ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5263/20
провадження № 2/753/2777/21
"22" вересня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Бебі В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного вищого навчального закладу „Київський медичний університет" про визнання наказу про відрахування незаконним, зобов'язання поновити на навчанні,
В березні 2020 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ПВНЗ «Київський медичний університет», в якому просила визнати наказ ПВНЗ «Київський медичний університет» від 30.08.2019 року про відрахування з інтернатури ОСОБА_1 незаконним та зобов'язати поновити її на навчанні лікаря-інтерна по спеціальності «Дерматовенерологія» ПВНЗ «Київський медичний університет».
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував, пояснивши, що позивач була зарахована до ПВНЗ «Київський медичний університет» відповідно до наказу №35/ск від 31.07..2018 року в інтернатуру для проходження очної та заочної частини інтернатури з 01.08.2018 року по 30.06.2021 року на контрактній основі. Позивач була зарахована на підставі заяви від 25.05.2018 року та копії диплому 106124 3754071 за реєстраційним №407 від 19.05.2018 року, виданого Федеральною державною бюджетною освітньою установою вищої освіти «Ростовський державний медичний університет». Крім того, між сторонами було укладено договір про навчання в інтернатурі, щодо навчання лікаря-інтерна в інтернатурі за очно-заочною формою навчання за спеціальністю дерматовенерологія. Однак, наказом ректора від 30.08.2019 року позивача відраховано з інтернатури за недотримання строків нострифікації диплому, яка проводилась ПВНЗ «Київський медичний університет». Позивачем за вказані послуги було здійснено оплату в сумі 1 300 грн. За результатами проведеної роботи було надано наступний висновок:
- додаток до диплома спеціаліста № НОМЕР_1 від 19.05.2018 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 , не є автентичним;
- статус Федерального державного бюджетного навчального закладу вищої освіти «Ростовський державний медичний університет» МОЗ РФ м. Ростов- на-Дону підтверджено.
- вищезазначений документ про освіту не надає право його власнику на навчання в інтернатурі ПВНЗ «Київський медичний університет».
В той же час, диплом спеціаліста № НОМЕР_2 від 19.05.2018 року та додаток до диплому № НОМЕР_3 від 19.05.2018 року, які були подані до ПВНЗ «Київський медичний університет», були засвідчені апостилем компетентного органу. Таким чином, підстав для невизнання диплому та додатку до диплому ОСОБА_1 , отриманого в Російській Федерації не було. У зв'язку з чим позивач вважає її відрахування необґрунтованим, а тому звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, з заявами чи клопотаннями про неможливість розгляду справи у його відсутність до суду не звертався, відзиву не надав.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачає ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Як встановлено в судовому засіданні, Відповідно до наказу Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет» №35/ск від 31.07.2018 року ОСОБА_1 було зараховано в інтернатуру для проходження очної та заочної частини
інтернатури з 01.08.2018 року по 30.06.2021 року на контрактній основі (а.с.17-18).
ОСОБА_1 була зарахована на підставі копії диплому НОМЕР_2 за реєстраційним №407 від 19.05.2018 року, виданого Федеральною державною бюджетною освітньою установою вищої освіти «Ростовський державний медичний університет» (а.с.8).
Крім того, 30.07.2018 року між ОСОБА_1 та ПАНЗ «Київський медичний університет» було укладено договір про навчання в інтернатурі, щодо навчання лікаря інтерна в інтернатурі, за очно-заочною формою навчання за спеціальністю дерматовенерологія (а.с.12-13).
Відповідно до вказаного договору термін навчання складає: 1 рік - на кафедрі (6 місяців) з 01.09.2018 року по 28.02.2019 року; на базі стажування (5 місяців) 01.08.2018; 01.03.2019 року по 30.08.2018 року; 30.06.2018 року; 2 рік - на кафедрі (2 місяці) з 01.12.2019 року по 31.01.2020 року; на базі стажування (4 місяці) з 01.08.2019 року по 31.11.2019 року.
Наказом ректора Івнєва Б.Б. від 30.08.2019 року ОСОБА_1 відраховано з інтернатури за недотримання строків нострифікації диплому (а.с.15).
Визнання (нострифікація) диплому позивача проводилася експертною комісією ПВНЗ «Київський медичний університет» з визнання іноземних документів. Позивачем за вказані послуги було здійснено оплату у сумі 1 300 гривень на рахунок відповідача (а.с.14).
За результатами проведеної роботи було надано наступний висновок:
- додаток до диплома спеціаліста № НОМЕР_1 від 19.05.2018 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 , не є автентичним;
- статус Федерального державного бюджетного навчального закладу вищої освіти «Ростовський державний медичний університет» МОЗ РФ м. Ростов- на-Дону підтверджено.
- вищезазначений документ про освіту не надає право його власнику на навчання в інтернатурі ПВНЗ «Київський медичний університет» (а.с.20).
В той же час, диплом спеціаліста № НОМЕР_2 від 19.05.2018 року та додаток до диплому № НОМЕР_3 від 19.05.2018 року, які були подані до ПВНЗ «Київський медичний університет», були засвідчені апостилем компетентного органу.
Процедура визнання іноземних документів про освіту (нострифікація) має на меті забезпечити права громадян, які здобули освіту в інших державах, на продовження освіти та/або професійну діяльність в Україні та здійснюється в індивідуальному порядку.
