12.11.2021 Справа № 757/22081/21-ц
Справа пр. № 2/756/7206/21
ун. № 757/22081/21
12 листопада 2021 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Андрейчук Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "Норд Медіа" про захист прав власника свідоцтва торгівельної марки та заборону вчинення дій, що порушують права власника, -
У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду
м. Києва з позовом до відповідачів ПрАТ "Енергополь-Україна", ТОВ "Норд Медіа" про захист прав власника свідоцтва торгівельної марки та заборону вчинення дій, що порушують права власника.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Підпалого В.В. від 31 травня
2021 року з порушенням вимог ч. 2 ст. 27, ч. 15 ст. 28 ЦПК України постановлено надіслати справу за позовом ОСОБА_1 на розгляд Оболонському районному суду м. Києва.
У листопаді 2021 року Печерським районним судом м. Києва надіслано справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного суду м. Києва.
10 листопада 2021 року вказана справа надійшла до Оболонського районного суду
м. Києва і відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями була передана на розгляд судді Андрейчуку Т.В.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Ч. 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства
від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.
У п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ч. 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність майнових спорів, стороною в яких є боржник, одному господарському суду, який акумулює і вирішує усі майнові спори за участю боржника. Виключень з цього правила не передбачено.
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси і проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду м. Києві від 28 липня 2021 року у справі № 910/5335/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Енергополь-Україна" (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98668453).
Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства України розгляд усіх майнових спорів стороною в яких є боржник, а також спорів щодо інших вимог до боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Спір у справі стосується захисту майнових прав на знаки для товарів і послуг, вимоги у позовній заяві заявлені до боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство, відтак саме господарський суд є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору, ініційованого ОСОБА_1 .
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі№ 918/335/17, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого
2020 року у справі № 910/1116/18, від 02 жовтня 2019 у справі № 910/9535/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 925/1205/15, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 161/18582/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 712/701/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 428/2376/20
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадженні у справі, позаяк його заява не підлягає в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право, зокрема, на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom)
від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70). "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети
(див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження права на доступ до суду не можуть бути такими, що порушують саму сутність права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, заява № 8225/78, § 57; рішення у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom) від 21 вересня 1980 року, заява
№ 17101/90, §65).
Розгляд справи судом, який має юрисдикції для розгляду позовних вимог є гарантією того, що рішення у відповідній справі за цими вимогами ухвалить належний суд. Отже, не є порушенням права позивача на справедливий суд відмова у відкритті провадження у справі
№ 757/22081/21 з метою розгляду спору судом належної юрисдикції, оскільки вимоги позивача має розглянути той суд, який встановлений для цього законом.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "Норд Медіа" про захист прав власника свідоцтва торгівельної марки та заборону вчинення дій, що порушують права власника.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.
Копію ухвали з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка звернулась з нею до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.В. Андрейчук