311/3450/21
2/311/1106/2021
08.11.2021
08 листопада 2021 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Рогозіна О.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
В серпні 2021 року до Василівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Рогозіна О.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що тривалий час з незрозумілих причин їй нараховувалася заробітна плата меншим розміром ніж сплачувалась на початку року. Для отримання інформації, щодо нарахування заробітної плати, вона звернулася до керівництва КУ «Балківської ЗШ І-ІІ ступенів» ВРРЗО де працює, та дізналася, що на підставі постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника здійснюються утримання з її заробітної плати. Відповідно до реєстру боржників 04 березня 2021 року, позивачу стало відомо, що приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. відкрито виконавче провадження №64720873, яким з неї на користь відповідача стягнуто грошові кошти. При цьому, позивач ніколи не брала у відповідача грошових коштів. Крім того, вона не отримувала письмової вимоги від ТОВ «ФК «Кредит Капітал» про усунення порушень за кредитним договором та не отримувала від третьої особи пропозиції добровільного погашення заборгованості та повідомлення про наявність вказаного виконавчого напису. Позивач зазначає, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора щодо стягнення заборгованості. Також, при звернені відповідача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмірі повної суми заборгованості включено також пеню, яка нарахована поза межами річного строку позовної давності. У зв'язку з чим, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №15703, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем 29 грудня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
заборгованості в розмірі 12 270,00 грн., а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору та за надання правової допомоги.
Ухвалою Василівського районного суду від 25 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису №15703 від 29 грудня 2020 року та витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. належним чином завірені копії виконавчого провадження ВП №64720873 від 04 березня 2021 року.
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області №311/3450/21 від 25 серпня 2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення за виконавчим провадженням ВП №64720873, яке відкрите на підставі виконавчого напису №15703 від 29 грудня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.
12 жовтня 2021 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Рогозіна О.В. надійшла заява про відшкодування судових витрат від 07 жовтня 2021 року, у якій він просить стягнути з ТОВ ««Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. (а.с.27-35).
Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п'яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач отримав 22 вересня 2021 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.26).
12 жовтня 2021 року від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі директора Самойліченка О.Д. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданих заперечень зазначив, що 29 червня 2019 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір №8929770, відповідно до якого позивачу надані кредитні кошти в сумі 4 000 грн. строком на 21 день з 29 червня 2019 року по 20 липня 2019 року зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед позивачем виконав в повному обсязі, надавши позивачу відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Однак позичальник своїх зобов'язань перед позикодавцем не виконав, не повернув кредит зі сплатою процентів за користування кредитом у порядку, строки та термін передбачені кредитним договором. 30 вересня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, було укладено Договір відступлення прав вимоги №39-МЛ. Відповідно до умов даного договору відповідач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками «ТОВ «Мілоан», в тому числі до позивача за кредитним договором №8929770 від 29 червня 2019 року. Відповідно до п.3.2.4 ТОВ «Мілоан» має право стягнути з позичальника пеню за невиконання, чи неналежне виконання умов цього договору. Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №8929770 від 29 червня 2019 року, загальна сума боргу становить 11 340 грн. Після набуття статусу нового кредитора та отримання права грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі до позивача, відповідачем не нараховувалась пеня або будь-які штрафи. На адресу позивача було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості та надано термін для добровільного врегулювання позивачем зобов'язання. Відповідачем були дотримані
вимоги, щодо надання заяви для вчинення виконавчого напису нотаріуса. Відповідачем, при поданні заяви про вчинення виконавчого напису нотаріуса було подано оригінал кредитного договору, виписка з особового рахунку за кредитним договором №8929770 від 29 червня 2019 року, виключно за грошовими сумами простроченої заборгованості та заборгованості за процентами, оскільки ці платежі мають безспірний характер та є обов'язковими. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувалося за фактом подання стягувачем документів, які згідно відповідним переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим КМУ №1172 від 29 червня 1999 року, і є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Крім того, відповідач вважає. що сума витрат позивачем на професійну правничу допомогу позивачем значно завищена та не відповідає складності справи, оскільки предмет позову у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів, витрачення значного часу на вивчення обставин справи (а.с.36-59).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В., своїм правом подати відповідні письмові заперечення не скористався, повідомлений про розгляд справи належним чином шляхом направлення копій ухвал про відкриття провадження, забезпечення позову та позовної заяви з додатками, конверт, який направлявся на адресу третьої особи повернувся до суду 21 вересня 2021 року без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.24).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. своїм правом подати відповідні письмові заперечення не скористався, повідомлений про розгляд справи належним чином шляхом направлення копій ухвал про відкриття провадження, забезпечення позову та позовної заяви з додатками, конверт, який направлявся на адресу третьої особи повернувся до суду 22 вересня 2021 року без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.25).
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан»та ОСОБА_1 було укладено договір №8929770 (а.с.42-44).
Відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн., строком на 21 день, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Кінцевий термін повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 20 липня 2019 року. На цю дату згідно графіку розрахунку, що є Додатком 1 до договору позичальник мав сплатити 6 100,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - кредит; 840,00 грн. - комісія за надання кредиту та 1 260,00 грн. - проценти (а.с.44 зворот).
