Справа № 243/6242/21
Провадження № 2/243/2010/2021
08 листопада 2021 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя Пронін С.Г.
за участю секретаря Коптєвої А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», про захист прав споживачів,
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що
19 червня 2006 року рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради їй наданий дозвіл на відключення від мережі централізованого опалення в належній їй квартирі АДРЕСА_1 . 15 жовтня 2006 року її квартира була відключена від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, про що представниками ОКП «Донецьктеплокомуненерго» був складений і підписаний акт. Починаючи з 15 жовтня 2006 року і до кінця листопада 2020 року вона не була і не є споживачем централізованого опалення місць загального користування багатоквартирного будинку, в якому розміщена її квартира, та не укладала будь-якого договору про постачання теплової енергії з відповідачем. Незважаючи на вимоги чинного законодавства відповідач у 2019-2020 роках перед опалювальним сезоном не направив їй ані поштою, ані не вручив нарочно типовий договір про постачання теплової енергії, що передбачено ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Порушуючи законодавство, відповідач починаючи з листопада 2020 року надсилав їй рахунки на опалення місця загального користування і абонентське обслуговування будинку, в якому розташована належна їй квартира. На її запит щодо дійсності укладення договору на споживання централізованого опалення відповідач не надав зрозумілої відповіді, посилався на те, що вона отримала договір, та оскільки протягом 30 днів не надала ніяких заперечень, то договір вважається укладеним. Однак, такі доводи відповідача суперечать вимогам законодавства України. Зазначила, що стовно обігріву місць загального користування ані вона, ані інші мешканці будинку такої послуги не отримували та не отримують, в загалі в під'їздах будинку відсутні батареї. Вказаний факт не отримання послуги з опалення місць загального користування було підтверджено актом обстеження правлінням ОСББ "Сигнал" будинку АДРЕСА_2 . Вона направляла претензії до відповідача про те, що в будинку де розташована належна їй квартира відсутня система опалення місць загального користування, та послуга не отримується, пропонувалось скасувати нарахування за ненадану послугу, та запрошувалися представники відповідача для складення акту про відсутність опалення місць загального користування. Відповідачем було надано відповідь на дану претензію про те, що відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315 споживачі повинні сплачувати за послугу з опалення місць загального користування. Також вказала, що відповідач також здійснював їй нарахування щодо функціонування систем внутрішньобудинкової системи опалення. Тому просить суд визнати неправомірними дії її відповідача щодо нарахування їй витрат за листопад-грудень 2020 року, січень-травень 2021 року на абонентське обслуговування в сумі 211,36 гривень, на опалення місць загального користування в сумі 961,63 гривень, та за функціонування систем внутрішньобудинкової системи опалення в сумі 641,10 гривень; зобов'язати відповідача скасувати
безпідставно їй нараховану заборгованість за листопад-грудень 2020 року, січень-травень 2021 року на абонентське обслуговування в сумі 211,36 гривень, на опалення місць загального користування в сумі 961,63 гривень, та за функціонування систем внутрішньобудинкової системи опалення в сумі 641,10 гривень.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, проте надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій на заявлених вимогах наполягала, просила їх задовольнити.
