Справа № 234/15427/20
Провадження № 2-а/234/21/21
08 жовтня 2021 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області в складі
Головуючого судді Бакуменко А.В.
при секретарі судового засідання Кісточка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Краматорського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до Краматорського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що 29.01.2018 року Краматорським міським судом Донецької області в адміністративній справі № 234/18176/17 ухвалено рішення, яким визнано протиправною бездіяльність УПФУ у м. Краматорську щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_2 з 01.04.2017 року та зобов'язано поновити нарахування та виплату пенсії , та виплатити заборгованість з 01.04.2017 року..
На підставі даного рішення було видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання. За даним виконавчим листом йому була сплачена пенсія з квітня 2018 року по серпень 2018 року, з 01.09.2018 року виплату пенсії припинили, виконавчий лист повернули, з тих підстав, що він не став на облік як внутрішньо переміщена особа.
Вважає такі дії відповідача неправомірними просить суд, зобов'язати відновити виконавче провадження по виконанню рішення Краматорського міського суду від 29.01.2018 року.
Ухвалою судді від 12 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 01 грудня 2020 року підготовче провадження у справі закрито.
Сторонам надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, а відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву.
У визначений в ухвалі строк відповідач відзив не подав, будь-яких заяв з обґрунтовуванням поважності причин неподання відзиву до суду не надходило, що за змістом ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікується судом, як визнання позову.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Відзиву на позовну заяву та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши доводи позовної заяви , дослідивши у сукупності надані сторонами докази, суд, -
Рішенням Краматорського міського суду від 29.01.2018 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати пенсії за віком з 01.04.2017 року ОСОБА_2 .. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 починаючи з 01.04.2017 року, та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01.04.2017 року, на рахунок в уповноваженому банку, обраному ним раніше (акціонерне товариство «Ощадбанк»).
Згідно до листа начальника Краматорського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області , на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-а/234/75/18 від 20.04.2018 року.25.11.2018 року державним виконавцем направлено запит до УПФУ щодо питання про виплату пенсії . Отримано відповідь від 13.12.2018 року, згідно до котрої з 01.05.2016 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ м. Краматорська як одержувач пенсії за віком.
Також, вищевказаним листом рекомендовано звернутись до суду щодо поновлення виплати пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року N 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон N 1403-VIII).
Законом N 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Резолютивна частина рішення від 29.01.2018 року, та відповідно виконавчий лист звучить як «Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 , починаючи з 01.04.2017 року, та виплатити заборгованість за період , починаючи з 01.04.2017 року , на рахунок в уповноваженому банку, обраному ним раніше (акціонерне товариство «Ощадбанк») ».
Тобто, зобов'язано УПФУ у м. Краматорську зробити дві дії : 1. Поновити нарахування та виплату пенсії; 2. Виплатити заборгованість.
Виконавцем, проведено виконання лише щодо стягнення заборгованості , та листом роз'яснено , що щодо поновлення виплати слід звернутись з позовом до суду.
Однак, суду в цій частині рішення ухвалено, воно набуло чинності та є обов'язковим для виконання.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі також - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справі «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак , виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
На підставі аналізу встановлених судом фактичних обставин справи,незважаючи на значний проміжок часу, який минув після видачі 20.04.2018 року Краматорським міським судом Донецької області виконавчого листа, рішення суду залишається і досі невиконаним.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Отже , під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За умови вищевикладеного, суд вважає, що позивач обрав належний спосіб захисту своїх порушених прав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 242-246 КАС, Законом України «Про виконавче провадження», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в частині закриття виконавчого провадження щодо поновлення нарахування пенсії ОСОБА_2 , по виконавчому листу виданому 20.04.2018 року на підставі рішення Краматорського міського суду від 29.01.2018 року № 2-а/234/75/18.
Зобов'язати Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відновити виконавче провадження по виконавчому листу виданому 20.04.2018 року на підставі рішення Краматорського міського суду від 29.01.2018 року № 2-а/234/75/18, в частині поновлення нарахування та виплати пенсії за віком.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого Апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Краматорського міського суду А. В. Бакуменко