печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12855/18-ц
09 серпня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Батрин О.В.
секретар судового засідання Шевченко Т.В.
справа № 757/12855/18-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач 1: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»
відповідач 2: Акціонерне товариство «Дельта Банк»
відповідач 3: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Акціонерноо товариства «Альфа-Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними,
представник позивача ОСОБА_3
У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила (т.1 а.с.111-114) до АКіБ «Укрсиббанк» (надалі - відповідач 1), ПАТ «Дельта Банк» (надалі - відповідач 2), АТ «Альфа-Банк» (надалі - відповідач 3), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.02.2008 року між позивачем та АКіБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11306080000 та № 11306071000, відповідно до яких позивач отримав кредит в сумі 100 000,00 доларів США в строк з 28.02.2008 року по 28.02.2018 рік, який зобов'язувався повернути зі сплатою процентів в порядку та на умовах, визначених кредитними договорами. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами 28.02.2008 року між банком та позивачем укладено договір іпотеки № 78350, відповідно до якого позивач передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . 08.12.2001 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «Укрсиббанк» передав (відступив) право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами ПАТ «Дельта Банк». Позивач просила визнати вказаний кредитний та іпотечний договір недійсними, посилаючись на ст. 203, 215 ЦК України, оскільки останні були вчинені під впливом обману ОСОБА_2 , який ввів позивача в оману, скориставшись її довірою, сприяв своїми порадами для прийняття позивачем рішення щодо оформлення в банку кредиту у розмірі 100 000,00 доларів США під заставу квартири, користуючись своїми зв'язками із працівниками банку та зговором з працівниками відповідача 1 для видачі кредиту позивачу, що встановлено вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2014 року у кримінальній справі № 1/760/35/14. Таким чином, її волевиявлення щодо отримання кредиту та передачі квартири АДРЕСА_1 в іпотеку відповідачу 1 було не вільним та відповідало її внутрішній волі, що є підставою для визнання договору про надання споживчого кредиту № 11306080000 від 28.02.2008 року, договору про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28.02.2008 року, додаткової угоди від 10.02.2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28.02.2008 року та договору іпотеки № 78350 від 28.02.2008 року недійсними.
Ухвалою суд (суддя Москаленко К.О.) від 14.03.2018 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме надати суду квитанцію про сплату судового збору або сплатити судовий збір у належному до сплати його розмірі, та надати докази його сплати або надати документи, які відповідно до законодавства України підтверджують звільнення позивача відповідно до чинного законодавства України від сплати судового збору (т. 1 а.с. 47-48).
Після усунення недоліків позовної заяви (т. 1 а.с. 51-52) ухвалою суду (суддя Москаленко К.О.) від 23.04.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 19.06.2018 року (т. 1 а.с. 73).
Ухвалою суду (суддя Москаленко К.О.) від 23.04.2018 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі задоволено (т. 1 а.с. 75-76).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2018 року вказана справа розподілена для розгляду судді Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В. (т. 1 а.с. 78).
Ухвалою суду від 31.05.2018 року прийнято позовну заяву до свого провадження (т. 1 а.с. 82).
11.06.2018 року від представника відповідача 2 - Ньорби О.М. до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, оскільки спірні договори були укладені 28.02.2008 року, вирок Солом'янським районним судом у м. Києві ухвалено 31.07.2014 року, тому строк позовної давності за спірними договорами 31.07.2017 року, а до суду позивач звернулась у березні 2018 року (т. 1 а.с. 89).
11.06.2018 року від представника відповідача 2 - Ньорби О.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 91-92), відповідно до якого заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не є стороною спірного кредитного договору та позивач не надала жодного доказу введення її в оману АКіБ «УкрСиббанк», у тому числі і вирок суду щодо засудження ОСОБА_2 не містить таких висновків. При цьому, Печерським районним судом м. Києва у справі № 2-420/11 було встановлено, що позивач 28.02.2011 року одержала грошові кошти у розмірі 100 000,00 доларів США, що підтверджується даними заяви про видачу готівки № 44 та даними виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 . Також позивач не надала доказів причинно-наслідкового зв'язку між отриманими коштами за кредитним договором та коштами, які вона позичила ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 04.09.2018 року (т. 1 а.с. 117) витребувано у АКіБ «УкрСиббанк» документи, а саме:
- договір про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28 лютого 2008 року;
- договір про надання споживчого кредиту № 11306080000 від 28 лютого 2008 року;
- додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28 лютого 2008 року (щодо зміни схеми погашення кредиту) від 10 лютого 2009 року;
- договір іпотеки № 78350 від 28 лютого 2008 року.
