Справа № 243/6499/21
Провадження № 2/219/3441/2021
09 листопада 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Погрібної Н.М., за участю секретаря Севостьянової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування,
встановив:
ПрАТ «Українська страхова компанія» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду за виплачене страхове відшкодування в розмірі 36231,92 грн. та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2270 грн.
Позов обґрунтовано тим, що між кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6315к від 01.08.2013 року на виконання умов якого, кредитна спілка надала, а відповідач отримав у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у загальному розмірі 8000 грн., строком на 18 місяців, з 01.08.2013 р. по 01.02.2015 р., зі сплатою процентів у розмірі 28,8% річних. На підставі додаткової угоди від 27.09.2013 р. до кредитного договору № 6315к від 01.08.2013 р. відповідачу додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти в сумі 4000 грн., строком на 17 місяців з 27.09.2013 р. по 27.02.2015р. включно зі сплатою процентів у розмірі 28,8 % річних. На підставі додаткової угоди № 2 від 30.10.2014 р. до кредитного договору № 6315к від 01.08.2013 р. відповідачу додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти в сумі 4000 грн., строком на 16 місяців з 30.10.2013 р., зі сплатою процентів у розмірі 28,8 % річних. Перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача підтверджується копією платіжних доручень № 11286 від 01.08.2013 року, № 12581 від 27.09.2013 р., № 13181 від 30.10.2013 р. Між ПрАТ «Українська страхова компанія та кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» укладено договори добровільного страхування кредитів № 17 від 02.09.2013 року, № 20 від 01.10.2013 р., № 24 від 01.11.2013 р., відповідно до яких позивач, як страховик здійснює страхування кредитних ризиків за кредитними договорами, укладеними між позичальниками та кредитною спілкою. У відповідності з додатком № 1 до договорів добровільного страхування кредитів, кредитний договір № 6315к від 01.08.2013 року та додатковими угодами від 27.09.2013 р. та від 30.10.2013 р., віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 42320 грн. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачував, що підтверджується випискою з рахунку відповідача. На підставі заяви кредитної спілки № 255 від 25.05.2021 року та доданих до неї документів складено страховий акт № 176кр від 26.05.2021 року, здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 36231,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 443 від 26.05.2021 року. Позивач неодноразово повідомляв відповідача про наявність заборгованості, проте відповідач добровільно суму боргу не сплатив.
Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27.09.2021 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за привалами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до відзиву представника відповідача, останній позовні вимоги не визнав, просить застосувати строк позовної давності, мотивуючи тим, що на підставі додаткових угод від 27.09.2013 р. та 30.10.2013 р. до кредитного договору № 6315к від 01.08.2013 р., ОСОБА_1 надано кредитні кошти строком з 27.09.2013 р. по 27.02.2015 р. Відповідно до договорів страхування кредитів № 17 від 02.09.2013 р., № 20 від 01.10.2013 р., № 24 від 01.11.2013 р., укладених між ПАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» страховик здійснив страхування кредитних ризиків за кредитними договорами укладеними між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 25.05.2021 р. КС «Українська кредитна спілка» направила заяву ПАТ «Українська страхова компанія» про виплату страхового відшкодування у сумі 36231, 92 грн., тобто минуло більше шести років. 26.05.2021 р. складено страховий акт, а вже 26.05.2021 р. на користь КС «Українська кредитна спілка» перераховано 36 231,92 грн. Таким чином, строк виконання зобов'язань за наданими позивачем договорами настав 27.02.2015 року, тобто строк впродовж якого позивач мав можливість звернутись до суду з дійсними позовними вимогами сплив 27.02.2018 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, надав заву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи, відповідно до ст. ст. 128,129 ЦПК України, надали заяви, в яких позовні вимоги не визнали, просять застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що між кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» (далі кредитна спілка) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6315к від 01.08.2013 року (далі кредитний договір). На виконання умов кредитного договору кредитна спілка надала, а ОСОБА_1 отримав у тимчасове користування грошові кошти з дотриманням вимог їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у розмірі 8000 грн., строком на 18 місяців, з 01.08.2013 р. по 01.02.2015 р., зі сплатою процентів у розмірі 28,8 % річних.
Згідно додаткової угоди від 27.09.2013 р. до кредитного договору № 6315к від 01.08.2013 р. ОСОБА_1 додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти в сумі 4000 грн., строком на 17 місяців з 27.09.2013 р. по 27.02.2015 р. включно зі сплатою процентів у розмірі 28,8 % річних.
Згідно додаткової угоди № 2 від 30.10.2013 р. до кредитного договору № 6315к від 01.08.2013 р. ОСОБА_1 додатково надано у тимчасове користування кредитні кошти в сумі 4000 грн., строком на 16 місяців з 30.10.2013 р. по 28.02.2015 р. включно зі сплатою процентів у розмірі 28,8 % річних.
Перерахування визначеної кредитним договором та додаткових угод сум грошових коштів на банківський рахунок відповідача підтверджується належним чином завіреною копіями платіжних доручень № 11286 від 01.08.2013 р., № 12581 від 27.09.2013 р., № 13181 від 30.10.2013 р. з відміткою банку про проведення платежу.