Відповідач Обласне комунальне підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Крім того, відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги не визнає, просив суд в їх задоволенні відмовити в повному обсязі, та зазначив, що вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач в позові не зазначає, яке саме його право, як споживача було порушено відповідачем. Крім того, зазначений спосіб захисту позивача не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, а тому є неналежним способом захисту прав, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 08.04.2020р. у справі № 462/5889/16-цв якій суд зазначив, що оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред'явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Стосовно доводів позивача, що з нею не було укладено договір, зазначив про те, що п.2 ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. При цьому згідно п.1 ч.2 ст. 7 даного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Разом з тим, ч.4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що з пропозицією щодо укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Тобто, законодавство надає таке право як споживачу комунальної послуги, так і виконавцю. Згідно до абз.3 ч.4 ст. 13 вказаного Закону якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього договір вважається укладеним у редакції запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачене цим Законом. Враховуючи зазначене відповідач скористався своїм правом та з 03.09.2020 по 10.09.2020 надав всім власникам житлових багатоквартирних будинків проекти типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, згідно до форми яка затверджена відповідною постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Крім того, ч.1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору, як і відмова споживача від укладання такого договору. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016р. у справі № 6-2951цс15 в якій суд зазначив, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Оскільки позивачем у визначені законодавством строки не було повідомлено відповідача про відмову від укладання договору та не надано заперечень або протоколу розбіжностей до нього, то договір вважається укладеним в редакції відповідача. Стосовно нарахування позивачу за послуги з постачання теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування вказав, що всі нарахування позивачу здійснено відповідно до вимог діючого законодавства України та є законними, оскільки житловий будинок в якому розміщена квартира в якій проживає позивач ОСОБА_1 обладнано приладом обліку теплової енергії, який на теперішній час знаходиться в технічно справному стані та є комерційним. Статтею 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її
частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства. Згідно до ч.6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розрахунок нарахувань за послуги з постачання теплової енергії здійснюється на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315. Відповідно до вимог Закону України № 417 від 14.05.2015 р. «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» навіть власники житлових та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків, які у встановленому порядку відключені від системи централізованого опалення та постачання гарячої води, є співвласниками багатоквартирних будинків та несуть зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника, а також витрати на обслуговування внутрішньобудинкових мереж, в тому числі і витрати на теплову енергію, витрачену для опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання. Таким чином, чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів від обов'язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення складається не лише з приладів опалення, а й з трубопроводів та арматури. Зазначив, що обсяги споживання теплової енергії за опалення місць загального користування та за забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення є складовими загально спожитого будівлею обсягу теплової енергії, а не додатково визначеними обсягами споживання теплової енергії. Також, вказав, що законодавство не передбачає обстеження місць загального користування та внутрішньобудинкової систем опалення будинку, для визначення обсягів теплової енергії, витраченої на їх опалення та забезпечення їх функціонування. Визначений нормативно-правовими актами порядок розподілу теплової енергії взагалі не залежить від наявності чи відсутності приладів опалення у місцях загального користування будинку. Плата за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України входить до плати виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, та підлягає відшкодуванню з усіх співвласників багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їх приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги. Зазначив, що всі нарахування відповідачем позивачу були проведені відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено в судовому засіданні та не оспорювалося відповідачем у відзиві на позов ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з протоколу засідання міської комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання від 19.06.2006 підписаного головою комісією ОСОБА_2 та секретарем ОСОБА_3 та акту про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 15.10.2006 затвердженого рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГОП та протоколом від 19.06.2006 слідує, що ОСОБА_1 за адресою: по АДРЕСА_3 було погоджено переобладнання квартири індивідуальним газовим котлом при обов'язковому виконанні технічних умов та централізоване опалення в належній позивачу квартирі відключено методом від'єднання опалювальних приладів.
Як вказує позивач ОСОБА_1 , починаючи з 15 жовтня 2006 року і до кінця листопада 2020 року вона не була та і наразі не є споживачем централізованого опалення, та зазначала, що відповідачем нараховано їй витрати за листопад-грудень 2020 року, січень-травень 2021 року на
абонентське обслуговування в сумі 211,36 гривень, на опалення місць загального користування в сумі 961,63 гривень, та за функціонування систем внутрішньобудинкової системи опалення в сумі 641,10 гривень, разом з тим, підтверджень стосовно вказаних нарахувань, суду не надано.
Позивачем долучено до матеріалів справи квитанції про нарахування відповідачем за період з листопада 2020 рік по травень 2021 рік плати за послугу з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування, натомість загальні суми нарахувань з а визначені послуги не співпадають із сумами заявленими позивачем при зверненні з даним позовом до суду.
22 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з претензією про те, що в січні 2021 року їй прийшов рахунок від відповідача на загальну суму 661,25 гривень, який вона вважає незаконним, оскільки ніякого договору на споживання централізованого теплопостачання вона не укладала, стосовно опалення місць загального користування вказала, що як в під'їзді де розташована її квартира АДРЕСА_1 так і в інших під'їздах цього будинку труби постачання теплової енергії та батареї опалення відрізані. Крім того, вказала, що Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315 не передбачено окремого розрахунку оплати споживачами витрат теплової енергії розподільчими трубопроводами систем опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі, а тому особи які користується індивідуальним опаленням не зобов'язані сплачувати за такі послуги.