Ухвалою суду від 04.09.2018 року залучено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АКіБ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 118).
Ухвалою суду від 13.12.2018 року (т.1 а.с.130) витребувано у АКіБ «УкрСиббанк» (вул. Дружби Народів, 13, м. Київ, 03133) документи, а саме:
- договір про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28 лютого 2008 року;
- договір про надання споживчого кредиту № 11306080000 від 28 лютого 2008 року;
- додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28 лютого 2008 року (щодо зміни схеми погашення кредиту) від 10 лютого 2009 року;
- договір іпотеки № 78350 від 28 лютого 2008 року.
28.02.2019 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 2 (т. 1 а.с. 139-140).
Ухвалою суду від 01.03.2019 року (т. 1 а.с. 146) витребувано у ПАТ «Дельта Банк» документи, а саме:
- договір про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28 лютого 2008 року;
- договір про надання споживчого кредиту № 11306080000 від 28 лютого 2008 року;
- додаткова угода № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28 лютого 2008 року (щодо зміни схеми погашення кредиту) від 10 лютого 2009 року;
- договір іпотеки № 78350 від 28 лютого 2008 року.
Ухвалою суду від 11.06.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2019 року (т. 1 а.с. 229).
12.04.2019 року представником відповідача 1 - Гіль Н.В. подано відзив на позов (т. 2 а.с. 1-12), відповідно до якого заперечила щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2011 року у справі № 2-420/11 за позовом АКіБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким було встановлено дійсність кредитного договору № 11306071000 від 28.02.2008 року та додаткової угоди від 10.02.2009 року. Крім того, АКіБ «УкрСиббанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки після укладення договору купівлі-продажу прав вимог за кредитами від 08.12.2011 року та відступлення права вимоги за оспорюваними договорами не є стороною правовідносин. Також зазначила, що обман стався відносно правовідносин, які склалися між позивачем та ОСОБА_2 , дані факти встановлені вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2014 року. Банком в повному обсязі виконано умови кредитних договорів, укладених між позивачем та АТ «Укрсиббанк», та Додатку № 1 до кредитних договорів, а також договору іпотеки. У подальшому позивач розпорядилась на власний розсуд власними грошовими коштами, які вона отримала із власного поточного рахунку у банку та передала ОСОБА_2 . Щодо наданого позивачем висновку спеціаліста ОСОБА_5 № 8 від 26.02.2019 року ПП «Консалтинг Експерт «Діктум-Фактум», то останній є неналежним доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду та не надано жодних доказів в обґрунтування не пропуску вказаних строків, що є підставою для відмови у позові.
Постановою Київського апеляційного суду від 22.05.2019 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2018 року в частині накладення арешту скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у виді накладення арешту, в іншій частині ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23.04.20018 року залишено без змін
Ухвалою суду від 19.05.2020 року залучено в якості співвідповідача АТ «Альфа-Банк», призначено попереднє судове засідання на 25.09.2020 року (т. 2 а.с. 109).
Ухвалою суду від 25.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2020 року (т. 2 а.с. 130).
Ухвалою суду від 24.05.2021 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто (т. 2 а.с. 169).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача 3 та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи за їх відсутності (т. 1 а.с. 108, т. 2 а.с. 141-145).
Представник відповідача 1 - АкіБ «УкрСиббанк» та представник відповідача 2 - ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явились та своїх представників не направили. Тому, суд розглянув справу у їх відсутність, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 28.02.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та АКіБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11306071000, відповідно до якого позивач отримала кредит в сумі 100 000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 505 000,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, який зобов'язувалася повернути зі сплатою процентів в порядку та на умовах, визначених кредитним договором з додатками до нього (т. 1 а.с. 168-179).
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору банк надав позивачеві кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 .
