Справа №127/30443/21
Провадження №1-о/127/24/21
11 листопада 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , розглянувши заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд вироку за виключними обставинами,-
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами вироку Верховного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.1999 року, яким його засуджено до довічного позбавлення волі.
Згідно з ч. 2 ст. 464 КПК України, що регулює дії суду при надходженні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суддя не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду перевіряє її відповідність вимогам статті 462 КПК України і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за виключними обставинами.
На виконання вказаних вимог Закону, суд дослідив заяву ОСОБА_2 та встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 462 КПК України.
Так, ч. 2 ст. 462 КПК України визначено вимоги до заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, серед яких є обов'язкове зазначення обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин.
Частиною 3 ст. 459 КПК України визначено, що виключними обставинами визнаються:
1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом;
3) встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
ОСОБА_2 в заяві зазначає, що виключною обставиною для перегляду вироку щодо нього є п. 1 ч. 3 ст. 459 КК України та посилається на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/21, яким на думку заявника встановлено неконституційність покарання у виді довічного позбавлення волі, яке призначено ОСОБА_2 вироком суду.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/21 не встановлена неконституційність закону, застосованого судом при вирішені справи щодо ОСОБА_2 .
Так, рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Суд зазначає, що виключною обставиною згідно п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України є встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Тобто для існування вказаної обставини має бути наявними дві складові: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність правового акту і 2) - вказаний акт мав бути вже застосований судом при вирішенні справи.
Довічне позбавлення волі як вид покарання передбачено ст. 64 КК України, санкція ст. 93 КК України (1960) та ч. 2 ст. 115 КК України передбачають як вид покарання довічне позбавлення волі.
Жодна із вказаних норм, які були застосовані судом при вирішенні справи щодо ОСОБА_2 не визнані неконституційними.
Таким чином, перевіряючи заяву ОСОБА_2 суд встановив, що жодної із вказаних складових не існує, оскільки Конституційний Суд України у зазначеному ОСОБА_2 рішенні не встановив неконституційність нормативного акту за яким ОСОБА_2 призначено покарання, не встановив неконституційність виду покарання, призначеного ОСОБА_2 , а ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 82 КК України (неконституційність яких встановлена з частині унеможливлення їх застосування до осіб, засуджених до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі) до ОСОБА_2 при вирішені його справи судом не застосовувались.
Вказане свідчить, що ОСОБА_2 всупереч вимог ч. 2 ст. 462 КПК України, не зазначає обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин.
Його посилання на обставину у виді рішення Конституційного Суду України, яке містить діаметральні наведеним в заяві висновки, суд не вважає посиланням на обставини, що підтверджують наявність виключних обставин, що свідчить про невідповідність заяви ОСОБА_2 вимогам п. 5 ч. 2 ст. 462 КПК України.
Так, ч. 2 ст. 462 КПК України чітко визначає як вимогу до заяви обов'язкове зазначення не будь-яких доводів чи обставин, а саме виключних, передбачених ч. 3 ст. 459 КПК України
Згідно з ч. 3 ст. 464 КПК України до заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього Кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього Кодексу, якою визначено повернення такої заяви разом з усіма доданими до неї матеріалами, що зумовлює прийняття судом рішення про повернення заяви ОСОБА_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 459, 462, ч. 3 ст. 464 КПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2 про перегляд вироку Верховного суду Автономної Республіки Крим від 30.07.1999 року за виключними обставинами - повернути заявнику.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя :