Справа № 461/6266/21
03 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.
за участю секретаря Хрупи Б.А.
представника заявника Жак Н.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за скаргою Генерального Консульства Республіки Польща у м.Львові на постанову Державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Пальоної Н.М. від 07.07.2021 року про арешт майна ВП №65993916, постанову Державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Пальоної Н.М. від 07.07.2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №65993916, постанову Державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Пальоної Н.М. від 07.07.2021 року про стягнення виконавчого збору ВП №65993916,-
28.07.2021 року Генеральне Консульство Республіки Польща у м. Львові звернулося в суд зі скаргою на постанову Державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Пальоної Н.М. про арешт майна ВП №65993916 від 07.07.2021 року, постанову Державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Пальоної Н.М. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №65993916 від 07.07.2021 року, постанову Державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Пальоної Н.М. про стягнення виконавчого збору ВП №65993916 від 07.07.2021 року.
Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.09.2021 року визнано протиправним та скасовано наказ №KG.LWOW.6020.2.2018 від 02 січня 2018 року «Про припинення строкового трудового договору», згідно якого ОСОБА_1 звільнено з посади перекладача Генерального Консульства Республіки Польща у Львові з 02.01.2018 р. за п.1 ст.40 КЗпП України. Ухвалено вважати ОСОБА_1 звільненою з посади перекладача Генерального Консульства Республіки Польща у Львові з 31.03.2018р. у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Крім того, цим рішенням стягнуто з Генерального Консульства Республіки Польща у Львові в користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 02.01.2018 р. по 31.03.2018 р. в сумі 69591 грн. 77 коп.
На виконання цього рішення 23.10.2020 року Шевченківський районний суд м. Львова видав виконавчий лист №466/674/18 про стягнення з Генерального Консульства Республіки Польща у Львові невиплаченої заробітної плати за період з 02.01.2018 р. по 31.03.2018 р. в сумі 69591 грн. 77 коп., за яким Галицьким відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження №65993916.
07.07.2021 року державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пальоною Н.М. винесено постанови: про арешт майна ВП №65993916 від 07.07.2021 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №65993916 від 07.07.2021 року, про стягнення виконавчого збору ВП №65993916 від 07.07.2021 року.
Заявник отримав вказані постанови державного виконавця 19.07.2021 року. Вважає, що оскаржувані постанови прийняті з порушенням чинного законодавства України, Закону України «Про міжнародне приватне право», без врахування норм міжнародного права. Просить визнати їх неправомірними та скасувати.
В судовому засіданні представник Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові Жак Н.Т. скаргу підтримала з наведених у ній мотивів.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу у їх відсутності.
Ознайомившись зі скаргою, заслухавши представника заявника, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення скарги з таких мотивів.
Судом встановлено, що на примусовому виконані в Галицького ВДВС ГТУЮ у Львівській області знаходиться виконавче провадження № 65993916 від 07.07.2021 з виконання виконавчого листа у справі № 466/674/18, виданого 23.10.2020 року Шевченківським районним судом м.Львова, про стягнення з Генерального Консульства Республіки Польща у Львові в користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати за період з 02.01.2018р. по 31.03.2018р. в сумі 69591грн. 77коп.
07.07.2021 року державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пальоною Н.М. в межах виконавчого провадження № 65993916 07.07.2021 року винесено постанови:
- про арешт майна,
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження,
- про стягнення виконавчого збору,
які є предметом оскарження у даній справі.
Боржником в даному ВП №65993916 є Генеральне Консульство Республіки Польща у м. Львові, тобто орган іноземної держави.
Відповідно до ст.496 ЦПК України іноземні держави (їх органи та посадові особи) мають право звертатися до судів України за захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом, відповідно до ч.1 ст.497 ЦПК України, визначається ЦПК України, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Основними договірними актами в цій сфері є Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року, Віденська конвенція про консульські зносини 1963 року, Конвенція про спеціальні місії 1969 року, Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року.
Крім того, порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право» від 2005 року № 2709-ІV, який застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
Стаття 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет згідно якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України.
Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно.
У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.
Таким чином, бути учасником справи в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.
Застосування судового імунітету вважається загальновизнаним у сучасній міжнародно-правовій практиці.
Закріплення судового імунітету для кожної суверенної держави має безумовний характер.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи вказане, суд встановив, що відкриваючи виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 466/674/18 від 23.10.2020р., виданого Шевченківським районним судом м. Львова державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Пальоною Н.М. не враховано вищезгадані норми Закону України «Про міжнародне приватне право», міжнародного права, не отримано згоду компетентного органу Республіки Польща на виконання судового рішення на території України.
У зв'язку з цим, винесені в рамках ВП №65993916 постанови про арешт майна ВП №65993916 від 07.07.2021 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №65993916 від 07.07.2021 року, про стягнення виконавчого збору ВП №65993916 від 07.07.2021 року суд визнає неправомірними та скасовує ці постанови.
Крім того, встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23.09.2019р., додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04.11.2019р. та постанову Львівського апеляційного суду від 22.09.2020р. у справі № 466/674/18, на підставі яких видано виконавчий лист № 466/674/18 від 23.10.2020р., скасовано Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року. Судом касаційної інстанції констатовано порушення порядку розгляду справ з іноземним елементом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги заявника є підставними, скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.259,260,261,451 ЦПК України, суд, -
Скаргу Генерального Консульства Республіки Польща у м. Львові задовольнити.
Визнати неправомірною і скасувати Постанову Державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Пальоної Н.М. від 07.07.2021 року у ВП №65993916 про арешт майна.
Визнати неправомірною і скасувати Постанову Державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Пальоної Н.М. від 07.07.2021 року у ВП №65993916 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Визнати неправомірною і скасувати Постанову Державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Пальоної Н.М. від 07.07.2021 року у ВП №65993916 про стягнення виконавчого збору.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 09.11.2021 року
Суддя: Н. Л. Луців-Шумська