Дата документу 08.11.2021
Справа № 334/7592/21
Провадження № 3/334/2906/21
08 листопада 2021 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Фетісов М.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Запорізького районного управління Головного управління національної поліції в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,
встановив:
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 099359 від 22.09.2021 ОСОБА_1 22.09.2021 приблизно о 12.15 годині, знаходячись біля будинку № 9 по вул. Шушенська в м. Запоріжжі, перебував без документів, що посвідчують особу, чим порушив пп. 2 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
У судове засідання, призначене 21.10.2021 та 08.11.2021 ОСОБА_1 не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. З заявою про відкладення розгляду справи не звертався.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення додані:
- рапорт поліцейського Заєць Б.О., згідно з яким ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 9, вживав алкогольні напої та в ході опитування громадян та складання постанови за ст. 178 ч. 1 КУпАП, він почав висловлюватись нецензурною лайкою, знімати штани та показувати половий орган, в результаті чого було прийнято рішення затримати його із застосуванням кайданок,
- витяг з бази даних «АРМОР»,
- відеозапис правопорушення.
Частиною 1 статті 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Постанова № 1236) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 01.10.2021 на території України установити карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно до пп. 2 п. 3 Постанови № 1236 в редакцій, яка була чинною до 17.06.2021, з 24 лютого 2021 року на території України було встановлено «жовтий» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого заборонялося: перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Проте, вказаний пункт Постанови № 1236 був виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 № 611, яка набрала законної сили 17.06.2021.
Суддя встановив, що ОСОБА_1 22.09.2021 приблизно о 12.15 годині, перебуваючи біля будинку № 9 по вул. Шушенська в м. Запоріжжі без документів, що посвідчують особу, не міг порушити пп. 2 п. 3 Постанови № 1236, оскільки вказана норма права на той момент втратила чинність.
Станом на 22.09.2021 заборона перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні, була встановлена п. 3 та пп. 2 п. 2-2 Постанови № 1236.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Лучанінова проти України» (заява №16347/02) від 9 червня 2011 року, п.39, зазначив наступне: «Суд зауважує, що заявницю було визнано винною у вчиненні дрібної крадіжки. Відповідно до частини 1 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення за таке правопорушення передбачалось стягнення у вигляді штрафу або виправних робіт. З огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться, є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; та ухвалу щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року). Той факт, що стягнення, застосоване до заявниці Тростянецьким районним судом,- штраф - було згодом замінено на зауваження, не може позбавити правопорушення, про яке йдеться, притаманного йому кримінального характеру».
Таким чином, згідно з практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення повинне здійснюватися із дотриманням вимог до кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
За змістом ст. 256 КУпАП, 291 КПК України протокол про адміністративне правопорушення є тотожним обвинувальному акту.
В протоколі про адміністративне правопорушення не вірно зазначений нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Суддя позбавлений можливості самостійно кваліфікувати протиправні дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки це буде порушенням права останнього на справедливий суд, передбаченого п. 1 та 3.а ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінивши наявні у справі про адміністративне правопорушення докази, дійшов висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 44-3, 247, 251, 254, 284 КУпАП, суддя
постановив:
закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: