Номер провадження 1-кп/243/927/2021
Номер справи 243/11771/21
«12» листопада 2021 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
- секретаря судового засідання - ОСОБА_2
- прокурора - ОСОБА_3
- потерпілого - ОСОБА_4
- обвинуваченого - ОСОБА_5
- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів в залі № 4 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12021052510001445, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 жовтня 2021 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов'янської окружної прокуратури Донецької області 03 листопада 2021 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, татарина, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, інвалідом не являється, який зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого в силу статті 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,-
10 жовтня 2021 року у денний час доби, більш точного часу в ході судового розгляду справи встановити не виявилося можливим, ОСОБА_5 проходив біля будинку АДРЕСА_3 , де у нього раптово виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, 10 жовтня 2021 року у денний час доби, більш точного часу в ході судового розгляду справи встановити не виявилося можливим, ОСОБА_5 , діючи таємно, умисно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи, що він посягає на чужу власність, на яку не має ніякого права, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і бажаючи завдати таку шкоду, незаконно підійшов до вхідної хвіртки, яка була не замкнена, шляхом відкриття хвіртки паркану незаконно проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , яке є сховищем. Після чого, незаконно перебуваючи на подвір'ї вказаного домоволодіння ОСОБА_5 підійшов до будинку, побачив, що у вікні будинку розбите скло, через яке останній проник до будинку, що є житлом.
Незаконно знаходячись в приміщенні зазначеного будинку, в той же самий час ОСОБА_5 побачив, що у кімнаті кухні розташована цегляна піч, зверху на якій була вмонтована чавунна двоконфорочна плита та з метою викрадення чужого майна та подальшого звернення на свою користь, таємно викрав з приміщення кімнати кухні будинку: чавунну двоконфорочну плиту вартістю 566 гривень 67 коп.
Після чого ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 566 гривень 67 коп.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_5 викривається наступними доказами.
Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 після роз'яснення суті обвинувачення, визнав себе повністю винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та суду пояснив, що 10 жовтня 2021 року у денний час доби він неподалік від будинку АДРЕСА_3 вживав спиртні напої. Потім він стомився і побачив, що будинок АДРЕСА_3 не жилий та вирішив залізти в приміщення будинку, щоб там поспати. Він підійшов до вхідної хвіртки, яка була не замкнена, шляхом відкриття хвіртки паркану незаконно проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3 . Після чого, перебуваючи на подвір'ї вказаного домоволодіння він підійшов до будинку, побачив, що у вікні будинку розбите скло, через яке він проник до будинку. Знаходячись в приміщенні зазначеного будинку, він побачив, що у кімнаті кухні розташована цегляна піч, зверху на якій лежала чавунна двоконфорочна плита та з метою викрадення чужого майна та подальшого звернення на свою користь, таємно викрав з приміщення кімнати кухні будинку: чавунну двоконфорочну плиту. Плита лежала на печі, вмонтована в піч не була і він не докладав будь - яких зусиль, щоб дістати цю плиту. Через вікно в будинку, він викинув чавунну плиту у двір, потім через вікно покинув приміщення будинку. Взяв плиту і пішов по вулиці. По вулиці він зустрів раніше незнайомого чоловіка, який їхав на велосипеді, запропонував йому купити в нього плиту. Чоловік придбав у нього чавунну плиту за 150 грн, які він витратив на придбання спиртного та продуктів харчування.
У тому, що вчинив вказане кримінальне правопорушення, він щиро розкаявся. На теперішній час причинену матеріальну шкоду потерпілому повністю відшкодовано, оскільки вкрадене майно повернуто потерпілому.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
У п.274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.
За змістом ст.ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об'єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об'єм цього обов'язку може змінюватись залежно від природи рішення.
Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.
Доказування - це єдиний спосіб встановлення об'єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.
З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінальному процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».
«Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону «( Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17).
Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що йому на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_3 . В даному домоволодінні він не мешкає, але часто навідується до домоволодіння. 09 жовтня 2021 року його дружина приходила до сусідки і бачила, що хвіртка домоволодіння була замкнута, а вікна в будинку були цілі. Очевидцем вказаного кримінального правопорушення він не був. Після 10 жовтня 2021 року він виявив, що вікна в будинку були розбиті, а з приміщення будинку було вкрадено чавунну двоконфорочну плиту без конфорок. На теперішній час вкрадена чавунна плита йому повернута. Просить суд призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, показань потерпілого провина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
Так, з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 12021052510001445 було зареєстровано 12 жовтня 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі та процесуальні дії.
