Справа № 755/8156/21
"12" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг,
позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг. Свої вимоги мотивував тим, що 21 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання фінансових послуг № 180421-034642, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на особисті потреби в розмірі 2 600 грн, строком на 17 днів до 07 травня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 884,00 грн (2 % за кожен день користування кредитом, 730 % річних). Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 180421-034642 від 21 квітня 2018 року станом на 13 квітня 2021 року заборгованість відповідача становить у розмірі 27 128,59 грн., що складається із заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 117,09 грн., заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 23 792,10 грн., пені у розмірі 781,56 грн., інфляційних втрат за період з 01 червня 2018 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 298,20 грн. та трьох процентів річних за період з 08 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 1 139,64 грн. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 13 квітня 2021 року у розмірі 27 128,59 грн. та витрати зі сплати судового збору.
Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
21 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання фінансових послуг № 180421-034642, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на особисті потреби в розмірі 2 600 грн, строком на 17 днів до 07 травня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 884,00 грн (2 % за кожен день користування кредитом, 730 % річних) (а.с. 14, 15, 16, 17, 18-32).
Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 180421-034642 від 21 квітня 2018 року станом на 13 квітня 2021 року заборгованість відповідача становить у розмірі 27 128,59 грн., що складається із заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 117,09 грн., заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 23 792,10 грн., пені у розмірі 781,56 грн., інфляційних втрат за період з 01 червня 2018 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 298,20 грн. та трьох процентів річних за період з 08 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 1 139,64 грн. (а.с. 33-42, 43-52, 53-60).
Позивач просить про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 117,09 грн.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина друга статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила про порядок надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Прості займи» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні статей 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 9Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ в Україні може здійснюватися за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем.
Відповідно до пункту 7.1.5 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Відповідно до частини першої статті 30Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Як вбачається з досліджених доказів, умови договору позичальником належним чином не виконані, в передбачені договором строки кредит не погашений.
Будь-яких доказів на спростування наданого Позивачем розрахунку заборгованості Відповідач суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання нею умов кредитного договору.
Тому підлягає стягненню з відповідача заборгованість по кредиту у розмірі 1 117,09 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у розмірі 23 792,10 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу вищезазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 4-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами кредитного договору від 21 квітня 2018 року № 180421-034642 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прості займи», як фінансова установа, надало позичальнику суму кредиту, а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі до 07 травня 2018 року.
Отже, позикодавець - ТОВ «Прості займи», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 07 травня 2018 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом в сумі 23 792,10 грн. включає період з 07 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року, який виходить за межі строку кредитування.
Щодо нарахованих відсотків за період з 21 квітня 2018 року по 07 травня 2018 року в сумі 844,00 грн., що визначена умовами договору, то вказана сума частково сплачена відповідачем у розмірі 678,27 грн., а тому стягненню з відповідача підлягає заборгованість про процентам у розмірі 165,73 грн. (844,00 грн. - 678,27 грн.).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01 червня 2018 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 298,20 грн. та три проценти річних за період з 08 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 1 139,64 грн.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
При визначенні розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання суд враховує розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 117,09 грн. та розмір заборгованості по процентам у розмірі 165,73 грн.
Отже, за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та процентами за період з 01 червня 2018 року по 13 квітня 2021 року з урахуванням суми заборгованості та індексів інфляції сума інфляційних втрат становить у розмірі 261,79 грн. (1 117,09 грн.+ 165,73 грн.)= 1 282,82 грн. х120,407%) - 1 282,82 грн.)
За прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та процентами за період з 08 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року з урахуванням суми заборгованості три відсотки річних становить у розмірі 111,66 грн. (1 117,09 грн.+ 165,73 грн.)= 1 282,82 грн. х3%х 1 059 (загальна кількість днів прострочення виконання зобов'язання)/365).
Тому виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 781,56 грн.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Відповідно до умов договору при виникненні заборгованості відповідач зобов'язалася сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3 % за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64 % від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15 й день - 5,02 %, на 30 й день - 7,67 %.
Судом перевірено розрахунок пені за несвоєчасне погашення кредиту та встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням умов кредитного договору: пеня становить у розмірі 781,56 грн.
З урахуванням викладеного позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг підлягають задоволенню частково: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи», код ЄДРПОУ 40858239, адреса місцезнаходження: 69037, вул. Незалежної України, 39-а, оф. 25, м. Запоріжжя, заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 180421-034642 від 21 квітня 2018 року станом на 13 квітня 2021 року у розмірі 2 437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) грн. 83 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 117,09 грн., заборгованості по процентам у розмірі 165,73 грн., інфляційних втрат за період з 01 червня 2018 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 261,79 грн., трьох процентів річних за період з 08 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 111,66 грн. та пені у розмірі 781,56 грн. В решті позовних вимог відмовити.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн., відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру виходячи з такого розрахунку.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 2 437,83 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 204,30 грн. (2 437,83 грн. х 100% : 27 128,59 грн. =9 % х 2270,00 грн.).
Керуючись ст.ст. 526, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1050 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 128,131, 133, 141, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи», код ЄДРПОУ 40858239, адреса місцезнаходження: 69037, вул. Незалежної України, 39-а, оф. 25, м. Запоріжжя, заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 180421-034642 від 21 квітня 2018 року станом на 13 квітня 2021 року у розмірі 2 437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) грн. 83 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 117,09 грн., заборгованості по процентам у розмірі 165,73 грн., інфляційних втрат за період з 01 червня 2018 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 261,79 грн., трьох процентів річних за період з 08 травня 2018 року по 13 квітня 2021 року у розмірі 111,66 грн. та пені у розмірі 781,56 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи», код ЄДРПОУ 40858239, адреса місцезнаходження: 69037, вул. Незалежної України, 39-а, оф. 25, м. Запоріжжя, витрати по оплаті судового збору у розмірі 204 (двісті чотири) грн. 30 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна