Іменем України
09 листопада 2021 року
м. Харків
справа №621/129/21
провадження № 22-ц/818/5995/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою представника позивача - адвоката Моргун Наталії Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича про стягнення суми за безпідставне користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 13 серпня 2021 року, постановлену під головуванням судді Вельможної І.В., в місті Зміїв Харківської області, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича про стягнення суми за безпідставне користування земельною ділянкою.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь ОСОБА_1 30414, 28 грн., суми подвійної орендної плати за безпідставне користування земельною ділянкою, 459, 06 грн., 3% річних, інфляційне збільшення у сумі 1054, 56 грн., а всього 31297, 09 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 454, 00 грн.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 13 серпня 2021 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Моргун Наталії Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №621/129/21 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення у даній цивільній справі щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні заяви, оскільки заявником було надано усі належні докази щодо надання правничої допомоги позивачу, а тому витрати на професійну правничу допомогу у даній справі підлягають розподілу незалежно від надання підтвердження їх оплати. При цьому, заявником надано підтвердження обсягу наданих послуг та зроблено про це відповідну заяву згідно вимог чинного законодавства. Крім того, позовні вимоги були задоволені частково та відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що представником позивача належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не надано, крім того обов'язку щодо повідомлення суду у заяві по суті спору попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, не виконано.
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Моргун Н.І. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №621/129/21, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Проте колегія суддів не в повному обсязі може погодитись з підставами відмови у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Моргун Н.І. про ухвалення додаткового рішення, на які посилався суд першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом встановлено, що у січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути суму подвійної плати за користування земельною ділянкою за час прострочення (кадастровий номер 6321755600:02:002:0121) з Фермерського господарства Строгого О.Ф. на користь ОСОБА_1 у розмірі 41 810,21 грн., інфляційне збільшення у сумі 632,25 грн., 3% річних у сумі 1398,80 грн.; стягнути з Фермерського господарства Строгого О.Ф. на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22.07.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь ОСОБА_1 30414, 28 грн., суми подвійної орендної плати за безпідставне користування земельною ділянкою, 459, 06 грн., 3% річних, інфляційне збільшення у сумі 1054, 56 грн., а всього 31927, 09 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь ОСОБА_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 454, 00 грн. Повний текст рішення складено 27.07.2021 року.
03.08.2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Моргун Н.І. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по справі 621/129/21 щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
В обгрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення представник позивача адвокат Моргун Н.І. посилалась на те, що рішенням суду від 22.07.2021 року позовну заяву задоволено частково (повний текст судового рішення складено 27.07.2021 року та оприлюднено 29.07.2021 року). У судовому засіданні під час розгляду справи представником позивача адвокатом Моргун Н.І. було зроблено заяву про розподіл судових витрат відповідно до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК України. Для ведення судових справ та участі в судових засіданнях позивачу потрібна була професійна правова допомога, отже, він уклав Договір про надання правничої допомоги з адвокатами. Зазначає, що рішенням зроблено неповний розподіл судових витрат, тоді як заяву про розподіл судових витрат, копію договору про надання правової допомоги, акт наданих послуг, які обґрунтовують право позивача та можливість стягнення цих коштів з відповідача згідно до вимог законодавства, подавалися представником позивача до суду. Просила ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з відповідача 3 000 грн. на професійну правничу допомогу.
09.08.2021 року представник відповідача ФГ Строгого О.Ф. адвокат Браславська Ольга Анатоліївна надала до суду заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення. В обгрунтування доводів заяви, адвокат зазначила, що вказана заява щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу з додатками не надходила і не надсилалась заявником відповідачу та його представнику. Крім того, в першій заяві по суті, позивач ОСОБА_1 повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс та які очікує понести становить суму сплаченого судового збору, при цьому про витрати на правову допомогу в цій заяві і у відповіді на відзив, який був підписаний адвокатом Моргун Н.І. заявлено не було. (а.с. 125).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує вимоги, викладені в частині 3 цієї статті.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно ч.1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22.07.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь ОСОБА_1 30414, 28 грн., суми подвійної орендної плати за безпідставне користування земельною ділянкою, 459, 06 грн., 3% річних, інфляційне збільшення у сумі 1054, 56 грн., а всього 31927, 09 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича на користь ОСОБА_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 454, 00 грн.
22.07.2021 року у судовому засіданні під час розгляду справи, представник позивача адвокат Моргун Н.І. зробила заяву про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката до закінчення судових дебатів у справі.
03.08.2021 року представник позивача - адвокат Моргун Н.І. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення по справі 621/129/21 щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано копію договору про надання правової допомоги від 15.01.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Святослава Халабурдіна» в особі директора Халабурдіна С.В.; копію акту наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2021 року. (а.с. 117-119, 120).
Відповідно до пункту 3.1 Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2021 року, за надання правової допомоги за Договором клієнт сплачує бюро винагороду (гонорар) в розмірі 3 000 грн. Якщо клієнт бажатиме залучити бюро до участі у судових засіданнях від його імені, сторони можуть збільшити вищезазначений розмір гонорару шляхом укладення додаткової угоди до Договору. При цьому загальний розмір гонорару за Договором не може перевищувати 10 000 грн.
Згідно з пунктом 3.2 Договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2021 року, оплата проводиться протягом строку дії Договору у безготівковій формі на банківський рахунок бюро.
Представником відповідача - адвокатом Браславською О.А. до суду першої інстанції було надано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, посилаючись на те, що позивачем не надано попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат, також не надано доказів оплати понесених судових витрат, а тому на її думку слід застосувати наслідки передбачені ч. 2 ст. 134 ЦПК України. У зв'язку цим просила суд повернути заявнику заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу або відмовити у задоволенні вказаної заяви.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
Таким чином, в порушення вимог ч. 1 ст. 134, ч.2 ст. 174 ЦПК України, ані позивачем ані його представником адвокатом Моргун Н.І. не було виконано вимоги щодо подання з першою заявою по суті спору попередній розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. В позовній заяві, поданої до суду та підписаної ОСОБА_1 , зазначено про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи: сума судового збору 908,00 грн. При цьому в договорі про надання юридичних послуг від 15 січня 2021 року, який був наданий лише із заявою про ухвалення додаткового рішення, визначена вартість робіт за даним договором 3000 грн.
Доказів, що додана до заяви про ухвалення додаткового рішення копія заяви про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката (з детальним описом наданих послуг) від січня 2021 року (а.с. 115) була подана суду першої інстанції до ухвалення рішення, матеріали справи не місять.
Крім того, неподання детального опису наданих послуг адвокатом, що містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу та в свою чергу позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Висновки суду першої інстанції про те, що стороною позивача у строки визначені законом не були виконані вимоги статей 134, 174 ЦПК України, що є підставою для відмови у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, - відповідають вимогам закону.
Враховуючи викладене, непроведення стороною фактичної оплати не є підставою для відмови у стягненні сум витрат на правову допомогу, якщо така сума передбачена договором і погоджена в акті виконаних робіт.
Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Моргун Н.І. про ухвалення додаткового рішення. Проте несплата витрат, які передбачені умовами договору, не є підставою для відмови у їх стягненні з іншої сторони. У зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на викладене колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанцій підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 13 серпня 2021 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 12.11.2021 року.