Із Протоколу огляду місця події від 11 жовтня 2021 року вбачається, що об'єктом огляду є територія домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення - вікно - місце проникнення до приміщення будинку; загальний вигляд приміщення домоволодіння;
Із Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 жовтня 2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_8 заявила, що впізнає особу на фотознімку № 3, якого вона бачила 09 жовтня 2021 року біля забору домоволодіння, яке розташоване за адресою - АДРЕСА_3 .
Згідно Довідки до Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 жовтня 2021 року вбачається, що на фотознімку № 3 зображено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає, що слідча дія - «Пред'явлення особи для впізнання» була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК України, а складений Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 жовтня 2021 року цілком відповідає вимогам статті 231 КПК України.
В судовому засіданні стороною захисту не надано будь - яких переконливих доказів, які б свідчили про порушення норм статті 228 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії, також сторона захисту не посилається на будь - які порушення статті 231 КПК України з боку органу досудового розслідування при складанні Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 жовтня 2021 року.
Із Протоколу огляду місця події від 12 жовтня 2021 року вбачається, що оглядом місця події являється ділянка місцевості, яка розташована за адресою : АДРЕСА_4 та зафіксовано місце, на якому було виявлено металеву пічну плиту.
Із Розписки потерпілого ОСОБА_4 від 12 жовтня 2021 року вбачається, що ним отримано від працівників поліції викрадене у нього майно - двоконфорочну чавунну плиту розміром 40 х 70 см.
Із Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 жовтня 2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_9 заявив, що впізнає особу на фотознімку № 2, у якого 10 жовтня 2021 року він придбав чавунну пічну плиту біля домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4
Згідно Довідки до Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 жовтня 2021 року вбачається, що на фотознімку № 2 зображено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає, що слідча дія - «Пред'явлення особи для впізнання» була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК України, а складений Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 жовтня 2021 року цілком відповідає вимогам статті 231 КПК України.
В судовому засіданні стороною захисту не надано будь - яких переконливих доказів, які б свідчили про порушення норм статті 228 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії, також сторона захисту не посилається на будь - які порушення статті 231 КПК України з боку органу досудового розслідування при складанні Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 жовтня 2021 року.
Із Висновку експерта № 6060-6065 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 22 жовтня 2021 року вбачається, що залишкова вартість викраденого майна, що належить ОСОБА_4 на момент вчинення злочину, тобто на 10 жовтня 2021 року, а саме: чавунної двоконфорочної плити розміром 400 х 700 х 10 мм, яка була у вживанні без конфорок, але в непошкодженому стані становила 566 грн 67 коп.
Із Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 жовтня 2021 року вбачається, що свідок ОСОБА_10 заявила, що впізнає особу на фотознімку № 4 - якого вона бачила 10 жовтня 2021 року з білим мішком за адресою - АДРЕСА_3 .
Згідно Довідки до Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 жовтня 2021 року вбачається, що на фотознімку № 4 зображено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає, що слідча дія - «Пред'явлення особи для впізнання» була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК України, а складений Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 жовтня 2021 року цілком відповідає вимогам статті 231 КПК України.
В судовому засіданні стороною захисту не надано будь - яких переконливих доказів, які б свідчили про порушення норм статті 228 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії, також сторона захисту не посилається на будь - які порушення статті 231 КПК України з боку органу досудового розслідування при складанні Протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 жовтня 2021 року.
Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 29 жовтня 2021 року, вбачається, що при проведенні вказаної слідчої дії підозрюваний ОСОБА_5 докладно розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення 10 жовтня 2021 року у домоволодінні АДРЕСА_3 . ОСОБА_5 під час слідчого експерименту надав пояснення, аналогічні свідченням, наданим під час його допиту в судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - Слідчий експеримент, проведений 29 жовтня 2021 року з участю підозрюваного ОСОБА_5 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України, а саме - у присутності двох понятих та захисника підозрюваного.
Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 240 КПК України «До участі у слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник», але це не є обов'язковим.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 29 жовтня 2021 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.
Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.
Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку.
Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.
При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».
Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.
При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов'язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_5 , обвинувачення за ст. 185 ч. 3 КК України знайшло своє підтвердження, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ст. 185 ч. 3 КК України - таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), поєднане з проникненням у житло.
