Справа № 317/2473/21
Провадження № 2/317/968/2021
11 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Мінгазова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Герман Н.П.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2021 року до суду надійшов позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Так, між позивачем Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір без номеру від 04.07.20219 р., згідно з яким останньому було надано кредит у вигляді встановлененого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач ОСОБА_1 порушив умови Договору і має прострочену заборгованість. Станом на 21 червня 2021 року сума заборгованості складає 21698 грн. 87 коп., де заборгованість за кредитом - 14458 грн. 72 коп., заборгованість по відсоткам - 7240 грн. 15 коп., штраф - 00 грн. 00 коп. Відповідач в добровільному порядку не вжив заходів щодо погашення заборгованості, тому АТ «Акцент-Банк» вимушене було звернутись до суду із вищевказаним позовом. Одночасно позивач прохав вирішити питання про розподіл понесених ним судових витрат у розмірі 2270 грн. 00 коп..
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29 липня 2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача АТ «Акцент-Банк» про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у письмовій заяві, поданій до суду, зазначив, що позов підтримує у повному обсязі по тих підставах, які були викладені в позовній заяві. Разом з тим, представник позивача надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. При цьому, відповідач заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не подав. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Скористався своїм правом та надав до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволення позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за відсотками у розмірі 7240,15 грн. у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині, через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу в заяві від 04.07.2019 року.
На підставі вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 04 липня 2019 року склалися кредитні правовідносини, а саме, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
При цьому, в матеріалах справи наявна Анкета-заява ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яку останній підписав та за змістом якої він погодився, що вказана Заява разом з Умовами і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг.
Таким чином, Договір підписаний сторонами: від імені банку - уповноваженою на це особою та скріплений печаткою юридичної особи, а від імені позичальника особисто ОСОБА_1 .
При цьому, своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з Договором про надання банківських послуг та згоден з його умовами.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, сума заборгованості за Договором станом на 21 червня 2021 року складає 21698 грн. 87 коп., де заборгованість за кредитом - 14458 грн. 72 коп., заборгованість по відсоткам - 7240 грн. 15 коп., штраф - 00 грн. 00 коп.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Абзацом першим частини першої статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою та другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо, зокрема, позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, ураховуючи наявність у матеріалах справи розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04.07.2019, який є належним підтвердженням отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, користування ними та часткової сплати грошей в рахунок погашення заборгованості, позивачем доведено факт отримання ОСОБА_1 кредиту в АТ «Акцент-Банк» та факт наявності заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до положень ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526,527,530 ЦК України, позивач має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором (що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц).
Так, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) складає 14458 грн. 72 коп.
Крім того, позивач, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, прохає крім заборгованості за кредитом (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками в сумі 7240 грн. 15 коп.
Проте, в Анкеті-заяві про приєднання до Умов від 04 липня 2019 року умовами договору процентна ставна не передбачена та встановлена.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 липня 2019 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та витяг з вказаних Умов щодо тарифів користування кредитною карткою «Зелена», які відповідачем не підписані.
У Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Зелена» та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та (або) процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, а також інші умови та додаткові положення.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms, та ці Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи станом на 04 липня 2019 року містили умови, зокрема й щодо нарахування та сплати відсотків за ставкою, зазначеною в цих документах, що додані банком до позовної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про встановлення відсоткової ставки, надані банком Витяг з Умов та правил та Тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (04 липня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів щодо користування карткою «Зелена» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1,ч.6 ст.81 ЦПК України).
Оскільки у заповненій і підписаній відповідачем Анкеті-заяві про приєднання до Умов відсутні умови про нарахування та сплату заборгованості по відсоткам, на нього не може бути покладений обов'язок по сплаті цієї частини визначеної позивачем кредитної заборгованості.
За такої сукупності обставин у справі суд дійшов висновку про часткову доведеність тих обставин, на які посилається АТ «Акцент-Банк» як на підставу своїх вимог до відповідача ОСОБА_1 , а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення тільки заборгованості за кредитом за Договором від 04 липня 2019 року станом на 21 червня 2021 року, а саме в розмірі 14458 грн. 72 коп.
В іншій частині позовні вимоги АТ «Акцент-банк» задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов АТ «Акцент-Банк» підлягає задоволеню частково, суд, згідно положень ст.141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, з ОСОБА_1 в сумі 1512 грн. 58 коп., виходячи з розрахунку:
(14458 грн. 72 коп. (розмір задоволених позовних вимог) х 2270 грн. 00 коп. (сума сплаченого судового збору) / 21698 грн. 87 коп. (розмір заявлених позовних вимог) = 1512 грн. 58 коп.
Керуючись стст. 207, 509, 526, 534, 549, 551, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050,1054, 1055, 1056-1 ЦК України, стст.12-13,76-81,141,247,259,263-268,279 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074 м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080, НОМЕР_1 МФО 307770) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 14 458,72 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім грн. 72 коп.) за кредитним договором № б/н від 04.07.2019 р.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 1512 грн. 58 коп.(одна тисяча п'ятсот дванадцять грн. 58 коп.)
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р.В. Мінгазов