Згідно листа Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» від 29.01.2021 № 118 слідує, що ОСОБА_1 на її претензію було надано роз'яснення про те, що п.2 ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. При цьому згідно п.1 ч.2 ст. 7 даного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Разом з тим, ч.4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що з пропозицією щодо укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Тобто, законодавство надає таке право як споживачу комунальної послуги, так і виконавцю. Згідно до абз.3 ч.4 ст. 13 вказаного Закону якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього договір вважається укладеним у редакції запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачене цим Законом. ОКП «Донецьктеплокомуненерго», скористалося своїм правом та у вересні 2020 року надало всім власникам житлових багатоквартирних будинків проекти типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, згідно до форми яка затверджена відповідною постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». Крім того, ч.1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору, як і відмова споживача від укладання такого договору. Також, зазначили, що плата за абонентське обслуговування, це вид витрат, що підлягає відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їх приміщення до системи теплопостачання виконавця комунальної послуги. Щодо нарахування за постачання теплової енергії витраченої на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, то порядок нарахувань за надані послуги, передбачені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Розподіл обсягів спожитої у будинку комунальної послуги здійснюється на підставі методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315.
Відповідно до протоколу засідання членів правління ОСББ «Сигнал» від 14.02.2021 та акту обстеження функціонування системи опалення місць загального користування, а також наявності приборів обігріву на горищі, в під'їздах, підвалах житлового будинку АДРЕСА_2 від 27.02.2021 складеного комісією в складі голови
правління ОСББ «Сигнал» та членів правління, долучених позивачем до матеріалів справи слідує, що мешканцями вказаного будинку було вирішено обрати комісію для обстеження функціонування систем опалення місць загального користування, а також за наявності приладів обігріву в підвалах, на горищі та в під'їздах, після чого було проведено обстеження на предмет функціонування системи опалення місць загального користування в житловому будинку АДРЕСА_2 , та в результаті обстеження виявлено, що труби у підвальному приміщенні будинку ізольовані, прилади опалення та труби для функціонування системи опалення на горищі відсутні, прилади опалення у під'їздах зрізані, що унеможливлює функціонування системи опалення.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», ідентифікаційний код юридичної особи 03337119 зареєстровано як юридична особа та знаходиться за адресою: пров. Земляний, буд. 2, м. Краматорськ Донецька область, 84307.
Згідно Статуту Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (нова редакція) затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації 18 січня 2001 року № 30 (в редакції розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 28.08.2020 № 941/5-20) слідує, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» засноване на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради. До складу підприємства у вигляді відокремлених підрозділів входять 16 теплопостачальних відокремлених підрозділів - виробничих одиниць, що не мають статусу юридичної особи та діють згідно з Положенням, затвердженим генеральним директором підприємства, зокрема і виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов'янськтепломережа». Метою діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам у порядку, встановленому законодавством; задоволення потреб ринку у наданні висококваліфікованих послуг (роботах, продукції) власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу підприємства за рахунок отриманого доходу.
Згідно акту № 13 про підключення житлового будинку до системи централізованого опалення від 04.11.2020 долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву слідує, що 04.11.2020 о 15-00 годині було зроблено підключення житлового будинку до централізованої системи опалення за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з початком опалювального сезону 2020-2021 р.р. Вказаний акт було складено комісією в складі представника виконавця послуг ВО «Слов'янськтепломережа» в особі майстра Дєлєскє В.В. з одного боку та представника ОСББ «Сигнал» в особі голови правління Ключкової Р.Є. з іншого боку, підписаний даними особами та скріплений печатками.
