Рівненський апеляційний суд
Іменем України
09 листопада 2021 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12018180170000001 від 02 січня 2018 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Острозького районного суду Рівненської області від 01 грудня 2020 року
стосовно ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Розваж Острозького району Рівненської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє: 24.09.2018 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.121 КК України, на підставі ст.71 КК України, до покарання у виді 8 років 4 місяців позбавлення волі, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -
Вироком Острозького районного суду Рівненської області від 01 грудня 2020 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 призначено з врахуванням вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.09.2018 року, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі строком 9 років 5 місяців.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати ОСОБА_6 з 11.01.2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 3575 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертиз.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду, ОСОБА_6 , повторно, 01.01.2018 року, приблизно о 21 год., маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, скориставшись відсутністю власників та сторонніх осіб, діючи з корисливих мотивів з метою власного збагачення, шляхом зламу навісного замка проник у житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав ноутбук марки “MSІ”, моделі “MS-168A”, серійний номер “СХ623-210RUK1010000859” із зарядним пристроєм вартістю 4100 грн. та вказівний пристрій введення ноутбука («комп'ютерну мишку») вартістю 22 грн. 38 коп., які зберігалися у вказаному будинку та належали на праві приватної власності ОСОБА_8 , всього викравши майна ОСОБА_8 на загальну суму 4122 грн. 38 коп.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 покликається на незаконність, необґрунтованість судового рішенні, а також на неповноту судового розгляду.
Зазначає, що судом не взято до уваги його доводи щодо непричетності до вчиненого злочину.
Вказує на наявність розбіжностей у показах свідків, викладених у вироку, на неправильну оцінку письмових доказів.
Покликаючись на істотні, на думку обвинуваченого, порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження, просить вирок суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, висновки суду першої інстанції про доведеність його винуватості у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчинене повторно, за обставин та в обсязі, встановленому в судовому засіданні та наведеному в мотивувальній частині вироку, ґрунтуютьсяна сукупності зібраних у кримінальному провадженні та ретельно досліджених у судовому засіданні доказів (показаннях потерпілого, свідків, письмових доказах, наданих стороною обвинувачення), оцінених з точки зору належності, достовірності, допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення.
Крім того, як вбачається з вироку суду першої інстанції, не залишились без оцінки суду і показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що викраденим майном він заволодів з якості боргу. Так, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованих висновків, що дані показання обвинуваченого спростовуються показаннями потерпілого та свідків, з яких встановлено, що обвинувачений та потерпілий раніше знайомі не були, способом заволодіння майном (темна пора доби та з проникненням в чуже житло), відсутністю підтверджуючих документів (розписки чи інше), вироком Острозького районного суду від 24.02.2016 щодо ОСОБА_6 , який жодних відомостей про те, що ОСОБА_6 збув викрадене майно для ОСОБА_8 не містить та розцінено судом, як спосіб захисту ОСОБА_6 від обвинувачення.
Як спосіб захисту ОСОБА_6 від обвинувачення судом розцінено і заяву ОСОБА_6 про те, що слідчим йому не було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, з наведенням переконливих мотивів у вироку суду та зробленим висновком, що твердження ОСОБА_6 про незаконні дії стосовно нього під час проведення досудового розслідування не знайшли підтвердження, з чим погоджується і колегія суддів.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд обґрунтував показаннями, зокрема, потерпілого ОСОБА_8 , який вказав, що ввечері 01.01.2018 року, приблизно о 21:30 год. повернувся в будинок в с. Розваж та помітив, що зірвана скоба навісного замка на вхідних дверях, зайшовши в будинок, побачив, що обстановка в житлі дещо порушена, а в ході огляду особистих речей виявив відсутність свого ноутбука марки “MSІ” моделі “MS-168A”, чорного кольору, зарядного пристрою до нього та комп'ютерної мишки. Після чого про вказану подію повідомив поліцію. Окрім того, пояснив, що з ОСОБА_6 раніше знайомий не був.
