311/3756/21
2/311/1158/2021
08.11.2021
08 листопада 2021 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Діана Гагіківна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
В вересні 2021 року до Василівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Діана Гагіківна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 07 червня 2021 року вона отримала лист від Василівської РДА Запорізької області, про те, з якого вбачається що на адресу Василівської РДА надійшов виконавчий лист приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О. від 14 травня 2021 року щодо стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Сонаті» заборгованості у розмірі 20 080,00 грн. При ознайомленні з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 14 травня 2021 року встановлено, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису №3046, виданого 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Д.Г., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сонаті» заборгованість у розмірі 20 080,00 грн. Також, у вищезазначеній постанові зазначена адреса позивача: АДРЕСА_1 , однак за даною адресою позивач ніколи не була зареєстрована. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 07 червня 2006 року по теперішній час. Позивач ніколи не отримувала листів від ТОВ «ФК «Сонаті» із повідомленням про існування заборгованості та підстав виникнення такої заборгованості. Також, жодного разу вона не отримувала вимоги про погашення заборгованості перед ТОВ «ФК «Сонаті». Так як, позивач була позбавлена можливості оспорювати виникнення суми заборгованості та безпосередньо суми заборгованості, тому відсутня головна умова видання виконавчого напису нотаріусу, а саме безспірність суми заборгованості. У зв'язку з чим позивач просить визнати виконавчий напис №3046, виданий 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Д.Г. таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1362, грн. та за надання правової допомоги у сумі 12 000 грн., а всього 13 362,00 грн.
Ухвалою Василівського районного суду від 07 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення
(виклику) сторін, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Д.Г. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису №3046 від 31 березня 2021 року.
Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, яку відповідач отримав 04 жовтня 2021 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.26).
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області №311/3756/21 від 07 вересня 2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення за виконавчим провадженням ВП №65219553, яке відкрите на підставі виконавчого напису №3046, вчиненого 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Д.Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сонаті»заборгованість у розмірі 20 080,00 грн.
22 жовтня 2021 року від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» - адвоката Руденко К.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданих заперечень зазначено, що відповідно до укладеного договору №001/20/105703 від 16 вересня 2020 року між ТОВ «Глобал Кредит» та ОСОБА_1 , позивач отримала кредит у розмірі 5 300,00 грн., строком на 30 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «Приват Банк». Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації ОСОБА_1 на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор 6525 направлявся позивачу 15 вересня 2020 року шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації. Кредитний договір був підписаний позивачем 16 вересня 2020 року шляхом введення одноразового ідентифікатора 6525 в особистому кабінеті на веб-сайті відповідача в мережі Інтернет. Кредитні кошти були відправлені позивачу на його платіжну картку, яку емітовано АТ «КБ «Приват Банк». 26 березня 2021 року між ТОВ «Глобал Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» був укладений Договір про відступлення права вимоги №С-ГК-260321-2, за яким право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №001/20/105703 від 16 вересня 2020 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті». Відповідач надіслав вимогу 31 березня 2021 року. Відповідач набув усіх прав та обов'язків кредитора за кредитним договором. Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме 16 вересня 2020 року надав позивачу кредит у розмірі 5 300,00 грн., шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «Приват Банк». Відповідно до п. 3.2 кредитного договору, кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,50 % від суми кредиту за кожен день користування. Згідно п. 3.3.2 кредитного договору, у разі порушення строку в повернення кредиту встановленим п.2.1 кредитного договору, позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 2,00 % від суми несвоєчасного повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений строк. Процентна ставка за користуванням кредитними коштами вказана в п. 3.3 кредитного договору не змінювалась відповідачем в односторонньому порядку та застосовувалась відповідно до умов кредитного договору. В свою чергу позивач не виконувала належним чином зобов'язання за вказаним кредитним договором, чим порушила норми законодавства та умови кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 13 жовтня 2021 року у неї виникла заборгованість у сумі 20 080,00 грн., яка складається з: - 5 300,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; - 13 780,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 1 000,00 грн. - заборгованість по витратам за
вчинення виконавчого напису. Таким чином, у відповідача були всі обґрунтовані та законні підстави на звернення стягнення на грошові кошти позивача шляхом вчинення виконавчого напису на кредитному договорі. Надані відповідачем додатки до відзиву підтверджують безспірність суми заборгованості за Договором №001/20/105703 від 16 вересня 2020 року та законність дій щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису№3046, вчиненого 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Д.Ю. (а.с.28-49).
Також 22 жовтня 2021 року від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» Руденко К.В. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якій представник просить зменшити витрати позивача на оплату правничої допомоги, обґрунтовуючи тим, що позивачем не було надано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Лисенко І.Ю., а отже не можливо оцінити співмірність витрат щодо виконаних адвокатських робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Представником позивача надано квитанції до прибуткового касового ордеру про оплату позивачем наданих послуг, проте, згідно ЦПК України, не передбачено відшкодування витрат за такі дії, пов'язані з правничою допомогою адвоката, як «ознайомлення з документами та робота із законодавством», «консультація», «адвокатський запит», як за процесуальні дії, які б прямо були передбачені ЦПК України, тому такі витрати не можуть бути враховані, як такі, що підлягають відшкодуванню. Також, представником позивача надано квитанцію на суму 7 000,00 грн., підставою якої є надання правничої допомоги у суді першої інстанції, про те ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2021 року справа призначена до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, тому відповідач вважає, що вказана сума є неспівмірною складності даної справи та порядку її розгляду (а.с.26-27).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Д.Ю., згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, отримала копію ухвали про відкриття провадження, ухвали про забезпечення позову та копію позовної заяви 29 вересня 2021 року, проте своїм правом подати відповідні письмові пояснення не скористалася (а.с.23).
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що 16 вересня 2020 року між ТОВ «Глобал Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір фінансового кредиту №001/20/105703, за умовами якого позивачем отримано кредитні кошти в сумі 5 300,00 грн., строком на 30 діб: з 16 вересня 2020 року по 16 жовтня 2020 року включно, з фіксованою процентною ставкою 1,50 % за добу, що дорівнює 547,50 % річних, 2 385,00 грн. (а.с. 31).
26 березня 2021 року між ТОВ «Глобал Кредит» та ТОВ «ФК «Сонаті» укладено Договір відступлення прав вимоги №С-ГЛ-260321-2, за умовами якого ТОВ «Глобал Кредит» відступив новому кредитору належні Товариству права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, що є Додатком № 1 до Договору (а.с. 32-35).
Таким чином, згідно умов Договору про відступлення прав вимоги № С-ГЛ-260321-2 від 26 березня 2021 року право грошової вимоги за кредитним договором щодо боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Сонаті», що підтверджено Додатком № 1 (реєстром боржників), що є невід'ємною частиною Договору (а.с.36).
Виконавчим написом №3046, вчиненим 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Д.Ю., стягнуто з
ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованість у розмірі 20 080,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що приватним нотаріусом вчинення виконавчого напису здійснено на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» і п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
14 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київа Єфіменко Д.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №65219553, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сонаті» заборгованість у розмірі 20 080,00 грн. та копія постанови направлена за місцем роботи боржника - Василівської РДА Запорізької області (а.с.11).
Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це, відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш як 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більш як один рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок).
Відповідно до пп.1, 3 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.
Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних
установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу II Порядку №296/5).
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу II Порядку).
Пунктом 3.5 глави 16 цього ж Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №405/1015/17.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було
невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15-ц, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, справа №161/6092/18-ц.
Як вбачається із умов кредитного договору № 001/20/105703 від 16 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ «Глобал Кредит» та ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5 300,00 грн., строком на 30 діб: з 16 вересня 2020 року по 16 жовтня 2020 року включно, з фіксованою процентною ставкою 1,50 % за добу, що дорівнює 547,50 % річних, 2 385,00 грн. (а.с. 31).
Між тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що строк дії кредитного договору після його закінчення 16 жовтня 2020 року продовжувався, а заборгованість за відсотками за користування кредитом нарахована в межах строку дії кредитного договору, в той час, як право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається спірність вимог кредитора, тому виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону та має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, підставою здійснення оспорюваного виконавчого напису є постанова КМУ №1172 від 29 червня 1999 року, до якої постановою КМУ №662 від 26 листопада 2014 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Одночасно з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем
виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 31 березня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року (у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса), стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватись до договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах кредитного договору №001/20/105703 від 16 вересня 2020 року, укладеного з ОСОБА_1 .
Договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №3046, таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вищевикладене узгоджується з правовими висновками, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року справа №910/10374/17 (провадження №12-5гс21).
Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису №3046, вчиненого 31 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Д.Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованість у розмірі 20 080,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, з відповідача в користь позивача підлягає стягненню понесені останнім витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. 00 коп. та 454 грн. 00 коп., всього 1362 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату послуг адвоката з надання правової допомоги в сумі 12 000 грн. суд виходить з наступного.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких згідно п.1 ч.3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).
У ч.3 ст.137 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 Кодексу).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в
порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Матеріали цивільної справи не містять договору про надання правової допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лисенко І.Ю., що є підставою для відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на оплату послуг адвоката з надання правової допомоги в сумі 12 000 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Діана Гагіківна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №3046, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Діаною Гагіківною31 березня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованість у розмірі 20 080 гривень 00 копійок, таким, що не підлягає виконанню
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (код ЄДРПОУ 43518172, місцезнаходження: 04107, м. Київ, Дніпровський район, вул. Окипної Раїси, буд.8, кв.127) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір за пред'явлення позову в сумі - 908 гривень 00 копійок, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі - 454 гриві 00 копійок, всього стягнути - 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області С.О.Нікандрова