печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36891/16-ц
22 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань - Пітей О.Д.,
справа № 757/36891/16-Ц
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України
представник позивача: ОСОБА_2
представник відповідача: Литвиненко Я.О.
вимоги позивача: про поновлення на роботі
позивач звернулась до суду із вказаним позовом до Центрального будинку офіцерів Міністерства оборони України, в якому просила поновити її на роботі на посаді керівника гуртка Центрального будинку офіцерів Міністерства оборони України. В подальшому. В обґрунтування позову зазначила, що 30.08.1996 ОСОБА_1 була прийнята на роботу до відповідача на посаду керівника гуртка з крою та шиття. 30.06.2016, згідно наказу №59, її було звільнено із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивачка вважає своє звільнення незаконним, у зв'язку із тим, що відповідач неналежно виконав свій обов'язок по її звільненню, оскільки не було зазначено конкретної причини її звільнення.
Ухвалою від 04.08.2016 відкрито провадження у справі.
Ухвалою від 05.12.2017 відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Новаку Р.В.
Ухвалою від 06.04.2018 на виконання положень п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набула чинності 15.12.2017, у вказаній справі проведено підготовче засідання. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 14.02.2019 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано з Центрального будинку офіцерів Міністерства оборони України (м. Київ, вул. Грушевського, 30/1): журнал по оплаті слухачів курсів та належним чином засвідчену копію для приєднання до матеріалів справи; відомості по оплаті слухачів курсів та належним чином засвідчену копію для приєднання до матеріалів справи; посвідчену копію книги обліку чисельності працівників з 2016 р. по 2019 р.; штатний розпис відповідача - Центрального будинку офіцерів Міністерства оборони України з серпня 2016 р.; відомості про те чи було прийнято відповідачем на посаду керівників гуртку кройки та шиття нових працівників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, враховуючи уточнену позовну вимогу, просила задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, надав письмові заперечення на позов.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.08.1996 ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Центрального будинку офіцерів Міністерства оборони України на посаду керівника гуртка з крою та шиття.
30.06.2016, згідно наказу №59, її було звільнено із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ч. 3 ст. 64 цього Кодексу підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Тобто, власник на свій розсуд має право формувати штат і структуру підприємства, установи або організації, змінити чисельність працівників певного фаху і кваліфікації та чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, що не забороняє одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, змінити чисельність інших посад.
Враховуючи зазначене, при вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, зокрема, чи мало місце скорочення чисельності штату або чисельності працівників. Проте, суд не має права вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва та наступне скорочення штату працівників, а також наявність підстав для утворення інших структурних підрозділів та їх функціональне навантаження. Вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).
Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України скорочення чисельності штату працівників охоплюється поняттям змін в організації виробництва і праці, що в свою чергу може містити скорочення одних підрозділів підприємства, установи, організації із вивільненням їх працівників і одночасне створення інших підрозділів із наповненням їх новими посадами, що в кінцевому результаті може мати місце кількісну більшість фактичних працівників в підприємстві, установі чи організації в цілому, однак це не може свідчити про те, що зміни в організації виробництва та праці і відповідно скорочення чисельності штату працівників не мали місце, оскільки такі внутрішні процеси формування структури і штату працівників вирішує виключно власник або уповноважений ним орган на свій розсуд.
Виходячи з норм трудового законодавства, не передбачено право суду перевіряти доцільності скорочення працівників, оскільки власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб'єкта господарювання і не є предметом доказування у судових спорах.
Така позиція висловлена Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду в ухвалі від 28.01.2009 у справі № 6-14292св08.
При цьому, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно ч. 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як зазначено у положеннях ч. 1 ч. 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; (п.1); особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; (п.2); працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; (п.3).
Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату, є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не є обов'язком роботодавця.
Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Вказана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України у справі №6-40цс15 від 01.04.2015.
Одночасно, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови від 06.11.1992 «Про практику розгляду трудових спорів», судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Наказом начальника Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України № 31 від 31.03.2016, позивачка отримала повідомлення про те, що відповідно до Штатних розписів Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України на 2016 рік, які затверджені у Департаменті соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України 24.03.2016 №226/ШРЗ/2 та №223/ШРС/2, та вводяться в дію з 01.04.2016, проводяться організаційні заходи зі змін організації виробництва і праці та скорочення штатної чисельності працівників.