Судом першої інстанції враховано і показання допитаних в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які зазначили що жодного разу не бачили ОСОБА_8 та ОСОБА_6 разом, та свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що про стосунки ОСОБА_6 , якого він знає з дитинства, з ОСОБА_8 йому нічого не відомо.
З вироку суду вбачається, що як доказ винуватості ОСОБА_6 , судом оцінено і показання свідка ОСОБА_10 , яка вказала на факт виявлення 02.01.2018 року, приблизно о 07 год. в підсобному приміщенні на кріслі ноутбук чорного кольору марки “MSI” із зарядним пристроєм та комп'ютерною мишкою. Зазначила, що з телефонної розмови з сином ОСОБА_11 з'ясувала, що даний ноутбук має прийти і забрати ОСОБА_6 . Пояснила, що того ж дня до її господарства приїхав працівник поліції, ОСОБА_6 та чоловік, в якого викрали ноутбук. Вказала, що ОСОБА_6 пояснив, що залишав у них ноутбук та вона добровільно видала вказаний ноутбук із зарядним пристроєм до нього та комп'ютерною мишкою. При цьому, потерпілий вказав, що це його ноутбук. Окрім того, зазначила, що пізніше її син ОСОБА_11 пояснив їй, що напередодні ввечері до їхнього будинку приходив ОСОБА_6 та попросив залишити в їхньому господарстві ноутбук, сказавши, що отримав його як борг, та мав повернутися по нього пізніше. Зазначила, що напередодні її син зранку чи протягом дня вживав алкогольні напої з ОСОБА_6 та додому повернувся приблизно о17 години.
Показання ОСОБА_10 узгоджуються з показаннями допитаного судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_11 , який ствердив, що протягом дня 01.01.2018 року разом з ОСОБА_6 в с.Розваж вживав алкогольні напої. Зазначив, що приблизно о 21 год. до нього зателефонував ОСОБА_6 та сказав, що зайде до нього додому, а прийшовши попросив його залишити на зберігання ноутбук з зарядним пристроєм та мишкою, оскільки не хотів їх нести додому, сказавши, що забрав їх за борги, на що він погодився. Пояснив, що вказані речі він залишив в підсобному приміщенні господарства за його місцем проживання, а мав їх забрати вранці наступного дня.
Суд першої інстанції прийшов до переконливого висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненому підтверджується і наданими стороною обвинувачення письмовими доказами, які узгоджуються між собою та показами потерпілого і свідків, зокрема, даними витягу з ЄРДР у даному кримінальному провадженні, даними рапорта від 01.01.2018 року, даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.01.2018 року, які, як правильно зазначає суд у вироку, спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_6 , зважаючи на те, що відразу після виявлення факту крадіжки потерпілий повідомив про вчинення саме крадіжки свого майна, а не заволодіння ним іншим способом.
Крім того, як вбачається з вироку суду вина ОСОБА_6 підтверджується і даними протоколу огляду місця події/ предметів від 01.01.2018 року, яким зафіксовано, що на момент огляду житлового будинку в АДРЕСА_3 , вхід до якого здійснюється через двохстворчаті частково засклені дерев'яні двері, які обладнані скобами для кріплення навісного замка, навісний замок знаходиться у пошкодженому стані на одній із скоб, що вказує, як звернуто увагу судом, на проникнення сторонньої особи в житловий будинок. Водночас, навпроти вхідних дверей на грунті виявлено об'ємний слід взуття, який було вилучено. Також встановлено, що в ході огляду житлового будинку було виявлено та вилучено сліди пальців рук.
Судом допитано слідчих Острозького ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з приводу з'ясування розбіжностей в нумерації домогосподарства та встановлення дійсної адреси.
Надано відповідну правову оцінку судом першої інстанції і даним висновку експерта №1.5-10/18 від 22.01.2018 року, відповідно до якого встановлено, що слід низу взуття, розмірами 121х327 мм, вилучений 01.01.2018 року під час огляду місця події, придатний для встановлення групової належності взуття, яким його було залишено та міг бути залишений кросівком MAGNUM чорного кольору на праву ногу, який 02.01.2018 року добровільно видав ОСОБА_6 або іншим взуттям з подібними геометричними характеристиками ходової поверхні взуття.
