"08" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2727/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Овчар А.С.
розглянувши справу за позовом: Державного підприємства “Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці” (вул. Тираспольська, 12, м. Одеса, 65045)
до відповідача: Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” (вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65029)
про стягнення 68033,41 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Лопатюк Ю.А.;
від відповідача: Каплун І.О., Люшенко Т.О.
Державне підприємство “Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси”, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 68033,41 грн, з яких: 61281,81 грн основного боргу; 1532,02 грн пені; 3960,48 грн інфляційних нарахувань; 1259,10 грн 3% річних.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору надання послуг від 28.10.2020 №ТМО-190/20 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг у визначеному договором порядку.
21.10.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с.80-88, т.1), згідно з яким останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 1532,02 грн, інфляційних збитків у сумі 1509,21 грн та 3% річних в сумі 297,06 грн. В обґрунтування заявлених заперечень відповідач посилається на те, що позивач під час здійснення розрахунку сум інфляційних нарахувань та 3% річних не врахував, що умовами договору погоджено здійснення оплати наданих послуг з розстроченням платежу, що призвело до невірного визначення дати початку прострочення зобов'язання. Крім цього, відповідач наголошує на тому, що п.6.2. договору, на підставі якого позивачем нарахована сума пені, не застосовується до замовника послуг, яким у спірних відносинах є відповідач. Водночас, у тексті відзиву відповідач визнав наявність у КП «ТМО» перед позивачем основного боргу в розмірі 61281,81 грн.
У відповіді на відзив (а.с.94-96, т.1) позивач зазначив, що у позовній заяві в частині визначення дати початку прострочення зобов'язання відповідачем було допущено помилку, а також помилково заявлено до стягнення з відповідача суми пені, оскільки умовами п.6.2. договору передбачена відповідальність замовника, а не виконавця послуг.
Разом з відповіддю на відзив позивачем засобами поштового зв'язку 25.10.2021 було направлено до суду уточнену позовну заяву (а.с.97-111, т.1), згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 61281,81 грн, інфляційні нарахування в сумі 2356,89 грн та 3% річних в сумі 962,04 грн, здійснивши таким чином коригування (зменшення) заявлених до стягнення сум з урахуванням позиції відповідача. Вказану заяву про уточнення позовних вимог судом не було прийнято до розгляду, оскільки позивачем зазначену заяву подано з порушенням вимог п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, враховуючи, що перше судове засідання у цій справі, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відбулось 21.10.2021.
05.11.2021 відповідачем було подано суду заяву (а.с.113, т.1), в якій він визнав позовні вимоги позивача, з урахуванням прохальної частини позову, викладеної у заяві про уточнення позовних вимог, проте яка судом не була прийнята до розгляду. Також у заяві про визнання позову відповідачем заявлено клопотання щодо вирішення судом питання про повернення з державного бюджету на користь позивача 50 відсотків сплаченого судового збору.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2021 позовну заяву Державного підприємства “Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці” було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 29.09.2021 позовну заяву Державного підприємства “Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці” було прийнято до розгляду то відкрито провадження у справі №916/2727/21; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "21" жовтня 2021 о 14:30.
21 жовтня 2021 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до 08 листопада 2021 о 10:30, про що сторін було повідомлено в порядку ст.120 ГПК України шляхом направлення на їх електронні адреси відповідної ухвали суду.
У судовому засіданні 08.11.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
28.10.2020 між Комунальним підприємством “Теплопостачання міста Одеси” (замовник) та Державним підприємством “Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці” (виконавець) було укладено договір про надання послуг № ТМ-190/20 (а.с.8-11, т.1; далі - договір), згідно з п.1.1. якого виконавець зобов'язався надати послуги з експертного обстеження (технічного діагностування) та технічного огляду (опосвідчення) електроустаткування підвищеної небезпеки, а замовник зобов'язався оплачувати послуги за погодженою сторонами ціною у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.п.2.1., 3.1. договору ціна договору становить 61281,82 грн з урахуванням ПДВ. Всі розрахунки відповідно до даного договору здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі на умовах відстрочення платежу, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня підписання обома сторонами акту прийому-передачі наданих послуг та на підставі виставленого виконавцем рахунку.
За умовами п.4.3. договору здавання-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом прийому-передачі наданих послуг.
Згідно з п/п 5.1.1. п.5.1. договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за послуги відповідно до умов договору. В свою чергу виконавець, відповідно до п/п 5.4.2. п.5.4. договору, має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за послуги.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при наданні послуг, виконавцем сплачується пеня у розмірі 0,01 % від вартості послуг, по яким сталося прострочення виконання, за кожен день прострочення.
