12.11.2021 Справа № 756/4584/21
Унікальний номер 756/4584/21
Провадження номер 2/756/3928/21
27 жовтня 2021 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання- Михнюк В.М.,
за участю:
представника законного представника позивача - Ковтуна О.М. ,
представника відповідача та третьої особи - Бойчун Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова Олена Василівна про визнання неповнолітнього спадкоємця таким, який має право на отримання спадкового майна за законом,-
В березні 2021 року позивач ОСОБА_4 в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просила суд: визнати, що ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 має право на спадкування за правом представлення на отримання спадщини за законом в порядку черговості (першої черги) після смерті ОСОБА_7 на наступне майно:
- Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0509 га для ведення садівництва, розташованого на території Бабинецької сільської ради в СТ «Будівельник» Бородянського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 липня 2003 року та державним актом на право власності на земельну ділянку;
- Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , успадкована ОСОБА_7 після смерті чоловіка позивача ОСОБА_8 та батька неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 ;
- 1/6 частини земельної ділянки з кадастровим номером № 3221055100:04:002:0169, площею 0,1459 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка була успадкована ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_8 ;
- 1/8 частина земельної ділянки з кадастровим номером 3221286401:01:021:0062, площею 0, 1899 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка булла успадкована ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_3 ;
- 1/8 частини житлового будинку АДРЕСА_3 житловою площею 35 кв.м., що підтверджується Інформаційною довідкою , яку ОСОБА_7 успадкувала також після смерті ОСОБА_3
- Ѕ (будинку) частини домоволодіння загальною площею 83,0 кв.м., в тому числі житловою площею 48,4 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_4 - дружина, ОСОБА_7 - мати померлого та син - ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , бабуся неповнолітнього ОСОБА_3 та мати ОСОБА_8 . Після її смерті відкрилася спадщина. Позивачем в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 03 липня 2020 року подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини онуком після смерті бабусі ОСОБА_7 .
Посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_8 помер раніше своєї матері ОСОБА_7 , то неповнолітній ОСОБА_3 має право спадкування на праві представлення, після смерті бабусі, посилаючись на положення ст.1166 ЦК України просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 березня 2021 року справа передана на розгляд головуючому судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 01 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали суду 27 квітня 2021 року ОСОБА_4 подала новий текст позовної заяви. В якій окрім іншого, посилається на ту обставину, що нотаріус діє щодо неї та її неповнолітнього сина упереджено, створює штучні перешкоди в реалізації права на спадщину з приводу чого вона зверталась зі скаргою на дії нотаріуса за її зверненням триває службове розслідування, вважає, що в діях нотаріуса є грубе порушення норм діючого законодавства щодо не прийняття відповідної постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Посилаючись на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, щодо порушення майнових прав неповнолітнього наполягала на задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 28 квітня 2021 року відкрито провадження у справі призначено підготовче засідання по справі на 27 травня 2021 року та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової О.В. належним чином завірену копію спадкової справи що майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання ухвали суду 20 травня 2021 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової О.В. надійшла копія спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 .
Від представника відповідача - адвоката Бойчун Н.Д. надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на ту обставину, що за життя спадкодавець ОСОБА_7 склала 19 вересня 2017 року на ім'я сина ОСОБА_3 заповіт, яким заповідала усе належне їй майно, просить відмовити ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог, оскільки спадкування за правом представлення може мати місце лише при спадкуванні за законом. Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. і додатково за кожне судове засідання по 1500 грн.
За заявою законного представника позивача ОСОБА_4 від 06 липня 2021 року розгляд справи 14 липня 2021 року відкладено на 04 серпня 2021 року.
На адресу суду 19 липня 2021 року від представника третьої особи - адвоката Бойчун Н.Д. надійшли письмові пояснення в якому посилаючись на правомірність дій нотаріуса та відсутності правових підстав просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. В мотивування наданих пояснень зазначає, що спадкодавець ОСОБА_7 за життя склала заповіт, яким усе належне їй майно заповідала сину ОСОБА_3 . Спадкування за правом представлення має місце лише у випадку спадкування за законом, що не може застосовуватися до виниклих правовідносин. ОСОБА_4 не зверталась до нотаріуса зі заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, тому у нотаріуса не виникло обов'язку прийняти постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Заява про прийняття спадщини, яку подала позивач в інтересах неповнолітнього сина, зареєстрована у встановленому порядку та приєднана до матеріалів спадкової справи.
