Справа № 909/1074/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
15.11.2021 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., розглянувши клопотання №71-15-21/2021 від 13.10.2021 (вх№19208/21 від 09.11.2021) Арбітражного суду міста Москви про визнання та дозвіл примусового виконання на території України рішення Арбітражного суду міста Москви від 06.11.2020 у справі №А40-150534/20-144-1184.
Арбітражний суд міста Москви на підставі статей 17, 51, 52, 53 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з клопотання №71-15-21/2021 від 13.10.2021 (вх№19208/21 від 09.11.2021), в якому просить суд визнати та дозволити примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду міста Москви від 06.11.2020 у справі №А40-150534/20-144-1184 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Стрибко Володимира Михайлович (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного унітарного підприємства "Мосгортранс" (ідентифікаційний код 7705002602) штрафу в розмірі 74 145, 00 рублів та витрати зі сплати державного мита в розмірі 2 966,00рублів.
Згідно з статтею 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право", якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
Між Державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав 20.03.1992 у місті Київ вчинено Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (ратифіковано постановою Верховної Ради України №2889-XII від 19.12.1992). Статтею 7 цієї Угоди регламентовано, що Держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав взаємно визнають і виконують рішення компетентних судів, що набули законної чинності. Рішення, винесені компетентними судами однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, мають бути виконаними на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав.
Крім того, між Державами - членами Співдружності Незалежних Держав 22.01.1993 у м. Мінськ вчинено Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (ратифіковано Законом України №240/94-ВР від 10.11.1994). Частиною 1 статті 53 цієї Конвенції обумовлено, що клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню.
Згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія спорів.
Юрисдикцію, повноваження господарських судів та порядок здійснення судочинства у господарських судах визначає Господарський процесуальний кодекс України.
Процесуальні питання, пов"язані з виконанням в Україні судових доручень іноземних судів урегульовано статтями 369, 370 розділу ІX Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частин 1 статті 369 Господарського процесуального кодексу України суд виконує доручення іноземних судів щодо надання правової допомоги, а саме вручення викликів до суду чи інших документів, допит сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, передані їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок вручення виклику до суду чи інших документів обумовлено статтею 370 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статті 369 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове доручення іноземного суду не приймається до виконання, якщо воно не належить до юрисдикції цього суду.
Отже, нормами Господарського процесуального кодексу України до повноважень господарських судів не віднесено розгляд клопотань про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішень іноземних судів.
Натомість порядок визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню урегульовано Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною 1 статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.
Частиною 8 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що суди розглядають справи про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, іноземного суду.
Відповідно до частини 1 статті 464 Цивільного процесуального кодексу України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Рішення іноземного суду визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (стаття 462 Цивільного процесуального кодексу України).
За таких обставин, беручи до уваги вище сказане, у Господарського суду Івано-Франківської області відсутні правові підстави для прийняття до виконання клопотання №71-15-21/2021 від 13.10.2021 (вх№19208/21 від 09.11.2021) Арбітражного суду міста Москви про визнання та дозвіл примусового виконання на території України рішення Арбітражного суду міста Москви від 06.11.2020 у справі №А40-150534/20-144-1184, позаяк останнє не належить до юрисдикції господарських судів.
Одночасно, враховуючи статті 19, 23, 464 Цивільного процесуального кодексу України, зважаючи на те, що місцезнаходженням боржника ФО-П Стрибко Володимира Михайловича є с.Келихів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78340, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.11.2021), суд приходить до висновку, що компетентним судом по розгляду клопотання №71-15-21/2021 від 13.10.2021 (вх№19208/21 від 09.11.2021) Арбітражного суду міста Москви є місцевий загальний суд, а саме Снятинський районний суд Івано-Франківської області, майдан Січових Стрільців, 56, м. Снятин, Івано-Франківська область, 78300.
Керуючись статтями 234, 369, 370 Господарського процесуального кодексу України, суд
в прийнятті до виконання клопотання №71-15-21/2021 від 13.10.2021 (вх№19208/21 від 09.11.2021) Арбітражного суду міста Москви про визнання та дозвіл примусового виконання на території України рішення Арбітражного суду міста Москви від 06.11.2020 у справі №А40-150534/20-144-1184 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Ухвалу підписано 15.11.2021
Суддя С.Кобецька