можливе порушення законодавства Одеською міською радою при винесені рішення від 26.04.2017р. №2069-VІІ та рішення від 04.10.2017р. року №2543- VІІ, щодо надання в оренду земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а, Салтановському І .Я.
Враховуючи викладене, відповідач Одеська міська рада просить залишити позов Одеської обласної прокуратури без розгляду.
Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.12р. (далі - Рекомендація CM/Rec (2012)11), обов'язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.
При цьому обов'язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 Рекомендації CM/Rec (2012) 11).
Слід також звернути увагу на позицію Європейського суду з прав людини стосовно того, що принцип рівності сторін є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Останній потребує «справедливої рівноваги сторін»: кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003р. у справі Yvon v. France, application по. 44962/98, рішення ЄСПЛ від 18.02.1997р. у справі Niderost-Huber v. Switzerland, application no. 18890/91, рішення ЄСПЛ від 07.06.2001р. у справі Kress v. France, application no: 39594/98).
Зокрема, ЄСПЛ в низці справ роз'яснював, що одна лише участь «активна» чи «пасивна» прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну із сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у страві Kress v. France, application no.39594/98, 07.06.2001р., § 81: рішення v І справі F.W. v. France, application no. 61517/00, 31.03.2005р., § 27).
Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад для захисту прав, вразливих груп-дітей, інвалідів тощо, які вважаються нездатними захищати свої інтереси самостійно, або коли захисту потребують державні інтереси (рішення від 15.01.2009р. у справі Menchinskaya v. Russia, application по. 42454/02. /35).
Між тим відповідно до судової практики, яка вже сформувалася, основною особливістю представництва інтересів держави прокурором є виключність таких випадків. Прокурор має право подавати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не в будь-якому випадку, а лише, якщо захист таких інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або ж такий орган взагалі відсутній. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або не належним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону, наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне провадження на підставі ст.367 КК України (службова недбалість), вирок суду щодо службових осіб, докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо.
Отже прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України). Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Даних висновків суд дійшов з врахуванням численної судової практики, зокрема викладеної у постановах КГС ВС від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17, від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17, а також у постановах ВС від 23.10.2018р. у справі №926/03/18, від 21.12.2018р. у справі №922/901/17, від 31.10.2018р. у справі №910/6814/17, від 13.06.2018р. у справі №687/379/17.
До того ж слід відзначити, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014р. визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч.3, 4 абз.5 ч.5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VІІІ (набрав чинності 15.12.2017р.), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Як зазначено у п.п.1, 2 резолютивної частини рішення Коституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р., положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
За правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.05.2021р. по справі №916/3638/20 згідно з частинами 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Статтею 12 ЗК України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Одеси, відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міськради. Таким чином, органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є Одеська міськрада. При цьому у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача (такий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19). Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що у цьому спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади у спірних правовідносинах, - Одеська міськрада, чим спростовується твердження Прокурора про відсутність такого органу. У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що Одеська міськрада має всі передбачені законом повноваження на звернення в інтересах територіальної громади м. Одеси з позовом до суду, що спростовує твердження позивача стосовно відсутності уповноваженого органу та, як наслідок, щодо наявності повноважень Прокурора на звернення до суду з позовом. Стосовно доводів прокурора про те, що, приймаючи оспорювані рішення та укладаючи оспорюваний договір, саме Одеська міськрада порушила норми чинного законодавства, у зв'язку з чим, зокрема, цей орган і було визначено відповідачем, касаційна інстанція зазначає таке. У пунктах 45, 47, 67, 77- 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок: "Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Колегія суддів зауважує, що покладений в основу оскаржуваної постанови висновок про можливість самостійного представництва Прокурором інтересів держави у разі, якщо видавником оспорюваного акта є орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не відповідає застосованому судом першої інстанції правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, у пункті 38 якої зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83)).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20 зі спорів, у яких прокурор є самостійним позивачем, чий позов було залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
Так, позовні вимоги прокурора у справі №916/706/21 визначені як: визнання недійсним та скасування рішення Одеської міської ради №2069-VІІ від 26.04.2017р. «Про надання дозволу Фізичній особі підприємцю Салтановському І.Я. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3110га за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а, цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання для експлуатації та обслуговування станції технічного обслуговування та магазину»; визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради №2543-VІІ від 04.10.2017р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3110га, за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а та надання її в оренду Фізичній особі підприємцю Салтановському І.Я.»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,3110га з кадастровим номером 5110137600:65:042:0002, розташованої за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а, укладеного між Одеською міською радою та Фізичною особою підприємцем Салтановським Іваном Яковлевичем, та зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за №497 (номер запису про інше речове право 25341475 від 16.03.2018р.) та зобов'язання Фізичної особи підприємця Салтановського Івана Яковлевича повернути державі в особі територіальної громади, а Одеську міську раду прийняти земельну ділянку площею 0,3110га з кадастровим номером 5110137600:65:042:0002, що розташована за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 12а.
За правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. по справі №469/1044/17, за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, тоді коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
12.08.2021р. прокурор надав до матеріалів справи повідомлення від 20.07.2021р. в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» до компетентного органу Одеської міської ради вже після подання позову до суду, чим позбавив його можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Звідси, є передчасним твердження прокурора про бездіяльність ОМР щодо визначеного прокурором порушення інтересів держави.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно ч.ч.2, 3, 4 ст.226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення позову Заступника керівника Одеської обласної до відповідачів Одеської міської ради та Фізичної особи підприємця Салтановського Івана Яковлевича про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку без розгляду.
Так, положення п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи те, що позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури суд залишає без розгляду, однак, прокурором не подано клопотання про повернення йому судового збору, у зв'язку з чим дане питання судом буде вирішуватись після подання прокурором відповідного клопотання.
Керуючись п. 2 ч.1 ст.226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Заступник керівника Одеської обласної до відповідачів Одеської міської ради та Фізичної особи підприємця Салтановського Івана Яковлевича про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку - залишити без розгляду.
Повний текст ухвали підписаний 15 листопада 2021р.
Ухвала набирає чинності 08.11.2021р. та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Л.В. Степанова