Справа № 727/9113/21
Провадження № 1-кп/727/421/21
11 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі
Головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2
учасників кримінального підготовчого провадження:
сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_3
потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
сторони захисту: - захисника в інтересах обвинуваченого - ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Шевченківського районного суду м. Чернівці клопотання прокурора про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження за №12021262020002055 від 04.08.2021року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , раніше в силу ст.. 89 КК України, не судимого, - обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 189 КК України
До Шевченківського районного суду м. Чернівці з Чернівецької окружної прокуратури надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021262020002055 від 04.08.2021року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 189 КК України.
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження застосованого відносно ОСОБА_7 обвинуваченого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.3 ст. 189 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Мотивує доводи клопотання тим, що ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, зокрема, за ч. 4 ст. 189 КК України, - вимагання поєднане з заподіянням тяжкого тілесного ушкодження; вимагання поєднане з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи. Доводи відповідно клопотання прокурор аргументує тим, що згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, на даний час існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і такі, що зумовлені необхідністю запобіганням спробам обвинуваченого - переховуватися від суду, як на території України так і за її межами з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та передбаченого у разі засудження суворого покарання; - незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню і іншим чином, вчинення нових кримінальних правопорушень
Прокурор просить, клопотання задовольнити і не застосовувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, відносно обвинуваченого.
Заслухавши доводи сторони обвинувачення прокурора, доводи потерпілих, які в повному обсязі підтримали клопотання прокурора, а також думку обвинуваченого, який заперечував проти заявленого прокурором клопотання та думку захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого, який просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, суд зважає на наступне.
Судом встановлено, що 04.08.2021 року о 20:30 годині в порядку ст.. 208 КПК України затримано ОСОБА_7 . 09.082021 року ОСОБА_7 змінено раніше (06.09.2021р.) пред'явлену обґрунтовану підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч3, ч.4 ст. 189 КК України. 06.09.2021р. на підставі ухвали слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.09. 2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згідно положення частини другої статті 29 Конституції України, обов'язковими вимогами до правомірного тримання під вартою, визначено, що тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; підстави та порядок застосування запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права. Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 Кодексу).
Згідно ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності застосування (продовження) тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку, з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд, своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців і дана норма закону, регламентується, виключно порядком дій щодо пропозиції сторонам надати свої клопотання, зокрема клопотання сторони обвинуваченого, захисту.
Статтею 183 ч.1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування (продовження) запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження застосованого запобіжного заходу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується тощо.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32).
При вирішенні в судовому засіданні питання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винними у вчиненні злочину, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки. Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватими чи невинуватими у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого продовжують мати ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Судом також враховано і положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
За усталеною практикою, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством. Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування (продовження) щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховані судом при вирішенні питання про застосування (продовження) обвинуваченому запобіжного заходу.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів передбачених ч.3, ч.4 ст. 189 КК України; ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні (продовженні) запобіжного заходу до останнього, на даний час не зменшилися. На думку суду, наявним і сталими є такі ризики, як - переховування ОСОБА_7 від суду, ризик впливу у разі перебування на волі на потерпілих, свідків, які в судовому засіданні безпосередньо допитані не були, вчинення іншого нового кримінального правопорушення. А отже, суд приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою для обвинуваченого, буде недостатнім для забезпечення запобігання вказаних ризиків та, при цьому, не встановлено об'єктивних даних, які б вказували на неможливість перебування під вартою ОСОБА_7 за станом здоров'я.
В задоволенні клопотання захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній нічний арешт, суд вважає, що стороною захисту не зазначено підстав і обставин для такої зміни; відсутні посилання на докази відносно суттєвих змін обставин, ризиків, які не були відомі при застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу слідчим суддею, із зазначенням того, що такі обставини виникли після прийняття попереднього рішення щодо запобіжного заходу останнім.
Згідно усталеної практики Європейського суду (рішення в справі "Харченко проти України"), при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути розглянута можливість застосування до особи інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченого, суд бере до уваги п.2 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що ОСОБА_7 інкриміновано умисні тяжкі злочини, передбачені ч.3 ч.4 ст. 189 КК України, пов'язаних і вимаганням з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, керуючись вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення, при цьому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 21, 31 ч.2, 284, 176-178, 183, 199, 331 ч.3 КПК України, суд
Продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 189, ч.4 ст. 189 КК України на строк до 10 січня 2022 року, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній цілодовий арешт відмовити.
Копію ухвали вручити стороні обвинувачення, стороні захисту для відома та направити до ДУ Чернівецького слідчого ізолятора (№ 33), для виконання.
Ухвала підлягає оскарженню в установленому законом порядку до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, протягом семи діб з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 11.11.2021р.
Суддя ОСОБА_1