Між ПрАТ «Українська страхова компанія» та кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» укладено договори добровільного страхування кредитів № 17 від 02.09.2013 року, № 20 від 01.10.2013 р., № 24 від 01.11.2013 р. (далі договір страхування).
Відповідно до п. 1.2. договорів страхування його предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані із матеріальними збитками, які завдані останньому внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до кредитних договорів.
Згідно з п. 1.3. договору ПрАТ «Українська страхова компанія» здійснює страхування кредитного ризику за кредитними договорами, укладеними між позичальниками та КС «Українська кредитна спілка», згідно з реєстром наданих за звітний період кредитів, що укладені в межах договору про співробітництво між страхувальником та страховиком.
У відповідності із додатком № 1 до договорів страхування, кредитний договір № 6315к від 01.08.2013 року укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 42320 грн.
Пунктами 2.1, 2.1.1. договору страхування встановлено, що страховим випадком за цим договором по відношенню до конкретного кредитного договору, що внесений до реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачених укладеним між ними кредитним договором, внаслідок будь-яких подій. Відповідальність страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених кредитним договором протягом 10 (десяти) днів після настання строку сплати третього платежу.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, щомісячні платежі не сплачував. Вказані обставини підтверджуються наданою КС «Українська кредитна спілка» випискою з рахунку відповідача № 271 від 28.05.2021 року.
У відповідності до п. 5.1 договору страхування КС «Українська кредитна спілка» повинна повідомити про настання страхового випадку та направити позивачу заяву про виплату страхового відшкодування з додаванням документів згідно з переліком, визначеним цим договором.
Керуючись вимогами п. 5.1 договору страхування КС «Українська кредитна спілка» направила ПАТ «Українська страхова компанія» заяву № 255 від 25.05.2021 року про виплату страхового відшкодування у сумі 36231,92 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором.
Позивачем, на підставі вищезазначеної заяви, складено страховий акт № 176кр від 26.05.2021 року та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 36231,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 443 від 26.05.2021 року з відміткою банку про проведення платежу.
Відповідно до п. 5.7 договору страхування до ПрАТ «Українська страхова компанія», яке виплатило страхове відшкодування за цим договором, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке КС «Українська кредитна спілка» має до позичальника згідно з умовами кредитного договору.
Згідно із п. 5.8 вказаного договору, після отримання страхового відшкодування, КС «Українська кредитна спілка» за вимогою ПАТ «Українська страхова компанія» надає йому документи для можливості реалізації права вимоги, яке останній має до позичальника згідно з умовами кредитного договору та подальшого провадження судових дій, зокрема довідку про сплачене ПАТ « Українська страхова компанія» страхове відшкодування.
На виконання вимог п. 5.8 договору страхування КС «Українська кредитна спілка» надано позивачу довідку № 306 від 28.05.2021 року про здійснення ПрАТ «Українська страхова компанія» страхової виплати за кредитним договором № 6315к від 01.08.2013 року в рахунок погашення заборгованості відповідача у розмірі 36231,92 грн.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із статтею 993 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 20 квітня 2018 року по справі № 910/8982/17 зазначив: «основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.
Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.
Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов'язання, що тягне за собою припинення обов'язку страховика здійснити страхову виплату (п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України), але не навпаки.
Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов'язком страховика за договором (ст. 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов'язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов'язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов'язанні. Тобто, заподіювач шкоди залишається зобов'язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.»
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Як визначив Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 27 Постанови від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.
При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв'язку з порушенням умов договору страхування.
Відповідно до пункту 5.7 Договорів добровільного страхування кредитів № 17 від 02.09.2013 р., № 20 від 01.10.2013 р., № 24 від 01.11.2013 р., до страховика, який виплатив страхове відшкодування за цими договорами, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке страхувальник має до позичальника згідно з умовами кредитного договору.
Тобто, до ПрАТ «Українська страхова компанія» в порядку суброгації перейшло право вимоги, яке КС «Українська кредитна спілка» має до ОСОБА_1 згідно з умовами кредитного договору № 6315к від 01.08.2013 року.
Відповідачем та його представником в письмових заявах заявлено про застосування судом при вирішенні спору строку позовної давності.
За статтями 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також, згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
З виписки з рахунку позичальника від 28.05.2021 р. № 271 випливає, що останній платіж на погашення заборгованості був внесений позичальником 18.06.2014 року. Строк виконання зобов'язань за договорами настав 27.02.2015 р.
Враховуючи викладене, строк позовної давності за даним страховим випадком, який настав 27.02.2015 р., сплив 27.02.2018 р.
Позовна заява направлена до суду 17.06.2021 р. (згідно штемпелю на поштовому конверті), тобто поза межами строку позовної давності.
За статтею 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.
Отже, в спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тому строк позовної давності є загальним (три роки), а його перебіг починається від дня настання страхового випадку, тобто, 27.02.2015 р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 дійсно виникла заборгованість перед Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка», однак, оскільки правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, є суброгацією, а не регресом, тому позивачем було подано позовну заяву із спливом строку позовної давності, перебіг якого почався з моменту настання страхового випадку, а не з моменту страхової виплати (як у регресних правовідносинах).
У зв'язку з чим, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,
вирішив:
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія», ЄДРПОУ 20346864, адреса знаходження: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Незалежності, 35/7, до ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , про стягнення матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Артемівський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.М. Погрібна 09.11.2021