Справа № 219/12309/21
Провадження № 2-н/219/2261/2021
11 листопада 2021 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Лапченко О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю « Вілс Плюс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість по оплаті за участь в утриманні будинку і прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 30.09.2021 року,
встановив:
до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Плюс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість по оплаті за участь в утриманні будинку і прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 30.09.2021 року в сумі 2 000,71 грн., судовий збір в розмірі 227 грн.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Однак, виходячи з наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілс Плюс» розрахунку за період з 01.10.2018 року по 30.09.2021 року, вбачається, що заявлені вимоги виходять за межі строку позовної давності, що визначені ст.257 ЦК України.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки, він видається лише за умови безспірності вимог.
Згідно п.5 ч.1 ст. 165 ЦПК України якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч.3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
А тому у зв'язку з тим, що з наданих заявником документів вбачається пропуск позовної давності, та враховуючи неможливість часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, вимога щодо стягнення заборгованості по сплаті послуг теплопостачання починаючи за період з 01.10.2018 року по 30.09.2021 року в сумі 2 000,71 грн. не може бути визнана судом безспірною та як наслідок цього, не підлягає розгляду у порядку наказаного провадження.
Згідно п.5 ч.1 ст. 165 ЦПК України якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, суддя вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу, та роз'яснити заявникові, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 165, 166 ЦПК України, суддя,
ухвалив:
у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілс Плюс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість по оплаті за участь в утриманні будинку і прибудинкової території за період з 01.10.2018 року по 30.09.2021 року в сумі 2 000,71 грн., судовий збір в розмірі 227 грн. - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Лапченко