79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.11.2021 справа № 914/2531/21
За позовом:Приватного підприємства «Харків - Полімер», м. Дніпро
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Галполімерпак», м. Львів
про:стягнення боргу, пені, інфляційних втрат, 36% річних за договором купівлі-продажу №48 від 01.08.2018
Суддя - Р.В. Крупник Секретар - О.О. Шевчук
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ПП «Харків - Полімер» до ТОВ «Галполімерпак» про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат, 36% річних за договором купівлі-продажу №48 від 01.08.2018.
Ухвалою від 25.08.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 20.09.2021.
Ухвалою від 20.09.2021 суд відклав розгляд справи по суті на 11.10.2021.
Розгляд справи 11.10.2021 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Р.В. Крупника у відпустці.
Ухвалою суду від 25.10.2021 розгляд справи призначено на 08.11.2021.
Представник позивача у судове засідання 08.11.2021 не з'явився, причин неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання 08.11.2021 не з'явився, причин неявки суд не повідомив.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтований тим, що 01.08.2018 між позивачем (продавцем) і відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, на виконання якого позивачем передано відповідачеві товар загальною вартістю 154530,00 грн. За умовами договору відповідач зобов'язувався оплатити одержаний товар протягом 3 календарних днів з моменту його поставки. Як стверджує позивач, поставлений товар був оплачений відповідачем не в повному обсязі, до сплати залишилося 70000,00 грн. Оскільки решта частини боргу погашена не була, позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача 70000,00 грн. боргу, 14475,91 грн. пені, 40866,66 грн. 36% річних 9963,59 грн. інфляційних втрат.
Аргументи відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву та/або доказів сплати заявленої до стягнення суми боргу не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01.08.2018 між ПП «Харків - Полімер» (продавцем) та ТОВ «Галполімерпак» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу №48 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1.-1.2. Договору, продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити на умовах, передбачених цим договором, товар (партію товару) в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в накладних на відпуск товару (далі по тексту - видаткова накладна), які являються невід'ємною частиною цього договору. Сторони визнають, що видаткова накладна, підписана сторонами являється узгодженням асортименту товару, його кількості і ціни, прирівнюється до специфікації і являється невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що підписання видаткової накладної покупцем (чи його представником) свідчить про прийняття ним товару (партії товару) по якості і кількості без зауважень.
У матеріалах справи наявна видаткова накладна №77 від 30.06.2020 на товар (поліетилен) на суму 154530,00 грн., в т.ч. ПДВ 25755,00 грн. Вказана видаткова накладна підписана зі сторони продавця - ПП «Харків - Полімер» за допомогою електронного підпису. Підпис уповноваженого представника покупця на видатковій накладній відсутній.
За умовами п. 5.1. Договору, покупець оплачує продавцю поставлений товар на умовах відстрочки платежу протягом 3 календарних днів з моменту поставки товару з умовою погашення курсової різниці згідно п. 3.3.1. договору. Партією товару вважається товар, поставлений за однією видатковою накладною.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що на виконання зобов'язань за Договором відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму 84530,00 грн., зокрема:
- 9530,00 грн. (платіжне доручення №1294 від 24.07.2020);
- 10000,00 грн. (платіжне доручення №1285 від 05.08.2020);
- 10000,00 грн. (платіжне доручення №1291 від 31.08.2020);
- 5000,00 грн. (платіжне доручення №1293 від 02.09.2020);
- 5000,00 грн. (платіжне доручення №1308 від 24.09.2020);
- 8000,00 грн. (платіжне доручення №1322 від 09.12.2020);
- 5700,00 грн. (платіжне доручення №1340 від 25.01.2021);
- 2300,00 грн. (платіжне доручення №1345 від 03.02.2021);
- 8000,00 грн. (платіжне доручення №1353 від 25.02.2021);
- 8000,00 грн. (платіжне доручення №1367 від 29.03.2021);
- 7000,00 грн. (платіжне доручення №1385 від 29.04.2021);
- 6000,00 грн. (платіжне доручення №@2PL939532 від 23.07.2021).
У позовній заяві позивач стверджує, що неналежне виконання покупцем взятих на себе зобов'язань за Договором у частині оплати товару, слугувало підставою звернення позивача до суду із цим позовом.
Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем заявленого до стягнення боргу у матеріалах справи відсутні.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Враховуючи те, що у всіх платіжних документах (на підставі яких відповідачем були проведені часткові оплати) у графі «Призначення платежу» зазначено: «оплата за п/е зг. накл. №77 від 30.06.2020», а також беручи до уваги наведений вище висновок Верховного Суду, господарський суд вважає, що здійснені відповідачем оплати свідчать про визнання ним факту одержання товару за Договором на підставі видаткової накладної №77 від 30.06.2020 та визнання боргу за Договором.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами Договору відповідач зобов'язувався оплатити товар протягом 3 календарних днів з моменту поставки товару.
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, у строк встановлений у Договору відповідачем не було в повному обсязі оплачено одержаний товар, він вважається таким, що прострочив, а заборгованість в розмірі 70000,00 грн. підлягає стягненню з нього в судовому порядку.
Приписами ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 7.3. Договору сторонами погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов'язань щодо оплати за цим договором, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення до дня фактичної оплати.
Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що така підлягає частковому стягненню з відповідача у розмірі 14473,89 грн. у зв'язку з допущенням позивачем арифметичної помилки при розрахунку пені за період 09.12.2020 - 24.01.2021.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (здійснений позивачем в порядку ст. 625 ЦК України), суд зазначає, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 8766,41 грн., оскільки при розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано, що у липні та серпні 2020 року індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція.
З приводу стягнення з відповідача на користь позивача відсотків річних, то як вбачається з п. 7.3 Договору, в цьому пункті сторони з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України збільшили розмір відсотків до 36%.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 36% річних в сумі 40866,66 грн., суд зазначає, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 40198,33 грн., оскільки при розрахунку відсотків за 2020 рік необхідно виходити із кількості 366 днів в році, а не 365, як це зроблено позивачем.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2238,67 грн. Решта судового збору залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галполімерпак» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 313; код ЄДРПОУ 33805382) на користь Приватного підприємства «Харків - Полімер» (49021, м. Дніпро, вул. Симиренківська, буд. 4А, кім. 202-1; код ЄДРПОУ 37189421) 70000,00 грн. боргу, 14473,89 грн. пені, 8766,41 грн. інфляційних втрат, 40198,33 грн. 36% річних та 2238,67 грн. судового збору.
3. У решті вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2021.
Суддя Крупник Р.В.