221/6029/21
2/221/1448/2021
02 листопада 2021 року м.Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Овчиннікової О.С.,
при секретарі - Фоміних С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, вказуючи, що на підставі Договору дарування житлового будинку від 25.06.2021 року вона є власником житлового будинку за АДРЕСА_1 . Будинок їй подарував син, ОСОБА_3 , який придбав його 23.07.2019 року у ОСОБА_4 за договором купівлі продажу, пунктом 4.3 якого було обумовлено, що в строк до 23.10.2019 року будинок буде повністю звільнений продавцем, в тому числі будуть виписані особи, що в ньому мешкають.
Умови договору ОСОБА_4 не виконала, станом на час укладення Договору дарування відповідач, яка є донькою колишнього власника будинку, зареєстрована в будинку, однак не мешкає за місцем реєстрації.
Реєстрація відповідача у належному їй будинку порушує її права, як власника житла, оскільки вона має оплачувати за неї комунальні послуги. Вважає, що житло, власником якого вона є, має бути використано для проживання її самої та членів її сім'ї, відповідач втратила таке право після продажу будинку її матір'ю, в будинку не проживає з 2018 року, просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивач не з'явилася, у позові просила розглянути справу без її участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відзиву на позов не подала.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно договору купівлі продажу від 23.07.2019 року, ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 житловий будинок за АДРЕСА_1 . За умовами п.4.3 Договору, сторони домовилися про те, що відчужуваний житловий будинок буде повністю звільнений продавцем, в тому числі будуть виписані особи, що в ньому мешкають, в строк до 23.10.2019 року. ( а.с.5-7)
З договору дарування житлового будинку, укладеного 25.06.2021 року між ОСОБА_3 та позивачем, встановлено, що позивач є власником житлового будинку за АДРЕСА_1 . Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджено реєстрацію права власності позивача на вищевказане майно. ( а.с.9-10, 11)
Згідно витягу за № 03-19/2166 від 02.09.2021 року, виданого ЦНАП Волноваської міської ВЦА, за адресою: м.Волноваха Донецької області, вул.Олійника, 66, з 23.02.2002 року зареєстрована ОСОБА_2 ( а.с.12)
За довідкою квартальної громадського квартального комітету м.Волноваха від 02.08.2021 року, ОСОБА_2 з 15.08.2018 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с.13)
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним.
Статтею 47 Конституції України встановлено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною першою ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має праве на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 150 ЖК України встановлено право громадян, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуватися ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
У постанові від 05.11.2014 р. у справі 6-158цс-14 та постанові від 16.11.2016 у справі 6-709цс-16 Верховний Суд зазначив, що частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право. Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
У постанові від 16.01.1012 року у справі 6-57цс11 Верховний Суд України зазначив, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач зареєстрована в будинку, що належить позивачеві, але не є членом його сім'ї та в будинку не проживає з 2018 року. Реєстрація її в будинку порушує права позивача, як власника житла, тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
На підставі ст.ст. 316, 383, 391 Цивільного Кодексу України, ст..150,156 ЖК України, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 263 - 265, 280-282 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя О.С.Овчиннікова