79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.11.2021 справа № 914/2502/21
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»
до відповідача: Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СКАРБНИЦЯ»
про: стягнення 26 608,52 грн.,
Представники:
позивача: Пилипчак І.М.
відповідача: не з'явився.
17.08.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» до відповідача: Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СКАРБНИЦЯ» про стягнення 26 608,52 грн.
19.08.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 22.09.2021р.; явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
09.09.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який містить клопотання про витребування у позивача оригінали електронних доказів. Даний відзив на позовну заяву зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20912/21.
21.09.2021р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21855/21.
У судове засідання 22.09.2021р. з'явились представник позивача та відповідача.
Протокольною ухвалою від 22.09.2021р. суд постановив оголосити перерву в судовому засіданні до 06.10.2021р.
21.09.2021р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21855/21.
06.10.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№23430/21.
У судовому засіданні 06.10.2021р. прийняв участь представник відповідача.
Протокольною ухвалою від 06.10.2021р. суд постановив розгляд справи відкласти на 20.10.2021р.
Ухвалою, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав позивача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання, відкладеного на 20.10.2021р.
Судове засідання 20.10.2021р. не відбулося, у зв'язку із відпусткою судді Король М.Р.
Господарським судом Львівської області ухвалою від 01.11.2021р. у справі №914/2502/21 ухвалено судове засідання призначити на 10.11.2021р. о 12.00 год.
Ухвалою від 01.11.2021р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
У судове засідання 10.11.2021р. позивач забезпечив участь повноважного представника, позовні вимоги підтримано.
У судове засідання 10.11.2021р. відповідач не забезпечив участь повноважного представника, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою.
У судовому засіданні 10.11.2021р. суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування електронних доказів, оскільки 19.08.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою вже зобов'язував позивача представити оригінали долучених до позову документів для огляду в судовому засіданні. При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували вжиття ним заходів для отримання зазначених доказів самостійно.
Суть спору:
Спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування транспортних ризиків.
Позиція позивача:
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00086631 від 10.03.2020р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Fiat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у вчиненні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 25000,00 грн., а також пеню в сумі 1029,45 грн., інфляційні втрати в сумі 375,65 грн. та 203,42 -3% річних.
Позиція відповідача:
Відповідач повністю заперечує позовні вимоги, зокрема, вказуючи, що долучені до позовної заяви документи не підтверджують, як вини водія застрахованого відповідачем транспортного засобу у вчиненні ДТП, так і фактів настання страхового випадку та виникнення обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
01.01.2021р. в м.Галич Івано-Франківської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участь транспортного засобу «Fiat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 01.01.2021 року слідує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Fiat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом зіткнення з автомобілем «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вказаний автомобіль «Fiat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , був застрахований Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» за договором добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00086631 від 10.03.2020р.
Розмір матеріального збитку визначений згідно Ремонтної калькуляції Audatex 00012-16 від 12.01.2021р. та з урахуванням фізичного зносу становить 39562,40 грн.
Відповідно до п.21.3 договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00086631 від 10.03.2020р., при страхуванні за опцією, яка включає в себе страховий ризик «ДТП з вини» та/або страховий ризик «ДТП без вини», застосовується субліміт страхової суми у разі, якщо за подією належним чином оформлено Повідомлення про ДТП (європротокол) у розмірі 25000,00 грн.
На підставі страхового акту №01022/16/921 від 13.01.2021р. та згідно умов договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00086631 від 10.03.2020р. Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» здійснено страхову виплату в розмірі 25000,00 грн. згідно платіжного доручення №152469 від 15.01.2021р.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобіля «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СКАРБНИЦЯ» за полісом ОСЦПВ №АР/000794748. Ліміт відповідальності за полісом складає 130000,00 грн., франшиза-00,00 грн.
З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою №00347/9221 від 27.01.2021 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 25 000,00 грн., виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.01.2021 року.
Вказана заява була отримана відповідачем 01.02.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0311329671998.