В підготовчому судовому засіданні 04 серпня 2021 року представник позивача - адвокат Ковтун О.М. подав суду заяву про заміну належного позивача неповнолітнього ОСОБА_3 , якого представляє законний представник ОСОБА_4 та із текстом позовної заяви в новій редакції - зі заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд: встановити факт, що має юридичне значення, що неповнолітній ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за правом представлення свого батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті своєї бабусі ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на наступне майно: 1/6 частина квартири АДРЕСА_1 ; 1/12 частини земельної ділянки з кадастровим номером № 3221055100:04:002:0169, площею 0,1459 га; 1/24 частина земельної ділянки з кадастровим номером 3221286401:01:021:0062 площею 0,1899 га; 1/24 частини житлового будинку АДРЕСА_3 ; 1/12 частини земельної ділянки площею 0,0509 га для ведення садівництва, розташованого на території Бабинецької сільської ради в СТ «Будівельник» Бородянського району Київської області; 1/4 (будинку) частини домоволодіння АДРЕСА_4 . Також подано клопотання про заміну неналежної третьої особи нотаріуса Курасової О.В. на Головне територіальне управління юстиції у м.Києві.
За заявою представника позивача ОСОБА_4 28 вересня 2021 року розгляд справи 28 вересня 2021 року відкладено на 27 жовтня 2021 року.
20 жовтня 2021 року від ОСОБА_4 надійшло клопотання про відмову третій особі та відповідачу в стягненні витрат на правничу допомогу.
Від представника відповідача та третьої особи адвоката Бойчун Н.Д. на адресу суду 27 жовтня 2021 року надійшло заперечення проти клопотання про відмову у стягнені витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ковтун О.М., підтримав позовні вимоги в редакції від 04 серпня 2021 року наполягав на їх задоволенні з підстав та мотивів зазначених у позовній заяві. Просив суд відмовити у стягненні витрат відповідача та третьої особи на правову допомогу, як безпідставних та недоведених.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Бойчун Н.Д., просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, як таких що заявлені безпідставно. З підстав та мотивів викладених у поданому письмовому відзиві. Також адвокат Бойчун Н.Д. просила відмовити в задоволенні позову, як представник третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової О.В., з підстави викладених у письмових поясненнях. Наполягала на стягненні витрат відповідача та третьої особи на правову допомогу.
Згідно зі ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Вислухавши представників сторін, представника третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач неповнолітній ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про зміну імені від 10 грудня 2020 року змінив прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 (а.с. 28 том 1).
З дослідженого свідоцтва про народження встановлено, що ОСОБА_3 є сном ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с. 29 том 1).
В свою чергу, ОСОБА_4 також відповідно до свідоцтва про зміну імені від 08 травня 2020 року змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 27 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_8 (а.с. 110 том 1).
Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняли ОСОБА_4 , як дружина померлого, ОСОБА_7 - мати померлого та син - ОСОБА_3 , що підтверджується дослідженими свідоцтвами про право на спадщину за законом, які видано спадкоємцям приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пелих Ю.В. (а.с. 31-62 том1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , бабуся неповнолітнього ОСОБА_3 та мати ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 30 том 1 ).
Заявою від 03 липня 2020 року ОСОБА_4 , як законний представник малолітнього спадкоємця ОСОБА_3 , звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової О.В. та повідомила, що неповнолітній онук спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняв спадщину, яка залишилась після смерті бабусі ОСОБА_7 .
Як встановлено з матеріалів спадкової справи №3/2020 заведеної на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_3 від 14 лютого 2020 року щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , за життя 19 вересня 2017 року ОСОБА_7 склала заповіт, за умови якого, на випадок своєї смерті здійснила розпорядження щодо всього майна, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповідала сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 121-146 том 1). Також, в матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_4 , що подана в інтересах ОСОБА_3 03.07.2020 про прийняття спадщини (а.с. 148-152 том 1).
