печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56535/21-ц
"05" листопада 2021 р. Суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В, вирішуючи питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» про стягнення грошових коштів,невиплачених при звільненні,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Вивчивши матеріали поданої заяви, вважаю, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на наступне. Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як передбачено ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2021 року АТ «ДПЗКУ» уклало зпозиваче трудовий договір у форі контракту та наказ №615 від 27.09.2021 року МЕУ як орган, що виконує функції власника та наглядової ради АТ «ДПЗКУ» та повноваження, як посадової особи позивача припинилися 28 вересня 2021 року. Згідно з п. 1.4 Статуту Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами Товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 року № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року за № 764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Пунктами 9.1., 9.2 Статуту визначено, що органами управління Товариства є: Загальні Збори, Наглядова Рада, Правління, Ревізійна комісія. Вищим органом товариства є загальні збори. Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 58 Закону України "Про акціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Відповідно до п.п. 11.1, 11.2, 11.3 п. 11 Статуту виконавчим органом Товариства є правління, яке здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства, організує виконання рішень Загальних Зборів і Наглядової Ради, та несе відповідальність за реалізацію цілей, стратегії та політики Товариства. Правління складається з осіб, які мають повну цивільну дієздатність та входять до складу Правління за посадою (голова Правління, перший заступник голови Правління та заступники голови Правління) Правління очолює його голова, який призначається Загальними Зборами строком на п'ять років. При цьому, у відповідності до положень п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи органів акціонерного товариства - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства. Отже, заступник голови Правління є посадовою особою. У свою чергу, згідно з ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. За приписом ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.04.2019 року по справі № 510/456/17, реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв'язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц. Крім того, слід зазначити, що Верховним Судом під час розгляду аналогічної справи за позовом звільненого заступника голови Правління до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про поновлення на роботі також зроблено висновок, що такий спір має розглядатися у порядку господарського судочинства (постанова від 24.06.2020 року у справі №761/34973/17). Таким чином, враховуючи предмет даного спору, а також те, що спір про оскарження рішення уповноваженого органу на припинення повноважень посадової особи має розглядатися у порядку господарського судочинства, суд першої інстанції помилково розглянув дану справу в порядку цивільного судочинства та ухвалив рішення по суті позовних вимог. З врахуванням наведеного, суті спору, змісту позовних вимог, підстав для звернення до суду з вказаним позовом, а також суб'єктного складу учасників справи, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки вказаний спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства. Керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України, ст. 20 ГПК України,
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» про стягнення грошових коштів,невиплачених при звільненні. Роз'яснити позивачу, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Остапчук Т.В