Також 28.02.2008 року між тими ж сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту № 11306080000, відповідно до якого позивач отримала кредит у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є 4 258,25 грн., який зобов'язувалася повернути зі сплатою процентів в порядку та на умовах, визначених кредитним договором з додатками до нього (т. 1 а.с. 190-200).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11306071000 від 28.02.2008 року та № 11306080000 від 28.02.2008 року, 28.02.2008 року між банком та позивачем було укладено договір іпотеки № 78350, відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 164-167).
10.02.2009 року між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28.02.2008 року щодо зміни схеми погашення кредиту (т. 1 а.с. 180-189).
08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта-Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах та договорах забезпечення.
09.12.2019 року між АТ «Дельта Банк» та АТ «Альфа-Банк» укладений договір №2098/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого до АТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 11306080000 та договором про надання споживчого кредиту № 11306071000 (т. 2 а.с. 85-87).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з вимогами ст. 215-235 ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Умови, за якими сторони дійшли згоди, викладені у тексті оскаржуваних кредитних договорів, посвідчені підписом позивача та уповноваженої особи АКіБ «УкрСиббанк». Доказів, що доводили б факт умисних дій чи умисної бездіяльності банку з метою обману позичальника, а також доказів, що доводили б заперечування або замовчування банком наявності обставин, які можуть перешкодити вчиненню кредитного договору, позивачем суду надано не було. Не надано і доказів існування помилки з боку позивача, яка б існувала на момент вчинення правочину.
При цьому, як встановлено судом, отримавши кредитні кошти у розмірі 100 000 доларів США, позивач ОСОБА_1 протягом певного періоду виконувала умови оспорюваного кредитного договору та деякий час сплачувала грошові кошти у повернення кредиту, нарахованих процентів тощо, тобто позивач чітко розуміла всі істотні умови кредитних договорів, ніяких помилок не було виявлено.
Отже, посилання позивача на те, що при укладенні спірних кредитних договорів її волевиявлення не було вільним і не відповідало її внутрішній волі спростовуються матеріалами справи.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.09.2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11306071000 від 28.02.2008 року та додатковою угодою від 10.02.2009 року у розмірі 125 498,51 доларів США та судові витрати у розмірі 1 820 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 14-20).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаним судовим рішенням фактично встановлено та підтверджено правомірність, дійсність оспорюваного кредитного договору № 11306071000 від 28.02.2008 року та додаткової угоди від 10.02.2009 року.
За наявності зазначеного судового рішень, яке відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи, суд не вправі його змінювати, зокрема, шляхом визнання цього самого кредитного договору недійсним.
Відповідні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 369/1495/16-ц (провадження № 61-19654св18).
При цьому, як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, ухвалою суду від 08.09.2011 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи ОСОБА_4 , приватний нотаріус Княшко А.В. про визнання недійсним договору споживчого кредиту № 11306071000 від 28.02.2008 року, договору іпотеки та в порядку застосування недійсності договору іпотеки виключити з державного реєстру іпотек запис про державну реєстрацію договору іпотеки № 78350 від 28.02.2008 року, виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки залишено без розгляду.
Крім того, суд не взяв до уваги доводи представника ОСОБА_1 , які були ним як підстава заперечень у задоволенні позовних вимог у зустрічній позовній заяві щодо визнання недійсним кредитного договору з підстав відсутності у банку та/або у відповідача ОСОБА_1 на момент видачі кредиту у доларах США індивідуальної ліцензії.
Посилання позивача, що рішенням суду при розгляді кримінальної справ встановлено обставини щодо відсутності у неї вільного волевиявлення та не відповідало її внутрішній волі під час укладення кредитного та іпотечного договорів, суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2014 року у кримінальному провадженні № 1/760/35/14 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності (т. 1 а.с. 20-41).
Вказаним судовим рішенням не підтверджено наявності в діях відповідача 1 умислу на введення позивача в оману при укладенні оспорюваних договорів та причетність працівників банківської установи до отримання ОСОБА_2 коштів від потерпілих у кримінальному провадженні, а підтверджено факт укладання кредитного та іпотечних договорів між позивачем та відповідачем 1, встановлено протиправні дії ОСОБА_2 , який в шахрайський спосіб заволодів майном, зокрема, грошовими коштами позивача ОСОБА_1 у розмірі 90 000 доларів США шляхом зловживання довірою (шахрайством) оформивши договір позики від 29.02.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від позивача грошові кошти у розмірі 90 000 доларів США строком на 6 місяців з щомісячною виплатою 8% від суми позики щомісячно.
Крім того, зазначеним вироком суду провадження за цивільним позовом ОСОБА_1 було закрито в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, у зв'язку з наявністю судових рішень (т. 1 а.с. 40 (зворотна сторона аркуша).
При цьому, суд звертає увагу, що суб'єктом введення в оману може бути як сторона правочину, так і третя особа, яка діяла з відома або на прохання сторони правочину. Якщо ж обман здійснений третьою особою за власною ініціативою, підстав для визнання правочину недійсним немає.
Між тим, доводи позивача стосуються фактично протиправних дій ОСОБА_2 , який не був стороною оспорюваних позивачем правочинів, не впливає на обов'язки позивача, взяті нею за кредитним договором, укладеним з банком. Доказів того, що він діяв з відома чи на прохання сторони правочинів - АКіБ «УкрСиббанк», матеріали справи не містять, а отже вимога про визнання спірних правочинів недійсними є безпідставною.
Також суд не бере до уваги як належний та допустимий доказ наданий позивачем висновок спеціаліста ПП «Консалтинг Експерт «Діктум-Фактум» відокремленого підрозділу «Центр експертиз та оцінки» ОСОБА_5 № 8 від 26.02.2019 року з огляду на таке.
Відповідно до наданого позивачем висновку спеціаліста ПП «Консалтинг Експерт «Діктум-Фактум» відокремленого підрозділу «Центр експертиз та оцінки» ОСОБА_5 № 8 від 26.02.2019 року підпис від імені ОСОБА_1 зображення якого наявне на 2-му аркуші технічного зображення Додаткової угоди № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11306071000 від 28.08.2008 року (щодо зміни схеми погашення кредиту) від 10.02.2009 року в графі: «Позичальник ОСОБА_1 ________ ( ОСОБА_1 )» та який було використано в якості зразка при копіюванні - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 1 а.с. 203-212).
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (ч. 2 ст. 106 ЦПК України).
Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок виготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Як вбачається зі змісту висновку, в останньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до Печерського районного суду м. Києва, а також те, що судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст. 384 КК України.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України обов'язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, висновок спеціаліста ПП «Консалтинг Експерт «Діктум-Фактум» відокремленого підрозділу «Центр експертиз та оцінки» ОСОБА_5 № 8 від 26.02.2019 року суд не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України та викликає сумніви у його правильності.
При цьому, стороною позивача під час розгляду справи не заявлялось клопотання про призначення у справі судової-почеркознавчої експертизи.
Крім того, з цих самих підстав суд відхиляє наданий позивачем висновок спеціаліста ПП «Консалтинг Експерт «Діктум-Фактум» відокремленого підрозділу «Центр експертиз та оцінки» ОСОБА_5 № 16 від 21.05.2019 року (т. 2 а.с. 31-48).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з цих підстав.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеку № 78350 від 28.02.2008 року є похідними від вимог про визнання недійсними кредитних договорів та додаткової угоди №1, а відтак задоволенню не підлягають. Інших підстав для визнання недійсним договору іпотеки, відмінних від підстав для визнання недійсними кредитних договорів, позивач не вказувала.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача 1 та відповідача 2 про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, виходячи з такого.
Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У свою чергу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв'язку із спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Зважаючи на те, що оспорюваними кредитними та іпотечним договорами, додатковою угодою №1 права позивача ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг не порушені, підстав для висновку про пропуск останньою встановленого законом строку для звернення до суду за захистом свого права суд не вбачає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст. 202, 203, 215, 216, 626-628, 1054, 257, 261, 267 ЦК України, ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - я кщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2
відповідач 1: Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»: 03133, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 13, код ЄДРПОУ 09807750
відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Дельта Банк»: 01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 34047020
відповідач 3: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714
третя особа: ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3
Суддя О.В.Батрин