Справа № 560/3994/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
11 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в квітні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідача), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30 жовтня 2020 року № 221350002058 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року згідно трудового договору № 07 від 02 червня 1993 року, з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року згідно трудового договору № 03 від 23 лютого 1994 року та з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року згідно трудового договору № 05 від 10 березня 1995 року та призначити пенсію за віком з дня звернення в Пенсійний фонд України, тобто з 20 жовтня 2020 року.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 07.05.2021 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30 жовтня 2020 року № 221350002058 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Також зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та вжити передбачених законодавством заходів щодо підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, за періоди роботи з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року згідно трудового договору № 07 від 02 червня 1993 року, з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року згідно трудового договору № 03 від 23 лютого 1994 року та з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року згідно трудового договору № 05 від 10 березня 1995 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп ЛТД", код ЄДРПОУ 21319065 зареєстроване 03 січня 1994 року та знаходиться в стані припинення з 12 липня 2005 року.
Вказує на те, що згідно бази даних Пенсійного фонду у АРМ ОССВ "Обліку сплати страхових внесків" дані щодо реєстрації в органах Пенсійного фонду ТОВ "Темп" ЛТД до 1997 року відсутні, з 1997 року нарахування та сплата страхових внесків зазначеним підприємством не проводилась.
Вважає, що неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов'язано з волею позивача, однак така обставина не означає, що відповідач має беззаперечно враховувати при призначенні пенсії довідку про заробітну плату, яка не підтверджується жодними документами та містить сумнівні відомості. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним судом у постанові від 20 березня 2018 року у справі №527/1655/17.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку від 20 липня 1982 року НОМЕР_1 та трудові договори укладені з ТОВ "Темп" ЛТД № 07 від 02 червня 1993 року за період з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року, № 03 від 23 лютого 1994 року за період з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року, № 05 від 10 березня 1995 року, за період з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року.
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 2213500020258 від 30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років, про що позивача повідомлено листом від 18 лютого 2021 року № 2200-0304-8/9742.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року згідно трудового договору № 07 від 02 червня 1993 року, з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року згідно трудового договору № 03 від 23 лютого 1994 року та з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року згідно трудового договору № 05 від 10 березня 1995 року, оскільки відсутні записи в трудовій книжці.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (Закону № 1058-ІV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).
Разом з тим, питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженим постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформленая у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідно до Порядку №22-1 органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Також Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій у тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема і Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
З аналізу вказаних норм слідує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Також слід зазначитти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №677/277/17.
Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду в Хмельницькій області, згідно оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року, з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року та з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Темп".
Натомість, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу вказані періоди роботи, відповідач вказує на те, що у трудовій книжці позивача відсутні відповідні записи, у той же час не приймає до уваги трудові договори № 07 від 02 червня 1993 року, № 03 від 23 лютого 1994 року, №05 від 10 березня 1995 року.
Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, тощо.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Як свідчать матеріали справи відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили про те, що позивач не має права на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи, оскільки відсутність відповідних відомостей в трудовій книжці останнього, ще не є підставою вважати, що в ці періоди він не працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Темп".
При цьому, відповідач отримавши від позивача заяву та відповідні документи для призначення пенсії не виконав покладеного на нього обов'язку щодо самостійного витребування документів необхідних для перевірки трудового стажу, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, що об'єктивно підтверджується відсутністю будь яких доказів вжиття вказаних заходів відповідачем, оскільки ні матеріали адміністративної справи, ні матеріали пенсійної справи також не містять зазначених доказів.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем належним чином не виконано покладеного обов'язку та не надано позивачу допомогу, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати, або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій у тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає, що в результаті призвело до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 30 жовтня 2020 року № 221350002058 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду 30 вересня 2019 року у справі №754/11370/16-а, колегія суддів вважає помилковим, оскільки ці справи не є тотожними. В зазначеній справі судом було встановлено, що довідка про зарплату для обчислення пенсії не має номеру, за яким її видано, а також встановлено її невідповідність даним про зарплату, зазначеним у розрахункових листах, тобто довідка містить сумнівні відомості.
При цьому, відповідачем жодного доказу щодо невідповідності чи фіктивності трудових договорів укладених позивачем з ТОВ фірма "Темп" ЛТД № 07 від 02 червня 1993 року за період з 02 червня 1993 року по 01 листопада 1993 року, № 03 від 23 лютого 1994 року за період з 23 лютого 1994 року по 24 лютого 1995 року, № 05 від 10 березня 1995 року, за період з 01 березня 1995 року по 29 лютого 1996 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.