30 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» в особі генерального директора Вініченка О.В. та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в особі генерального директора Хробак М.Р. уклали Договір відступлення прав вимоги №39-МЛ, за яким кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим
договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорами, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами (а.с.45-49).
Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №39-МЛ від 30 вересня 2019 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від ТОВ «Мілоан» перейшло право вимоги за кредитним договором №8929770 від 29 червня 2019 року відносно ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості в розмірі 11 340,00 грн, що складається з наступного: 4 000,00 грн - залишок по тілу кредиту; 4 500,00 грн - залишок по відсотках; 840,00 грн - залишок по комісії, 2 000,00 - заборгованість по штрафах/пені (а.с.50).
07 грудня 2020 року представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Донець В.В. подав приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу м. Києв Баршацькому І.В. заяву про вчинення на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором №8929770 від 29 червня 2019 року у сумі 11 340,00 грн., у зв'язку з переуступленням права вимоги первісного кредитора від ТОВ «Мілоан» новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» згідно Договору №39-МЛ від 30 вересня 2019 року (а.с.52).
Виконавчим написом №15703, вчиненим 29 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 12 270,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що приватним нотаріусом вчинення виконавчого напису здійснено на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» і п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.
04 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64720873 на підставі виконавчого напису №15703, виданого 29 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 12 270,00 грн. (а.с.10).
Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це, відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється
Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш як 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більш як один рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок).
Відповідно до пп.1, 3 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.
Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу II Порядку №296/5).
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу II Порядку).
Пунктом 3.5 глави 16 цього ж Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про
відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №405/1015/17.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15-ц, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року, справа №161/6092/18-ц.
Як вбачається із умов кредитного договору №8929770 від 29 червня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн., строком на 21 день, шляхом переказу безготівкового переказу на рахунок платіжної картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Кінцевий термін повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 20 липня 2019 року. На цю дату згідно графіку розрахунку, що є Додатком 1 до договору позичальник мав сплатити 6 100,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - кредит; 840,00 грн. - комісія за надання кредиту та 1 260,00 грн. - проценти (а.с.44 зворот).
За виконавчим написом за реєстровим №15703, вчиненим 29 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. вбачається, що з боржника ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором
№8929770 від 29 червня 2019 року, укладеним з ТОВ «Мілоан», з 30 вересня 2019 року по 23 листопада 2020 року в розмірі 11 340,00 гривень.
Між тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що строк дії кредитного договору після його закінчення 20 липня 2019 року продовжувався, а заборгованість за відсотками за користування кредитом нарахована в межах строку дії кредитного договору, в той час, як право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається спірність вимог кредитора, тому виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону та має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, підставою здійснення оспорюваного виконавчого напису є постанова КМУ №1172 від 29 червня 1999 року, до якої постановою КМУ №662 від 26 листопада 2014 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Одночасно з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 29 грудня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного
суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року (у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса), стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватись до договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах кредитного договору №8929770 від 29 червня 2019 року, укладеного з ОСОБА_1 .
Договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року справа №910/10374/17 (провадження №12-5гс21).
Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису №15703, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем 29 грудня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 12 270,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, з відповідача в користь позивача підлягає стягненню понесені останнім витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. 00 коп. та 454 грн. 00 коп., всього 1362 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату послуг адвоката з надання правової допомоги в сумі 4 000 грн. суд виходить з наступного.
Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст.59 Конституції України та ст.15 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких згідно п.1 ч.3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою
адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).
У ч.3 ст.137 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 Кодексу).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо
доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу надано наступні документи: договір про надання юридичних послуг від 03 липня 2021 року (а.с.30); акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих) послуг від 28 вересня 2021 року (а.с.31); розрахунок суми судових витрат, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, опис робіт; виписку Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Юридична компанія «Монополія» (а.с.33); копію прибуткового касового ордеру №28/09 від 28 вересня 2021 року про оплату надання юридичних послуг від 28 вересня 2021 року від ОСОБА_1 на суму 5 000,00 грн. (а.с.34).
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних ТОВ «Юридична компанія «Монополія», складність справи, яка розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження, а тому, враховуючи співмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт, суд приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково, в сумі 2 000,00 гривень.
Дослідивши докази на підтвердження витрат позивачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, з урахуванням складності справи, яка є малозначною, суд вважає, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги є значно меншим, ніж зазначено у розрахунку адвоката, витрати є не співмірними із складністю справи, а тому, відсутні підстави для відшкодування витрат у такому розмірі, який зазначений в описі робіт (наданих послуг), виконаних ТОВ «Юридичною компанією «Монополія» за Договором про надання юридичних послуг від 03 липня 2021 року, копія якого міститься
в матеріалах справи (а.с.30).
З урахуванням фактичних обставин справи, виходячи із принципу розумності і справедливості, суд вважає достатньою компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є розмір 2000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Рогозіна О.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №15703, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьких Ігорем Віктровичем 29 грудня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в сумі 12 270 гривень 00 копійок, таким, що не підлягає виконанню
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смальстоцького, буд.1 корп.28, код ЄДРПОУ - 35234236) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 362 гривні, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень, а всього - 3362 (три тисячі триста шістдесят дві) гривні.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області С.О.Нікандрова