22.04.2016 інспектор з кадрів ОСОБА_6 повідомила керівників гуртків курсової мережі ЦБО ЗС України про наступне звільнення в зв'язку із скороченням штату працівників, згідно з наказом начальника ЦБО ЗС України від 31.03.2016 № 31, видала відповідні повідомлення та запропонувала поставити підпис про отримання повідомлення. Проте, керівники гуртків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 відмовились поставити підпис про отримання повідомлення про наступне звільнення, що підтверджується відповідним актом про відмову від підпису.
Також, позивачу було запропоновано перейти на наступні вакантні посади: діловод, прибиральник службових приміщень, двірник та сторож, від яких вона відмовилась, що підтверджується відповідною заявою за її підписом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, як роботодавець, виконав свій обов'язок по працевлаштуванню працівника, в розумінні ст. 49-2 КЗпП України, оскільки запропонував позивачу всі вакантні посади, які з'явилися на підприємстві з моменту попередження про звільнення до моменту самого звільнення, разом з тим, остання від запропонованих посад відмовилась.
Щодо можливості власника або уповноваженого ним органу в межах однорідних професій і посад проведення перестановки (перегрупування) працівників і переведення більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника, слід зазначити наступне.
Відповідно до штатного розпису, 9 посад керівник гуртка (крою та шиття) та 12 посад керівник гуртка (крім крою та шиття) вводилися в ЦБО ЗСУ лише з 01.09.2016 (на навчальний рік). На час скорочення, позивачу посаду керівник гуртка (крою та шиття) ще не було введено згідно штатного розпису, в зв'язку з чим позивач не могла бути переведена на неї.
Проте, враховуючи ст. 42-1 КЗпП України, керівництво ЦБО ЗСУ повідомляло позивачку про введення посад керівник гуртка з 01.09.2016, як особисто, так і через представника ОСОБА_9 , проте, ОСОБА_1 не зверталася до ЦБО ЗСУ із заявою про прийняття на роботу.
В загальному, з 01.09.2016 ЦБО ЗСУ прийнято на роботу за строковим трудовим договором 9 працівників, які були скорочені з 30.06.2016, решта працівників не виявили бажання на укладення трудового договору з ЦБО ЗСУ.
Відповідно до наявних кваліфікованих працівників, прийнятих на посаду керівника гуртка з 01.09.2016 в ЦБО ЗСУ, наказом начальника від 01.09.2016 № 62, було укомплектовано групи, в тому числі і на курси крою та шиття, на виконання навчальної програми на 2016-2017 роки.
Відповідно до п. 2.5 Положення про гуртки, курси, студії та секції у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08.07.2009 №348, комплектування груп здійснюється в період з 01 до 15 вересня.
Станом на 06.06.2017 в ЦБО ЗСУ є вакантні посади керівника гуртка, проте позивачка не може бути прийнята на дану посаду, оскільки: навчальна програма на курсах крою та шиття розрахована на 10 місяців навчання, тож укомплектування груп може здійснюватися лише на початку навчального року, щоб повною мірою виконати навчальну програму та надати якісні послуги; не укомплектовано групу за кваліфікацією позивача, прийняття позивача на посаду керівника гуртка без укомплектування групи буде суперечити принципу самоокупності; прийняття позивача на посаду керівника гуртка можливе з нового навчального року за умови укомплектування групи за кваліфікацією позивача для дотримання умов самоокупності.
За змістом ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав, здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Таким чином, керівництво ЦБО ЗСУ має право та у межах своєї компетенції здійснило зміни в організації виробництва та праці шляхом скорочення штатного розпису, вимоги законодавства під час скорочення штатної чисельності працівників не порушені.
Вимоги ст. 42-1 КЗпП України ЦБО ЗСУ не порушено, оскільки позивачу було відомо про введення нових посад з 01.09.2016, проте остання не виявила бажання на укладання трудового договору.
Враховуючи вищевикладене, встановлено, що позивачці представниками відповідача вручались завчасно попередження про наступне звільнення, пропонувались інші вакантні посади, від яких вона відмовилась, а тому суд приходить до висновку, що під час звільнення позивача, роботодавцем були дотримані усі вимоги трудового законодавства щодо звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40, 42, 43 КЗпП України, ст.ст. 10-11, 57-60, 208-209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України про поновлення на роботі - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інформація щодо ІПН відсутня)
відповідачі: Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України (м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, кв. 99, код ЄДРПОУ 09773436)
Суддя Р.В. Новак