Судом першої інстанції встановлено також фактичне користування ОСОБА_8 житловим будинком, з якого було викрадено ноутбук марки “MSI”, моделі “MS-168A” з зарядним пристроєм та маніпулятором, належність вказаного ноутбука ОСОБА_8 та ринкову вартість з урахуванням фізичного зносу бувшого у використанні ноутбука із зарядним пристроєм і ринкову вартість комп'ютерної мишки.
Не залишено без оцінки суду і інші викривальні письмові докази у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , зокрема, дані протоколу огляду місця події/предметів від 02.01.2018 року щодо огляду підсобного приміщення в АДРЕСА_4 та місцязнаходження ноутбука марки “MSI”, моделі “MS-168A” разом із зарядним пристроєм і комп'ютерною мишою. Також дані заяви ОСОБА_10 від 02.01.2018 року, відповідно до якої остання добровільно видала ноутбук чорного кольору марки “MSI”, зарядний пристрій, комп'ютерну мишку, які виявила зранку 02.01.2018 року у підсобному приміщенні свого господарства в АДРЕСА_4 .
Враховано, що в ході огляду ноутбука, виявлено маркування марки “MSI”, моделі “MS-168A”, при від'єднанні акумуляторної частини на корпусі виявлено наліпку білого кольору, на якій зазначено серійний номер ноутбука (СХ623-210RUK1010000859). В ході огляду вилучено виявлений ноутбук марки “MSI”, моделі “MS-168A”, серійний номер “СХ623-210RUK1010000859” із зарядним пристроєм та комп'ютерною мишею.
Судом встановлено і спрямованість умислу обвинуваченого на заволодіння чужим майном.
Що стосується виду та міри призначеного обвинуваченому покарання, то колегія суддів приходить до наступних висновків.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і апеляційний суд, повною мірою дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України. Так, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, за вчинення якого не передбачено інших альтернативних видів покарання, окрім як позбавлення волі, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, в тому числі і за умисні корисливі злочини, те, що через короткий проміжок часу після умовно-достроково звільнення знову вчинив аналогічний злочин, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів, небажання стати на шлях виправлення. Також судом враховано, що ОСОБА_6 перебуває на “Д” обліку в психіатричному кабінеті з діагнозом “Легка розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю”, на “Д” обліку в наркологічному кабінеті не перебуває, перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні №2 ОТМПО під охороною з діагнозом “Захворювання легень - А1503”. Враховано також і дані висновку судово-психіатричного експерта №57 від 13.02.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_6 в період скоєння інкримінованого йому протиправного діяння виявляв, як виявляє і на час огляду, ознаки легкої розумової відсталості (легкої дебільності) з вираженою емоційно-вольовою нестійкістю, однак за своїм психічним станом міг і може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. Внаслідок цього ОСОБА_6 може бути визнаний осудним, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Судом враховано обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, зокрема, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування заподіяних збитків. Судом не враховано як пом'якшуючу покарання обвинуваченого обставину - щире каяття з наведенням переконливих висновків, в силу того, що останній у вчиненому не розкаявся, а намагався уникнути відповідальності, шляхом надання показань, які не відповідають обставинам справи. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до правильно висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, в межах санкції частини статті за інкримінований злочин у виді позбавлення волі, з застосуванням ч.4 ст. 70 КК України при визначення остаточного покарання, яке не можливе без ізоляції від суспільства.
На думку колегії суддів призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, виходячи із встановленої ст. 50 КК України мети покарання ? кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, і це покарання, як за своїм видом, так і розміром, не може бути визнане явно несправедливим через м'якість чи суворість, оскільки є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на викладене доказів на спростування висновків суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Вирок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування та призначення нового розгляду у суді першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, ?
Вирок Острозького районного суду Рівненської області від 01 грудня 2020 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.3 ст. 185 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 ? без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_6 - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2