Нормативним актом, який регулює проведення процедури визнання в Україні всіма компетентними органами, є Наказ МОН від 05.05.2015 р. №504, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.05.2015 р. за № 614/27059.
Відповідно до розділу II вказаного наказу процедура визнання в Україні Документів здійснюється такими компетентними органами: вищим навчальним закладом - з метою зарахування власника Документа на навчання та/або на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника до цього вищого навчального закладу. Рішенням вищого навчального закладу про визнання підтверджується право власника Документа на продовження навчання або працевлаштування у цьому вищому навчальному закладі, про що видається свідоцтво про визнання іноземного документа про освіту (далі - Свідоцтво); МОН - з метою працевлаштування та/або продовження навчання власника Документа на території України. Рішенням МОН підтверджується право власника Документа на продовження навчання та/або працевлаштування в Україні, про що видається Свідоцтво.
Згідно з положеннями розділу IV Наказу заявник подає до компетентного органу такі документи: засвідчені в установленому законодавством порядку копію та переклад українською мовою Документа (за необхідності - пред'явлення оригіналу); засвідчені в установленому законодавством порядку копію і переклад українською мовою додатка до Документа та/або інших документів, які містять інформацію про зміст навчальної програми (за необхідності - пред'явлення оригіналів).
Документи, зазначені у підпунктах 1, 2 цього пункту, мають бути засвідчені в країні їх походження у спосіб, який офіційно застосовується у цій країні (для країн - учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961), - проставлення штампа «Apostille»).
Якщо документи надані заявником не в повному обсязі та/або неправильно оформлені, компетентний орган може повернути документи без розгляду протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, про що повідомляється заявнику із зазначенням недоліків, які необхідно усунути.
З відповіді на адвокатський запит вбачається, що заява була подана ОСОБА_1 14.01.2019 року, однак про жодні недоліки в наданих документах її не було повідомлено.
Відповідно до ст. 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.
Стаття 9 Конвенції вказує, що кожна договірна держава вживає заходів, необхідних для того, щоб її дипломатичні або консульські агенти не проводили легалізацію в тих випадках, коли ця Конвенція передбачає звільнення від неї.
Крім того, відповідно до ст. 8 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання від 26.05.2000 року, диплом про одержання не менш ніж 5-річної вищої освіти очної форми навчання, що видається вищими навчальними закладами України III та IV рівнів акредитації, і свідчить про присвоєння випускнику відповідної кваліфікації спеціаліста, і диплом про вищу професійну освіту, що видається вищими навчальними закладами Російської Федерації, і свідчить про присудження випускнику кваліфікації спеціаліста, визнаються на території України і Російської Федерації еквівалентними при продовженні освіти, у тому числі в аспірантурі, і при влаштуванні на роботу відповідно до вказаних у них спеціальності і кваліфікації.
Таким чином, з врахуванням норм національного законодавства та міжнародних договорів, підстави для невизнання диплому та додатку до диплому ОСОБА_1 , отриманого в Російській Федерації, відсутні.
Відповідно до п. 1 розділу 5 Наказу МОН від 05.05.2015 року процедура визнання документа з метою продовження навчання здійснюється компетентним органом - вищим навчальним закладом до початку другого семестру першого року навчання власника документа. В даному випадку позивача було відраховано з ПВНЗ за недотримання строків нострифікації диплому після спливу 12 місяців її навчання, що також є порушенням вимог закону, оскільки було вже пройдено більшу частину навчання в інтернатурі.
Статтею 62 Закону України «Про вищу освіту» передбачені права осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, зокрема, особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на поновлення навчання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Згідно частини 1 статті 63 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти; виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями; виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.
Як ствержував представник позивача в судовому засіданні, та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 повністю дотримувалася законодавства про освіту та належним чином виконувала свої зобов'язання за договором про навчання в інтернатурі.
Таким чином, відповідач, реалізуючи право на відрахування інтерна, здійснив порушенням вимог законодавства, внаслідок чого було порушено гарантії позивача, визначені ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на правомірне очікування та законне сподівання на отримання освіти в Україні.
Згідно частини 3 статті 46 Закону України «Про вищу освіту», особа, відрахована з вищого навчального закладу до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу вищого навчального закладу.
У зв'язку з викладеним, оскільки ПВНЗ «Київський медичний університет» було порушено строки проведення нострифікації та були відсутні підстави для невизнання додатку до диплому та відрахування позивача, тому суд вважає необхідним визнати наказ ПВНЗ «Київський медичний університет» №997 СК від 30.08.2019 року про відрахування ОСОБА_1 з інтернатури незаконним та поновити її на навчанні лікаря-інтерна по спеціальності «Дерматовенерологія».
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 840,80 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст.7, 9, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-289, 353, 354 ЦПК України, на підставі Закону України «Про вищу освіту», суд -
Позов задовольнити.
Визнати наказ приватного вищого навчального закладу „Київський медичний університет" №997 СК від 30.08.2019 року про відрахування ОСОБА_1 з інтернатури незаконним.
Зобов'язати приватний вищий навчальний заклад „Київський медичний університет" поновити ОСОБА_1 на навчанні лікаря-інтерна по спеціальності „Дерматовенерологія" приватного вищого навчального закладу „Київський медичний університет".
Стягнути з приватного вищого навчального закладу „Київський медичний університет" на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 30 днів з дня отримання його копії відповідачем.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :