02 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 569/9594/21 пров. № А/857/17891/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2021 року в справі №569/9594/21 (головуюча суддя Кучина Н.Г., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича, Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №332397 від 08.05.2021 та закрити провадження по справі.
Рішенням від 30 червня 2021 року Рівненський міський суд Рівненської області позов задовольнив повністю.
Скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №332397 від 08.05.2021, винесену інспектором взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області, ДПП старшим лейтенантом поліції Капустинським Максимом Юрійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.10 ст.121 КУпАП, а провадження по справі закрив.
Також суд стягнув з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи та доказам, поданим на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та його вини.
Стверджує, що розгляд справи відбувся посадовою особою, яка уповноважена КУпАП розглядати справи про вчинення адміністративних правопорушень, в межах наданих повноважень, при прийнятті рішення було оцінено докази за внутрішнім переконанням в їх сукупності та керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи викликалися в судове засідання, проте, у зв'язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 08.05.2021 інспектором взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП старшим лейтенантом поліції Капустинським М.Ю. винесена постанова серії ДП18 №332397 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.6 ст.121 та ч.10 ст.121 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн.
За змістом даної постанови, ОСОБА_1 08.05.2021 о 21:50 на автодорозі Н-22 («Устилуг-Луцьк-Рівне) 127 км+700 м керував автомобілем марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_2 , у якого не освітлювався номерний знак у темну пору доби, чим порушив п.2.9 «в» Правил дорожнього руху України. Також водій перевозив дитину віком 5 років, зріст якої менше 145 см без використання спеціальних засобів.
Не погоджуючись із зазначеною постановою та заперечуючи факт вчинення адміністративного правопорушення, позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд керувався тим, що вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.6 ст. 121 та ч.10 ст.121 КУпАП, не підтверджені допустимими доказами в розумінні ст. 74 КАС України, оскільки копії електронних доказів не засвідчені належним чином.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п. 2.9в Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Пунктом 21.11 б Правил дорожнього руху заборонено перевозити дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки.
Частиною 6 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Частина 10 ст.121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил перевезення дітей.
Таким чином, диспозиції наведених правових норм передбачають притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів, зокрема, за порушення ними вимог п. 2.9в та п. 21.11б ПДР, тобто керування транспортним засобом з неосвітленим номером та перевезення дітей без використання дитячих утримуючих систем.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 24 Постанови ПВС України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, як на обставини вчинення правопорушення покликається на складену постанову у справі про адміністративне правопорушення та долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудного відеореєстратора.
Разом з цим, суд не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Щодо долученого відеозапису з нагрудної камери поліцейського, то на переконання колегії суддів, такий не може вважатися належним доказом порушення позивачем п. 2.9в ПДР у зв'язку з тим, що він достеменно не підтверджує наявність чи відсутність підсвітки номерного знака автомобіля, оскільки на ньому зафіксовано, як поліцейський підсвічує цей номерний знак власним ліхтариком. Тим більше з долученого відеозапису неможливо встановити, що зріст дитини, яку перевозили у транспортному засобі, становив менше 145 см. Такий містить лише розмову з особою, яка сиділа на задньому сидінні авто, та вказала, що вік дитини, яка біля неї заснула, 5 років.
Поряд з цим, колегія суддів також вважає доречними зауваження суду першої інстанції, що надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом відповідача або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознак цифрового підпису автора.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушень, передбачених ч.6, ч.10 ст.121 КУпАП не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відтак, позовні вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 332397 від 08.05.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червня 2021 року в справі №569/9594/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 12.11.2021.