Справа № 304/1203/21 Провадження № 2-а/304/10/2021
11 листопада 2021 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 304/1203/21 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химича Олександра Васильовича та Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАВ № 491407 від 15 серпня 2021 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського СРПП відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капрала поліції Химича Олександра Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАВ № 491407 від 15 серпня 2021 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що 15 серпня 2021 року поліцейським СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химичем Олександром Васильовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАВ № 491407. Відповідно до зазначеної постанови на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Із вказаною постановою ОСОБА_1 не погоджується. Так, у той день останній разом з дружиною ОСОБА_2 їхав на автомобілі марки «Ауді», модель А4, державний номерний знак НОМЕР_1 ,по вул. Ужанській в м. Перечин у сторону с. Сімер Ужгородського району Закарпатської області. Близько 00 годин 30 хвилин попереду транспортного засобу позивача стояв автомобіль марки «Mitsubishi Outlender» білого кольору, позивач їдучи на допустимій швидкості в населеному пункті та вказавши лівий поворотним, здійснив об'їзду даного автомобіля, однак поліцейський СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ОСОБА_3 безпідставно зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , після чого останній на вимогу поліцейського пред'явив водійські права країни Італія. Відповідачем в оскаржуваній постанові зазначено, що 15 серпня 2021 року о 00 годин 30 хвилин в м. Перечин по вул. Ужанській водій, керуючи транспортним засобом та рухаючись з другорядної дороги на головну, не ввімкнув покажчик правого повороту, чим порушив п. 9.2 ПДР. Однак інспектор не зазначає з якої другорядної вулиці рухався ОСОБА_1 , де і чи взагалі останній здійснював поворот, при цьому до постанови не додано жодного належного та допустимого доказу. Позивач також зазначає, що йому інспектором поліції не було роз'яснено права. Позивач останньому повідомляв, що ним жодних порушень не було вчинено, при цьому не було надано жодних допустимих доказів (фото чи відеофіксацію). На підставі наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.
Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2021 року 12 жовтня 2021 року залучено Головне управління Національної поліції в Закарпатській області до участі у справі як співвідповідача у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химича Олександра Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАВ № 491407 від 15 серпня 2021 року.
У судове засідання ні позивач ОСОБА_1 , ні його представник Мельник Я.Ю. не з'явилися, однак останній подав заяву про розгляд справи без їх участі, при цьому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча про місце, дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Крім цього, до початку судового засідання для розгляду справи по суті такі відзиви на позов не подали без поважних причин, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує вказане як визнання ними позову.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженнідоказів у справі, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Кодексу Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Із матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2021 року поліцейського СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химичем О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 491407, якою позивача визнано винним в тому, що він 15 серпня 2021 року о 00 годин 30 хвилин в м. Перечин по вул. Ужанській водій, керуючи транспортним засобом та рухаючись з другорядної дороги на головну, не ввімкнув покажчик правого повороту, чим порушив п. 9.2 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. 122 КУпАП).
Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було зроблено поліцейським СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химичем О.В.
Згідно з частиною другою статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Підпунктом «б» пункту 9.2 ПДР України передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Таким чином, у разі не подачі сигналів відповідно до вимог ПДР України передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Разом з цим, приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, ОСОБА_3 , вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення, однак доказів на підтвердження викладеного у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не долучив та не надав суду. Крім цього, доводи ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки керування ним о 00 годин 30 хвилин транспортним засобом без подачі сигналу світловими покажчиками повороту, також не спростовані.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Посилання на жоден із доказів, які передбачені ст. 251 КУпАП, в оскаржуваній постанові відсутні.
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, однак відео з нагрудної камери інспектора суду не надано.
Оскільки відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження того, що водій ОСОБА_1 допустив вказане правопорушення, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП не може бути здійснено, на підставі неналежних доказів його вини.
Крім того, єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення. Однак, вказана постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідачами не надано жодних доказів, що підтверджували б обставини, вказані в оскаржуваній постанові та посилань на обставини, що ними були вжиті всі можливі заходи для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення.
Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З наведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне скасувати постанову серії БАВ № 491407 від 15 серпня 2021 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стосовно позовних вимог до поліцейського СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химича Олександра Васильовича суд дійшов таких висновків.
Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Приписами статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються органами Національної поліції (зокрема справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, зокрема, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Цей висновок повністю узгоджується з правовим висновком, зробленим Верховним Судом 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17.
Суд звертає увагу на те, що позивачем визначено відповідача - поліцейського СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химича Олександра Васильовича.
З огляду на приписи статей 2, 4 КАС України та статті 222 КУпАП, а також на правовий висновок Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17, суд доходить переконання, що поліцейський СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химич О.В. є неналежним відповідачем у цій справі, відтак підстави для задоволення позову до цієї особи відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 19, 20, 73-74, 77-78, 90, 159 ч. 4, 194, 229, 241-246, 268, 286 КАС України, ст. ст. 222, 251, 258, 283, 288 КУпАП, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - задовольнити.
Скасувати постанову серії БАВ № 491407 від 15 серпня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 510 гривень, винесену поліцейський СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химичем Олександром Васильовичем, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химича Олександра Васильовича - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: поліцейський СРПП Відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Химич Олександр Васильович; місцезнаходження: 89200, Закарпатська область, м. Перечин, вул. Ужгородська, № 37.
Відповідач 2: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області; місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, № 13.
Головуюча:Гевці В. М.