08 листопада 2021 року Справа № 915/1330/21
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченко О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ЛОГІСТІК СЕРВІС»,
(90133, Закарпатська обл., Іршавський район, с.Дубрівка, буд.135, код ЄДРПОУ 42115168,
електронна пошта: elitbuhgalter@gmail.com, представник адвокат Доброріз Олександр Миколайович, 88017, Закарпатська обл.., Ужгород, площа Постолакі Віталія, 3Б, ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_1)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЮГ»,
(54036, м.Миколаїв, вул.Одеське Шосе, 43, код ЄДРПОУ 37157934, електронна пошта trans-south@ukr.net)
про: стягнення 128556,0 грн.
ТОВ «ЕЛІТ ЛОГІСТИК СЕРВІС» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 30.08.2021р., в якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Юг» заборгованості в сумі 105286,0 грн.
Позов мотивовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором №112 від 26.08.2020р. на надання транспортно-експедиційних послуг при міжнародному і внутрішньому сполученні в частині повної та своєчасної оплати наданий позивачем послуг з перевезення вантажів.
Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року позов було прийнято та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.
Примірник ухвали суду від 07.09.2021р. був надісланий на електронну адресу відповідача, зазначену позивачем.
Також, копія ухвали, надіслана на адресу відповідача, була 22.10.2021р. повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв'язку з відміткою: «За закінченням терміну зберігання».
Згідно з нормами ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019р. у справі № 923/1432/15.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Отже, з урахуванням приписів ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.09.2021р. у справі №915/1330/21 ТОВ «Транс Юг» є 22.10.2021р.
Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
26 серпня 2020 року за №112 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ЛОГІСТІК СЕРВІС», як виконавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЮГ», як замовником, був укладений договір на надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному та внутрішньому сполученні, відповідно до умов якого предметом договору обумовлені взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, переданих замовником виконавцю для транспортування у міжнародному та внутрішньому сполученні. Кількість та рід вантажу, маршрути прямування, вантажовідправники та вантажоотримувачі, графік надання транспортних засобів, ставки обумовлюються разовими заявками-додатками додатково перед кожним конкретним перевезенням.
Пунктом 2.1 договору його учасники обумовили обов'язки виконавця, а саме: письмово підтвердити приймання заявки замовника до виконання протягом 2-ї робочих днів; забезпечити надання обумовленого заявкою-додатком автомобільного транспорту у строк та за адресою, зазначеним у заявці; забезпечити надання під завантаження транспорту придатного та повність готового до перевезення вантажу, обумовленого заявкою; доставити вантаж замовника до пункту призначення згідно з вимогами міжнародних конвенцій, Статуту автомобільного транспорту та Правил переведення вантажів автомобільним транспортом в Україні та видати його вантажоотримувачу у строк та за адресою, зазначеним у заявці-додатку. Забезпечити кількісне та якісне збереження вантажу при перевезенні.
Відповідно до пункту 2.2 договору обов'язком замовника визначено, зокрема: надати виконавцю повну інформацію по пунктам, зазначеним у заявці-додатку; надати до завантаження вантаж та забезпечити за власний рахунок завантаження (вивантаження) автотранспорту: при внутрішніх перевезеннях - протягом 12-ти годин, при міжнародних перевезеннях - протягом 48 годин з митним оформленням вантажів (не враховуючи вихідних та святкових днів, якщо транспортний засіб поданий менш ніж за 2 повних робочих дня до їх початку) якщо інше не обумовлено у заявці-додатку; забезпечити належне оформлення товарно-транспортних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного проходження митного, ветеринарного, карантинного, екологічного контролю та передачі вантажу отримувачу.
Пунктом 3 договору визначено, що він є довгостроковим та оплата послуг здійснюється згідно з виставленим рахунком та актом виконаних робіт або по замитненню вантажу виконавця після доставки вантажу отримувачу та надання рахунку, акту протягом трьох банківських днів (якщо інше не обумовлено заявкою-додатком) у безготівковій формі.
На виконання умов договору, відповідач надав позивачу заявку на перевезення вантажу №112 від 26.08.2020р., як додаток до договору №112 від 26.08.2020, відповідно до умов якої доручив позивачу, а останній зобов'язався доставити вантаж. Відповідач, в свою чергу зобов'язався забезпечити своєчасне завантаження/вивантаження вантажу та оплату за надану послугу по доставці вантажу (а.с.20).
За умовами заявки перевезення вантажу (піддони) було по маршруту Україна-Італія.
