Справа № 727/7376/21
Провадження № 2/727/2196/21
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ
28 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці
в складі : головуючого судді Слободян Г.М.
секретар судових засідань Дячук І.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) яка представляє інтереси неповнолітнього: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позову.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , яка представляє інтереси неповнолітнього: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позову позивач в позовній заяві посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 14.07.2004 року. В даній квартирі крім неї, зареєстрований відповідач ОСОБА_5 , з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , які з 01 травня 2020 року у вказаній квартирі не проживають. Факт не проживання відповідача та її неповнолітнього сина по вказаній адресі підтверджується актом КП “МІСТОСЕРВІС” №24 від 15.07.2021р. Зазначає, що ОСОБА_5 та її неповнолітній син ОСОБА_3 не беруть участі в утриманні квартири, комунальні послуги; сплачуються лише нею, в утриманні житла участі не бере, його особистих речей в квартирі немає; реєстрація відповідача в квартирі, чинить перешкоду у її користуванні. Вважає що відповідач та її неповнолітній син ОСОБА_3 , 2008 року народження втратили право на користування житловим приміщенням. Просить, визнати відповідача ОСОБА_5 та неповнолітнього її сина ОСОБА_3 , 2008 року народження таким, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2
Відповідно до ст.19 ч.4 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Рух справи та позиція сторін
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами розгляду спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в засідання.
Сторони в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 та в її інтересах представник ОСОБА_6 до початку розгляду справи скерували в суд письмову заяву у якій просять розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримали і просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5 , яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 а також в їх інтересах представник, адвокат Хоміцька Т. в суд направили письмову заяву про визнання позову та проведення розгляду справи у їх відсутність.
Згідно ст.223 ч.3 п.1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. А тому, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши викладені в позові обставини, дослідивши докази надані сторонами в їх сукупності, зважає на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Досліджені докази по справі і застосовані норми права
Судом належними доказами встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2004 року, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
Право власності на вказане майно зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4269336 від 27.07.2004 року.
В житловій квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована відповідач ОСОБА_5 , та її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, довідкою про склад сім”ї № 318351 від 15.07.2021р.
Актом КП «МІСТОСЕРВІС» №24 від 15.07.2021 року, підтверджується, що з травня 2020 року - ОСОБА_5 та її син ОСОБА_3 , 2008 року народження не проживають в квартирі АДРЕСА_2 ; даний факт, підтверджено сусідами.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
У відповідності до ст.319 ЦК України, «Власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону».
За нормами ч.1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Право третіх осіб на користування майном, що належить на праві власності інший особі, повинно бути доведено та підтверджено належними правовими підставами та доказами, що відповідають вимогам, визначеним ст.ст. 77,78,79,80 ЦПК України.
Статтею 405 ЦК України визначено право членів сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Статтею 163 ЖК України визначено, що у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Тимчасова відсутність наймача та членів його сім'ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, що мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання й вправі розпоряджатися цією власністю за своїм розсудом. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами їх обмеження.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України , свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Отже, наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому».
Відповідно до ст.ст.386, 391 ЦК України, власник має право звертатися з до суду за захистом свого права власності перед іншою особою та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно роз'яснень, які надав Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.п.33, 34 постанови №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до правових висновків Верховного суду України (постанова ВСУ від 16.11.2016р. справа № 6ц-709ці-16) власник житла усуває перешкоди, що чиняться зареєстрованою особою, в користуванні належним йому житлом, шляхом подання позову про визнання цієї особи такою, що втратила право на користування житлом.
Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов є належним способом захисту порушеного права, таким чином слід усунути перешкоди позивачу в користуванні її власністю та визнати ОСОБА_7 , та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 . Відповідач не заперечує проти заявлених вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом положень статей 317, 319 ЦК України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Відповідно до ст.8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права - одне з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу - остаточності рішень суду.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Висновки
На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються позивачі, як учасники справи, як на підставу заявлених вимог, оцінивши належність доказів, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.
Судові витрати за згодою віднести за рахунок позивача ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.29, 317, 319, 355, 369, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст.64 ч.2, 150, 156 ЖК України, ст.ст.3, 4, 11, 12, 13, 19, 76, 80, 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, - суд, -
Позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст. 352, 354 ЦПК України) до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівців або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 28.09.2021р.
Суддя Слободян Г.М.