Справа № 307/3829/21
Провадження № 1-кп/307/380/21
11 листопада 2021 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , з сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 вересня 2021 року за №12021071160000547 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працює, судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України,
до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 152 КК України.
11 листопада 2021 року, через канцелярію суду, від прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської обласної ОСОБА_3 надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, з підстав того, що наявні ризики передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування до останнього запобіжного заходу та які на даний час не відпали, а саме обвинувачений перебуваючи на волі з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих і свідків. Зазначає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання настанню вказаних ризиків є недостатнім та є всі підстави для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили змінити запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.
Потерпіла в судовому засіданні підтримала клопотання захисника обвинуваченого.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, з'ясувавши обставини заявлених клопотань, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. За відсутністю зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 25 вересня 2021 року ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі "Волосюк проти України" тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду.
У межах зазначеного кримінального провадження судовий розгляд ще не розпочато, потерпіла, яка є рідною сестрою обвинуваченого і проживає разом з обвинуваченим за однією адресою та свідки не допитані. Таким чином, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду, матиме змогу вплинути на потерпілу та свідків.
Перелік доказів зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування є вагомим, більш детальну оцінку яким суд надасть в ході судового розгляду під час вивчення змісту цих доказів, однак на даній стадії судового провадження цього достатньо для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а усвідомлення обвинуваченим цієї обставини, переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
На переконання суду, саме застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду здатне забезпечити ненастання зазначених та інших ризиків.
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про обвинуваченого, в їх сукупності, суд вважає, що ризики передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором доведені та застосування відносно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою є недостатнім, а тому відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Враховуючи зазначене та передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України обставини, а також те, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства щодо потерпілої, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.
Оскільки суд задовольняє клопотання прокурора, відповідно відсутні будь-які підстави для задоволення клопотання захисника.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 314, 315 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 год. 00 хв. 10 січня 2022 року, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1