При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до тяжких злочинів, характер, ступінь їх суспільної небезпеки, наслідків для потерпілого, дані про особу обвинуваченого.
Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об'єктивні та суб'єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак».
Суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до п.1 частини 1 ст. 66 КК України, суд визнає ті обставини, що ОСОБА_5 визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.
Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась ( Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року).
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18).
Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен бути підтверджений матеріалами кримінального провадження.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. ( Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 07 жовтня 2020 року, справа № 347/1360/17)
В судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 частина 3 КК України, докладно розповів про відомі йому події кримінального правопорушення. Критично поставився до вчиненого та пояснив, що дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України - судом не встановлено.
Висновок органу пробації не має для суду наперед встановленої сили, оскільки досудова доповідь органом пробації складається лише з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого, а у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 така інформація відображена у достатньому обсязі.
Суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_5 є осудним, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але судимість погашена у встановленому законом порядку, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, вкрадене майно повернуто потерпілому, посередньо характеризується за місцем мешкання, перебуває на диспансерному обліку у КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов'янськ з 02 серпня 2000 року з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності.», на обліку у психіатричному лікувальному закладі не перебуває.
Вказані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.
Необхідно зауважити, що позиція потерпілого ОСОБА_4 про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання з ізоляцією від суспільства теж врахована судом при призначенні покарання. Однак, думка потерпілого є важливою у справах приватного обвинувачення. У цій справі вона не є вирішальною, оскільки вчинений обвинуваченим злочин відноситься до злочинів проти власності, а кримінальне провадження здійснюється у формі публічного обвинувачення.
На підставі вищевикладеного суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 вимог ст. 69 КК України, виходячи з наступного.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Підстав для застосування норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Із Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 січня 2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Суд виходить із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, його вік, стан здоров'я, також із урахуванням думки потерпілого, який просив призначити покарання в межах санкції статті кримінального закону пов'язане з позбавленням волі.
«Позиція потерпілого не є обов'язковою для суду, враховується в сукупності з обставинами, передбаченими статтями 65-67,75 КК України і не має над ними пріоритету» ( Постанова Касаційного кримінального суду ВС від 15 квітня 2020 року у справі № 161/4092/19).
Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, характер та мотиви протиправних дій, враховуючи вищенаведені дані характеристики особи обвинуваченого і попередню позитивну соціальну поведінку, які знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення і ступінь небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, повне відшкодування спричиненої матеріальної шкоди потерпілому суд, всебічно оцінюючи викладені обставини, приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального виконання покарання, без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади і вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням у відповідності до положень ст. 75 КК України.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень.
Згідно ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
Відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України «Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.
Згідно Довідки Донецького відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» витрати на проведення судової товарознавчої експертизи за Висновком експерта № 6060-6065 від 22 жовтня 2021 року, проведеної в кримінальному провадженні № 12021052510001445, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 жовтня 2021 року складають 1716 грн 10 коп.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 частина 3 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
Виконання Вироку доручити Краматорському районному Відділу №4 філії Державної установи «Центр пробації» в Донецькій області.
Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України не обирався та не застосовувався.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, татарина, громадянина України, РНОКПП невідомий , який зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь держави за проведення судової товарознавчої експертизи по кримінальному провадженню № 12021052510001445, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2021 року - Висновок експерта № 6060-6065 від 22 жовтня 2021 року у розмірі 1716 грн 10 коп. (одна тисяча сімсот шістнадцять грн 10 коп.).
Речові докази по справі: Медичну довідку № 3096 на ім'я ОСОБА_5 від 08 жовтня 2021 року, яка залучена до матеріалів кримінального провадження № 12021052510001445 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2021 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 12 жовтня 2021 року, що зберігається у матеріалах кримінального провадження - номер провадження 1-кп/243/927/2021 (номер справи 243/11771/21) - залишити на зберіганні у матеріалах кримінального провадження - номер провадження 1-кп/243/927/2021 (номер справи 243/11771/21).
Речові докази по справі: двоконфорочну чавунну плиту, розміром 40 х 70 см, яка залучена до матеріалів кримінального провадження № 12021052510001445 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2021 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 12 жовтня 2021 року, що зберігається у ОСОБА_4 - залишити власнику - ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуючий: суддя
Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_1 .