При звернені до суду, законний представник неповнолітнього позивача посилалась на ту обставину, що між сторонами виник спір стосовно права неповнолітнього позивача на спадкування обов'язкової частки після смерті бабусі за правом представлення.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , виходячи з наступного.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Положенням ст.1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Що регулюють правовідносини щодо спадкування за законом.
Отже, лише у випадку наявності підстав, передбачених положенням вищезазначених вимог законодавства, наступає право спадкування за законом.
Спадкування за правом представлення врегульовано положеннями статті 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Перелік осіб (спадкоємців), які мають право на спадкування за правом представлення, визначений у статті 1266 ЦК України є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
З огляду на наявний в матеріалах спадкової справи заповіт, відомості про визнання його недійсним відсутні в матеріалах справи, згідно якого, спадкодавець ОСОБА_7 на випадок своєї смерті здійснила розпорядження щодо всього майна, де б воно не було і з чого б воно не складалося, та заповідала сину ОСОБА_5 , який у передбачений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому підстави для спадкування майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 за законом відсутні.
Суд на підставі досліджених письмових доказів наявних в матеріалах справи приходить до переконання, що до спірних правовідносин не може бути застосовано положення ст. 1266 ЦК України, оскільки право на спадкову трансмісію набувається лише за умови спадкування за законом, проте майно спадкодавця ОСОБА_7 успадковане спадкоємцем ОСОБА_3 на підставі заповіту.
В даній справі спадкування після смерті ОСОБА_7 відбувається за заповітом. З огляду на те, що складеним ОСОБА_7 заповітом охоплене усе майно, належне їй на час смерті, а також той факт, що спадкоємець ОСОБА_8 прийняв спадщину та не відмовився від неї виклює права позивача ОСОБА_3 на спадкування за правилом представлення після смерті бабусі.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, що він є спадкоємцем першої черги за правом представлення свого батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті своєї бабусі ОСОБА_7 , задоволенню не підлягають.
Посилання представника позивача на практику Верховного Суду у (справі № 539/2170/17, провадження № 61-3006св18) постанова від 26 вересня 2018 року суд не може визнати обґрунтованими, оскільки в справі, на яку посилається сторона наявний був заповіт спадкодавця на ім'я матері позивача, яка померла раніше за спадкодавця. Після смерті матері позивача на яку було складно заповіт, бабуся за життя не визначила інших спадкоємців за заповітом, а тому відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України право на спадкування за законом після смерті заповідача одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто спадкування відбувається за законом.
В справі, що розглядається 21 жовтня 2010 року спадкодавець ОСОБА_7 склала заповіт, яким заповідала усе своє майно ОСОБА_8 - батьку позивача. Після смерті ОСОБА_8 спадкодавець ОСОБА_7 склала заповіт 19 вересня 2017 року, яким заповідала усе майно своєму синові ОСОБА_3 .
Також суд вважає помилковими посилання представника позивача на положення ст. 1241 ЦК України, якою передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Позивач є онуком спадкодавця та не входить в коло осіб, визначених положенням ст. 1241 ЦК України, тому не може спадкувати обов'язкову частку після смерті бабусі.
Окрім того, суд також звертає увагу, щодо обраного позивачем способу захисту та вважає слушними в цій частині доводи представника відповідача та третьої особи - адвоката Бойчун Н.Д.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти. Від яких залежить виникнення. Зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб,якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
В даній справі, звертаючись до суду з вимогою про встановлення факту що неповнолітній ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за правом представлення свого батька на обов'язкову частку у спадщині, законний представник позивача посилалась, що це їй необхідне для вирішення питання, щодо спадкування майна ОСОБА_7 .
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Принцип ефективності закріплений і у діючому ЦПК України, відповідно до правил статей 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з огляду на норми статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, ця стаття містить вимогу надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ зазначив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
Статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов'язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, тобто вирішення питання про розподіл спадкової маси. Аналогічний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 369/5481/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 379/3191/15-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проте, суд акцентує увагу, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_3 з огляду на відсутність в нього права на спадкування за законом, за наявності спадкоємця за заповітом, який прийняв спадщину. Та він не є особою, яка в порядку положення ст. 1241 ЦК України спадкує обов'язкову частку за наявності заповіту.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положенням ст.141 ЦПК України з огляду на відмову позивачу в задоволенні позовних вимог та з урахуванням ухвали суду від 28 квітня 2021 року, якою з метою дотримання права позивача на доступ до судочинства за клопотанням представника позивача відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за двома позовними вимогами не майнового характеру суд стягує на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн. (2х908.00 грн.).