Оскільки, станом на момент подання позовної заяви, страхове відшкодування не виплачено, рішення про відмову у виплаті не находило, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За нормами статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 01.01.2021 року слідує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Fiat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом зіткнення з автомобілем «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 01.01.2021 року, як належний доказ вчинення дорожньо-транспортної пригоди, за участю транспортних засобів «Fiat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вина особи, яка керувала транспортним засобом «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 01.01.2021року, підписаного обома учасниками ДТП, без будь-яких зауважень та з приміткою «Свою вину в ДТП визнаю повністю».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.01.2021року, було пошкоджено транспортний засіб «Fiat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням вказаним транспортним засобом були застраховані Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00086631 від 10.03.2020р.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
З матеріалів справи та положень ст.ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» слідує, що Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» набуло право вимоги до відповідача в порядку суброгації.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.(постанови Верховного Суду від 29.01.2018 у справі № 910/2351/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17).
Хоч і регрес, і суброгація виникають на підставі закону, проте вказані підстави є різними. Так суброгація виникає, зокрема, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», а регрес, зокрема, на підставі ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.
Відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.
У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 6-112цс13 від 25.12.2013 року.
За ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль «Fiat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та власнику автомобіля завдано шкоду, визначену на підставі калькуляції Audatex 00012-16 від 12.01.2021р.
ПАТ «Страхова група «ТАС» було складено страховий акт №01022/16/921 від 13.01.2021р., згідно якого дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 01.01.2021 року визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 25000,00 грн.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 25000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №152469 від 15.01.2021р.
Таким чином, до ПАТ «Страхова група «ТАС» перейшло в межах суми 25 000,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що відносини між Приватним акціонерним товариством СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СКАРБНИЦЯ», як страховиком, та власником автомобіля «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником, врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/000794748.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АР/000794748, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, завдану майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою №00347/9221 від 27.01.2021 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 25 000,00 грн., виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.01.2021 року.
Вказана заява була отримана відповідачем 01.02.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0311329671998.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», граничний строк на виплату суми страхового відшкодування за приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сплинув 02.05.2021 року.
Однак, як встановлено судом, у межах встановленого строку (90 днів) відповідач позивачу страхове відшкодування у розмірі 25 000,00 грн. не сплатив.
Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Крім того, відповідно до положень вищезазначеної статті Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , особи відповідальність яких застрахована-страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно ч.3 ст.397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
З аналізу ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України та ст.ст. 25, 26 Закону України «Про страхування» слідує, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.
Пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, передбачено, що коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, рік випуску пошкодженого у ДТП автомобіля - 2016, а отже, станом на дату скоєння ДТП (01.01.2021), строк експлуатації такого автомобіля становив 5 років.
Згідно з положеннями п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків №FA-00086631 від 10.03.2020р., правовідносини за яким не регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сума сплаченого відшкодування не підлягала зменшенню на суму ПДВ.
Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст.ст.397,990,993 Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що полісом №АР/000794748 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130 000,00 грн. і франшизу в сумі - 0,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 25 000,00 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 1029,45 грн., 3% річних у розмірі 203,42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 375,65 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з п.1 ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 36.5 ст.36 вказаного Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Судом встановлено, що відповідач мав здійснити страхове відшкодування у строк до 02.05.2021 року включно. Отже, починаючи з 03.05.2021 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
При цьому, позивач так і здійснює нарахування пені з 03.05.2021 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 375,65 грн. Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 375,65 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 910/22034/15.
При перевірці розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 203,42 грн.
Здійснивши відповідно перерахунок інфляційних втрат з урахуванням індексів інфляції, суд встановив про правильність нарахування такої суми в розмірі 401,03 грн., на відміну від визначеної позивачем суми в розмірі 375,65 грн.
Відтак, не виходячи за межі позовних вимог та періоду визначеного позивачем, суд констатує, що позовна вимога про стягнення 375,65 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Таким чином, враховуючи неспроможність доводів відповідача, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №2699 від 10.08.2021р. на суму 2 270,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СКАРБНИЦЯ»
(місцезнаходження: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.САКСАГАНСЬКОГО, будинок 5; ідентифікаційний код 13809430) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (місцезнаходження: Україна, 03117, місто Київ, пр.Перемоги, будинок 65; ідентифікаційний код 30115243) 25 000,00 грн. основного боргу, пеню у розмірі 1029,45 грн., 3% річних у розмірі 203,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 375,65 грн. та 2 270,00 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2021 р.
Суддя Король М.Р.