Відповідно до п.п.10.1., 10.2. договору він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2020, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання сторонами. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Додатком №1 до договору сторони погодили розрахунок вартості експертного обстеження (технічного діагностування) (а.с.12, т.1), який становить 61281,82 грн.
Додатковою угодою №1 від 31.12.2020 до договору (а.с.13, т.1) сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору від 28.10.2020 №ТМО-190/20 до 31.12.2021.
На виконання умов договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги вартістю 61281,81 грн з ПДВ, про що свідчить наявний у справі акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний сторонами 23.12.2020 (а.с.14, т.1) та пояснення сторін, надані під час розгляду цієї справи. Між цим, на підтвердження здійснення відповідачем оплати вартості виконаних позивачем послуг матеріали справи доказів не містять.
24.03.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 01.03.2021 №683 (а.с.15-17, 19, т.1), в якій він просив сплатити заборгованість за надані на підставі договору послуги в сумі 61281,81 грн. Крім цього, 24.05.2021 позивач звернуся до відповідача з листом від 07.05.2021 №843 (а.с.18-19, т.1) з метою з'ясування питання щодо строків погашення відповідачем виниклої за договором заборгованості.
Як пояснив позивач, відповідач на вищевказані звернення не відреагував, кошти за надані позивачем на підставі договору послуги не сплатив, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до господарського суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.
Отже, станом на час вирішення спору судом, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг від 28.10.2020 №ТМ-190/20 становить 61281,81 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та визнається відповідачем.
Водночас, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу в розмірі 61281,81 грн, нарахував та заявив до стягнення 1532,02 грн пені, 3960,48 грн інфляційних нарахувань та 1259,10 грн 3% річних. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено за період з 24.12.2020 по 31.08.2021.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.5 ст. 254 ГПК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За умовами статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Позиція суду
Під час розгляду справи судом встановлена обставина наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за надані останнім послуги за договором про надання послуг від 28.10.2020 №ТМ-190/20 в розмірі 61281,81 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.
У зв'язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично надані позивачем послуги суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 3% та інфляційні нарахування. Водночас, при перевірці здійсненого позивачем у позовній заяві розрахунку, судом встановлено, що позивачем при визначені дати початку прострочення виконання зобов'язання відповідачем не враховано положення п.3.1. договору та ч.5 ст.254 ЦК України. З урахуванням цих обставин судом здійснено власний розрахунок спірних сум в межах періоду з 23.02.2021 по 31.08.2021, за результатом здійснення якого судом встановлено, що вірними сумами 3% річних та інфляційних нарахувань є 957,00 грн та 2357,26 грн відповідно.
Водночас, вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1532,02 грн, суд зазначає про таке.
Так, у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Як вбачається зі змісту позову та пояснень представника позивача, пеню у спірних відносинах позивачем було нараховано саме на підставі п.6.2. договору, яким сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при наданні послуг, виконавцем сплачується пеня у розмірі 0,01 % від вартості послуг, по яким сталося прострочення виконання, за кожен день прострочення. Отже, приймаючи до уваги, що в п.6.2. договору, на який посилається позивач, сторонами не було визначено обов'язок щодо сплати відповідачем пені за порушення грошового зобов'язання та її розмір, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Державного підприємства “Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці” до Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 61281,81 грн, інфляційні нарахування в сумі 2357,26 грн та 3% річних в сумі 957,00 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору за подання позову, суд враховує, що матеріали справи не містять визнання позову відповідачем згідно з його прохальною частиною, а лише містить часткове визнання позивачем заборгованості в розмірі суми основного боргу. Між цим суд зауважує, що подана відповідачем 05.11.2021 заява не може бути взята до уваги як заява про визнання позову, оскільки цією заявою відповідач визнав вимоги позивача згідно із заявою про уточнення позовних вимог, яку судом не було прийнято до розгляду.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 2155,31 грн судового збору, враховуючи часткове задоволення позову, а також те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути Комунального підприємства “Теплопостачання міста Одеси” (вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Державного підприємства “Чорноморський експертно-технічний центр Держпраці” (вул. Тираспольська, 12, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 20950040) основний борг в сумі 61281 /шістдесят одну тисячу двісті вісімдесят одну/грн 81 коп, інфляційні нарахування в сумі 2357 /дві тисячі триста п'ятдесят сім/грн 26 коп, 3% річних в сумі 957 /дев'ятсот п'ятдесят сім/грн 00 коп та судовий збір в сумі 2155 /дві тисячі сто п'ятдесят п'ять/грн 31 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 р.
Суддя Д.О. Бездоля