Згідно розрахунків вартості послуги з постачання теплової енергії для квартири АДРЕСА_1 , о/р 08872 долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву слідує, що за листопад 2020 року загальна сума нарахувань по даній квартирі складає 241,40 гривень, з них обсяг теплової енергії на місця загального користування складає 144,84 гривень, обсяг теплової енергії на забезпечення внутрішньобудинкової системи опалення складає 96,56 гривень; за грудень 2020 року загальна сума нарахувань по даній квартирі складає 341,59 гривень, з них обсяг теплової енергії на місця загального користування складає 204,95 гривень, обсяг теплової енергії на забезпечення внутрішньобудинкової системи опалення складає 136,64 гривень; за січень 2021 року загальна сума нарахувань по даній квартирі складає 328,48 гривень, з них обсяг теплової енергії на місця загального користування складає 197,09 гривень, обсяг теплової енергії на забезпечення внутрішньобудинкової системи опалення складає 131,39 гривень; за лютий 2021 року загальна сума нарахувань по даній квартирі складає 322,09 гривень, з них обсяг теплової енергії на місця загального користування складає 193,25 гривень, обсяг теплової енергії на забезпечення внутрішньобудинкової системи опалення складає 128,84 гривень; за березень 2021 року загальна сума нарахувань по даній квартирі складає 310,99 гривень, з них обсяг теплової енергії на місця загального користування складає 186,60 гривень, обсяг теплової енергії на забезпечення внутрішньобудинкової системи опалення складає 124,40 гривень; за квітень 2021 року загальна сума нарахувань по даній квартирі складає 58,16 гривень, з них обсяг теплової енергії на місця загального користування складає 34,90 гривень, обсяг теплової енергії на забезпечення внутрішньо будинкової системи опалення складає 23,27 гривень.
Відповідно до інформації щодо нарахування плати за абонентське обслуговування для квартири АДРЕСА_1 , о/р 08872 долученої також відповідачем до відзиву на позовну заяву слідує, що сума нарахувань за абонентське обслуговування по даній квартирі за період з листопада 2020 року по червень 2021 року становить 237,78 гривень.
Згідно акту № 8 про відключення житлового будинку від системи централізованого опалення від 09.04.2021 долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву слідує, що 09.04.2021 о 24-00 годині було зроблено відключення житлового будинку від централізованої системи опалення за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з закінченням опалювального сезону 2020-2021 р.р. Вказаний акт було складено комісією в складі представника виконавця послуг ВО «Слов'янськтепломережа» в особі майстра Дєлєскє В.В. з одного боку та представника ОСББ «Сигнал» в особі голови правління Ключкової Р.Є. з іншого боку, підписаний даними особами та скріплений печатками.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Приписами ч.1 ст.11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Пунктом 2 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Згідно п.1 ч.2 ст. 7 даного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Разом з тим, ч.4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що з пропозицією щодо укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Таким чином, вищевказане свідчить, що законодавство надає таке право як споживачу комунальної послуги, так і виконавцю.
Згідно до абз.3 ч.4 ст. 13 вказаного Закону якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач скористався своїм правом та з 03.09.2020 по 10.09.2020 надав всім власникам житлових багатоквартирних будинків проекти типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, згідно до форми яка затверджена відповідною постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016р. у справі № 6-2951цс15 в якій суд зазначив, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, оскільки позивачем у визначені законодавством строки не було повідомлено відповідача про відмову від укладання договору та не надано заперечень або протоколу розбіжностей до нього, то договір вважається укладеним в редакції відповідача. Крім того, станом на час розгляду судом даної справи свідчень, щодо визнання позивачем недійсності вказаного договору про надання комунальних послуг суду не представлено.
Згідно до ч.6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Відповідно до пункту 28 зазначених Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Відтак, пункт 28 Правил є спеціальною нормою, яка регулює порядок розрахунку споживачами, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, за послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку.
Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розрахунок нарахувань за послуги з постачання теплової енергії здійснюється на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315.
Вищезазначена Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.
Відповідно до п.11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної
послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Граничний розмір плати за абонентське обслуговування, визначається Кабінетом Міністрів України та входить до плати виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що зазначений позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, а тому є неналежним способом захисту прав, що також зазначено в правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5885/16-ц, провадження № 61-909св17 з якої слідує, що оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред'явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
Крім того, як було встановлено в судовому засіданні відповідач ані раніше, ані станом на час розгляду справи не звертався до суду з позовом до позивача щодо стягнення таких нарахувань.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що оскільки спосіб захисту зазначений позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом є неналежним та не відповідає вимогам чинного законодавства, а заявлені вимоги ОСОБА_1 не є самостійним предметом судового розгляду та можуть бути розглянуті судом у разі звернення відповідачем до суду, щодо стягнення заборгованості за отримання теплової енергії на опалення в частині оплат за місця загального користування за опалювальний період, за абонентське обслуговування та за забезпечення функціонування систем внутрішньобудинкової системи опалення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги відмову в задоволенні позову позивача, який звільнений від сплати судового збору згідно п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 77, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст. ст. 11, 15-16 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», про захист прав споживачів, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 листопада 2021 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду С.Г. Пронін