Також, відповідач надав позивачу заявку №113 від 26.08.2020р., як додаток до договору №112 від 26.08.2020р. на перевезення вантажу (піддонів до 22 тон) маршрутом Україна-Італія (а.с.24).
Позивач належним чином виконав умови договору, здійснивши перевезення замовленого відповідачем вантажу, на підтвердження чого суду надані міжнародні товарно-транспортні накладні (а.с.23, 27) та акти наданих послуг №00266 від 04.09.2020р. на суму 52371,0 грн. та №00265 від 02.09.2020р. на суму 52915,0 грн. (а.с.22, 26).
Також позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг №00266 від 04.09.2020р. на суму 52371,0 грн. та №00265 від 02.09.2020р. на суму 52915,0 грн.
Для оплати наданих послуг позивач направив відповідачу акти наданих послуг та рахунки на оплату, що підтверджується експрес-накладною №59000561077908 (а.с.28).
Відповідач, в свою чергу, умови договору не виконав,вартість отриманих послуг не сплатив.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих на підставі договору на надання транспортно-експедиційних, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 105286,0 грн.
Укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування, а тому права та обов'язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 65 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Матеріалами справи підтверджується (заявки від 26.08.2020р. та від 27.08.2020р.) погодження між сторонами умов перевезень вантажу, які виконано позивачем, що підтверджується міжнародними товаротранспортними накладними CMR364868 та CMR364815.
Заперечень або зауважень щодо наданих позивачем послуг відповідач не висловив та не надав суду доказів наявності таких заперечень.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
За приписами ч. 3 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, розмір плати експедитору.
Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні підтверджують факт здійснення господарських операцій з надання відповідачу послуг перевезення вантажу на підставі договору.
За твердженням позивача, документи, які визначені умовами Договору як документи необхідні для оплати наданих позивачем послуг направлені поштовим перевізником ТОВ "Нова Пошта" за експрес-накладною №59000561077908 від 23.09.2020р., що не оспорено відповідачем.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умов про вартість перевезення і порядок розрахунків кожної заявки до Договору заборгованість відповідача по сплаті за надані позивачем на підставі Договору послуги становить 105286,0 грн., а строк виконання грошового зобов'язання настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 105286,0 грн. за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «ТРАНС ЮГ» на користь ТОВ «ЕЛІТ ЛОГІСТІК СЕРВІС» заборгованості у розмірі 105286,0 грн.
В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21000,0 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано додаток №1 від 25.08.2021р. до договору про надання правової допомоги 30.06.2021р.
З даного додатку вбачається, що між позивачем та адвокатом Доброріз Олександром Миколайовичем був укладений договір про надання правової допомоги та його учасники дійшли згоди, що гонорар адвоката за виконання робіт за позовною заявою до ТОВ «ТРАНС ЮГ» у суді першої інстанції складає 21000,0 грн., оплата проводиться клієнтом або уповноваженою особою згідно рахунку готівковим або безготівковим шляхом на рахунок адвоката після набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом клієнта до ТОВ «ТРАНС ЮГ».
Даний акт підписаний позивачем та адвокатом.
Судом прийнято до уваги, що умовами додатку №1 до договору про правову допомогу від 30.06.2021р. визначено перелік наданих за ним послуг, які оплачуються в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви, а також погоджено розмір гонорару за надані повіреним послуги.
Також судом враховано, що в матеріалах справи не міститься жодного заперечення щодо наданих за договором про правову допомогу від 30.06.2021р. послуг, тому суд вважає такі послуги прийнятими ТОВ «ЕЛІТ ЛОГІСТІК СЕРВІС» без зауважень.
Повноваження адвоката Доброріза Олександра Миколайовича підтвердженні ордером серії АО №1037979 від 25.08.2021р. та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №000026 від 26.12.2014р.
Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом Доброрізом О.М. професійної правничої допомоги ТОВ «ЕЛІТ ЛОГІСТІК СЕРВІС» в межах даної справи на суму 21 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ЮГ», (54036, м.Миколаїв, вул.Одеське Шосе, 43, код ЄДРПОУ 37157934) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ЛОГІСТІК СЕРВІС», (90133, Закарпатська обл., Іршавський район, с.Дубрівка, буд.135, код ЄДРПОУ 42115168) 105286,0 грн. боргу, 2270,0 грн. судового збору та 21000,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано « 15» листопада 2021 року.
Суддя О.В. Ткаченко