Справа № 464/52/21
пр.№ 1-кп/464/214/21
15.11.2021 Сихівський районний суд міста Львова
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020145070000536 від 16.11.2020 про обвинувачення:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України,
з участю сторін судового провадження:
прокурора Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6
Обвинувачений ОСОБА_3 14.11.2020 близько 04.00 год., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, з метою заподіяння фізичного болю, в ході конфлікту із потерпілим ОСОБА_7 , з метою спричинення йому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, умисно наніс йому декілька ударів кулаками обох рук в область обличчя, після чого шляхом ривку обома руками за ноги повалив на землю потерпілого ОСОБА_7 та продовжив наносити удари в обличчя, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження, а саме: синці на обличчі, садно в ділянці носа, синець на лівій нозі, перелом кісток носа, закрита черепно - мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, які відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я, та не мають ознак небезпеки для життя в момент спричинення.
В судовому засіданні обвинувачений винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, надав пояснення, аналогічні, викладеними у фабулі обвинувачення. Щиро кається за вчинене, просить суворо не карати. Цивільний позов визнав частково в частині моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Представник потерпілого ОСОБА_5 цивільний позов підтримав, просить задовольнити. При призначенні міри покарання обвинуваченому просить карати суворо у виді обмеження волі, вважає, що обвинувачений не кається.
Оскільки обвинувачений повністю визнав винуватість у вчиненому злочині, і після роз'яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з'ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначеного злочину, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням висновку експерта, документами, які характеризують обвинуваченого.
З висновку експерта №1658 від 18.11.2020 вбачається, що у ОСОБА_7 в листопаді-грудні 2020 року виставлений діагноз «Струс головного мозку. Закритий злам кісток носа. Забій нижньої щелепи. Перелом кісток носа підтверджений об'єктивними рентгенологічними даними, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку - об'єктивною неврологічною симптоматикою. Під час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлені синці на обличчі, садно в ділянці носа, синець на лівій нозі. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути 14 листопада 2020 року, як вказує ОСОБА_7 , не були небезпечними в момент їх спричинення та відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я. Судово-медичних даних, про утворення тілесних ушкоджень у потерпілого внаслідок одноразового падіння з висоти власного росту немає.
Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю. Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України є правильною, оскільки він вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило ОСОБА_7 короткочасний розлад здоров'я.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який законодавцем віднесений до проступку, дані про особу обвинуваченого, його молодий вік, який не одружений, працює, раніше несудимий, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає щире каяття.
Враховуючи наведене, з врахуванням вимог ст. 50 КК України, суд приходить до висновку про можливість призначення йому покарання у виді штрафу.
Зазначене, на переконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілого.
Заявлений цивільний позов слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Потерпілий ОСОБА_7 просить стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальну шкоду в сумі 25080 грн., що складається з пошкодженого екрану мобільного телефона, вартості пошкодженого одягу (шкіряне взуття, джинси, окуляри для зору, пальто). Разом з тим, всупереч вимогам ст.81 ЦПК України потерпілим, його представником не доведено належними та допустимими доказами про завдання матерільної шкоди у заявленому розмірі. Тому в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 25080 грн. суд відмовляє.
Вирішуючи питання в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Представник потерпілого ОСОБА_5 вказує, що потерпілий зазнав моральної шкоди, яка виразилась в душевних та фізичних стражданнях, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків через непомірний стрес та шок в момент, коли йому завдано тілесні ушкодження, необхідність тривалого амбулаторного лікування, втрати психологічної рівноваги внаслідок порушення сталого побуту, зміни в емоційному етапі, що перешкоджало активному соціальному функціонуванню. Разом з тим, стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілий отримав моральну шкоду у заявленому ним розмірі. Тому, враховуючи наявність тілесних ушкоджень потерпілого (струс головного мозку, перелом кісток носа), їх локалізацію, необхідність амбулаторного лікування, порушення сталого побуту, почуття образи та приниження гідності, те, що обвинувачений не вчинив жодних дій спрямованих на відшкодування шкоди потерпілому, з огляду на доведеність вини обвинуваченого, суд зменшує розмір моральної шкоди з 50 000 грн. до 13000 грн. На переконання суду, такий розмір буде справедливою сатисфакцією, відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості.
Щодо витрат на правничу допомогу, які просить стягнути представник потерпілого під час проведення судових дебатів. За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, стороною позивача (представником потерпілого) не виконано вимоги ст. 137 ЦПК України, не надано жодного доказу, а за відсутності конкретно визначених умов договору та детального опису робіт і здійснених витрат, суд позбавлений об'єктивної можливості визначити розмір витрат понесених позивачем на надання йому правничої допомоги.
Процесуальних витрат немає, запобіжний захід по даному кримінальному провадженні не обирався.
Керуючись ст.ст.370, 373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 70 (сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 (одну тисячу сто дев'яносто) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 завдану моральну шкоду у розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду, шляхом подання її через Сихівський районний суд м.Львова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст.349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження - на їх вимогу.
Суддя ОСОБА_1