Окрім того, у зв'язку із відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог на підставі положення ч. 2 ст. 137, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України зі законного представника неповнолітнього позивача ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати відповідача та третьої особи за професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Також судом враховано висновки Постанови ВС від 28.12.2020 року справа № 640/18402/19, згідно якого, гонорар адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт.
Також при вирішенні питання щодо стягнення витрат відповідачу та третій особі на правничу допомогу суд ураховує висновки ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду спарви незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.137 ЦПК України).
Судом досліджений договір №08/06 від 08 червня 2021 року про надання правової (правничої) допомоги від 08 червня 2021 року, що укладений між ОСОБА_3 та адвокатом Бойчун Н.Д. за умовами якого (п.1.1.) клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу на умовах та в порядку визначеному договором. Згідно пункту 2 Додаткового договору № 1 до договору від 08 червня 2021 року сторони домовились про те, що вартість правової допомоги, зазначеної у п.1 цього договору (гонорар адвоката), крім участі в судових засіданнях складає 5000 грн. участь в судових засіданнях складає 1500 грн. за кожне судове засідання в яке прибув адвокат. Пунктом 3 додаткового договору визначено, що гонорар оплачується клієнтом не пізніше п'яти днів після прийняття судом рішення у справі. (а.с. 185-188).
Також судом досліджений договір про надання правової (правничої) допомоги від 26 травня 2021 року, що укладений між приватним нотаріусом КМНО Курасовою О.В. та адвокатом Бойчун Н.Д. за умовами якого (п.1.1.) клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу на умовах та в порядку визначеному договором. Положеннями додаткового договору № 2 від 12 липня 2021 року до зазначеного договору сторони домовились про те, що гонорар адвоката за надання правової допомоги встановлелюється у фіксованому розмірі та складає 20000 грн., незалежно від кількості судових засідань та підготовлених й поданих адвокатом процесуальних документів. Клієнт зобов'язується сплатити гонорар адвоката протягом п'яти робочих днів з дня прийняття Оболонським районним судом м.Києва рішення по справі № 756/4584/21 (п. 3) (а.с. 220-222 том 1).
Ураховуючи співмірність заявлених позовних вимог, а саме, що порушене позивачем питання стосується спадкування значної кількості нерухомого майна, тяжкості справи, її тривалість з травня 2021 року, час участі представника відповідача та третьої особи в п'яти судових засіданнях, два з яких за клопотанням представника позивача було відкладено, кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів, що доводять обсяг наданих послуг з підготовки відзиву відповідача, пояснення від третьої особи, заперечення на клопотання представника позивача, доведеність необхідності вчинення та обсяг наданих послуг, значення справи для сторін, а також суд ураховує, що адвокат приймав участь в розгляді справи одночасно зі сторони відповідача та третьої особи, інтереси яких не протирічать та не заборонено законодавством, виходячи з засад розумності та справедливості вважаю необхідним та достатнім стягнути з законного представника неповнолітнього позивача ОСОБА_4 , яка не надала доказів тяжкого майнового стану, з урахуванням успадкування нею та неповнолітнім позивачем значного обсягу нерухомого майна після смерті ОСОБА_8 , на користь відповідача ОСОБА_5 компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн., на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової О.В. компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом було почуто та надано відповідь на усі суттєві доводи як сторони позивача так й відповідача, а також позицію третьої особи, проте в суду відсутній обов'язок обґрунтовувати мотиви кожного аргументу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133,141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова Олена Василівна про встановлення факту, що має юридичне значення, що неповнолітній ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 є спадкоємцем першої черги за правом представлення свого батька ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті своєї бабусі ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 , як законного представника неповнолітнього позивача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1816 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , як законного представника неповнолітнього позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , як законного представника неповнолітнього позивача ОСОБА_3 , на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової Олени Василівни витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 12 листопада 2021 року.
Суддя І.С. Шролик