12 листопада 2021 р. Справа № 480/4279/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, повний текст складено 30.06.21 по справі № 480/4279/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 26 квітня 2019 року, відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, починаючи з 26 квітня 2019 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.21р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не дослідив питання пов'язане з діями і бездіяльністю Відповідача, не вірно встановив обставини справи та надав оцінку наявним в ній доказам.
Крім того, вказав, що суд першої інстанції визнав право Позивача на призначення пенсії за ч. 3 ст. 59 вказаного Закону, натомість відмовив у задоволенні позовних вимог, тобто висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зазначив, що положення п. 9-1 Постанови КМУ №1210 суперечать вимогам, передбаченим у ч. 3 ст. 59 Закон України № 796-ХІІ, оскільки визначає порядок використання формули для розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, якого не передбачено у ч. 3 ст. 59 Закон України № 796-ХІІ, однак суд першої інстанції на це увагу не звернув.
Вказав, що до перерахунку він отримавув пенсію в розмірі 8 377,03 грн. , проте як після перерахунку з 01.07.2020 розмір його пенсії становив 8 399,23 грн., отже, фактично такий не відбувся, що є грубим порушенням його конституційних прав на належний соціальний захист.
Також зазначив, що суд першої інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.02.2020 у зразковій справі № 520/1972/19.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в порядку письмового провадження, за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС І категорії, інвалідом 3 групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 від 01.03.2019р. та серії НОМЕР_2 від 17.08.2018 (а.с.6,10)
ОСОБА_1 , як військовозобов'язаний у складі військової частини НОМЕР_3 , приймав участь у спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на ЧЕАС в період з 15.01.1987 по 11.03.1987 року.
13.07.2020 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив провести з 25.04.2019р. перерахунок його пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19).
07.08.2020 ГУ ПФУ в Сумській області листом за № 3060-3317/Я-02/8-1800/20 повідомило позивача про те, що він перебуває на обліку в ГУ та отримує пенсію по інвалідності 3 групи в розмірі відшкодування фактичних збитків внаслідок Чорнобильської катастрофи, розраховану з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019. Перерахунок пенсії здійснено з 01.07.2019 відповідно до положення п. 9-1 Постанови КМУ №1210 суперечать вимогам, передбаченим у ч. 3 ст. 59 Закон України № 796-ХІІ, а тому підстави для перерахунку з 25.04.2019р. відсутні. (а.с.21)
Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо протиправності відмови в перерахунку пенсії з 26.04.2019 , відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягають задоволенню, оскільки пенсія Позивачу виплачується у розмірі, який розрахований відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210, яким регулюється призначення пенсії за ч. 3 ст. 59 вказаного Закону, та з урахування дати його звернення до пенсійного органу, 01.07.2020. Отже, пенсійним органом не вчинено протиправних дій.
Колегія суддів, за наслідками розгляду апеляційної скарги, приходить до наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».(далі Закон № 796-ХІІ)
Статтею 1 Закону № 796-ХІІ встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до ст. 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до примітки до ст. 10 Закону № 796-ХІІ тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Частиною 1 ст. 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ, регламентується Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок №1210).
Відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210 за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З сукупного аналізу норм вбачається, що ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження служби.
Суд першої інстанції встановив, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини 34102 з 15.01.1987 по 11.03.1987, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та інвалідом 3 групи по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до ст. 54 Закону України № 796-XII має право на пенсію по інвалідності та відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку № 1210.
Відповідно до протоколів про перерахунок пенсії станом на 01.07.2020 та листів ГУ ПФУ у Сумській області від 07.08.2020 пенсія Позивачу рахується як призначена відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ, але розрахована відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210.
З аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що пенсії, призначені відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, мають розраховуватися відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги частині протиправності не призначення пенсії Позивачу відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягають задоволенню, оскільки пенсія Позивачу виплачується у розмірі, який розрахований відповідно до п. 9-1 Порядку № 1210, яким регулюється призначення пенсії за ч. 3 ст. 59 вищевказаного Закону.
Щодо доводів апелянта стосовно невірного здійснення розрахунку пенсії, а саме проведення його не в розмірі п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (без застосування формули, зазначеної в постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), то колегія суддів зазначає таке.
Пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ та підлягає застосуванню до осіб, на яких поширюється дія ч. 3 ст. 59 вказаного Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що пенсію Позивачу перераховано за формулою: П = Зс х Кзс х (Кв / 100), визначеною п. 9-1 Порядку № 1210.
Отже, формулу, за якою пенсія Позивача перерахована у цьому випадку, визначено пунктом 9-1 Порядку № 1210. Цією нормою передбачено застосування для обчислення пенсії трьох складових: середнього показника середньої заробітної плати (доходу), середньомісячного коефіцієнта заробітної плати та розміру відшкодування фактичних збитків. Іншого способу (формули) для обчислення пенсії по інвалідності особам з числа учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи чинним законодавством не передбачено.
Колегія суддів зауважує, що п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, враховується при обчисленні пенсії для розрахунку значення «Кзс» - середньомісячного коефіцієнту заробітної плати.
Тому, вимога Позивача про необхідність перерахувати його пенсію, виходячи безпосередньо з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати є безпідставною, оскільки п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати є не сталою величиною, з якої визначається розмір пенсії, а лише складовою формули для визначення середньомісячного коефіцієнту заробітку, з якого проводиться обчислення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ.
Крім того, п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, являє собою вихідний показник для обчислення пенсії, який сам по собі не враховує індивідуальних особливостей кожного окремого пенсіонера (зокрема, розміру відшкодування фактичних збитків (у відсотках)), а тому застосування формули, наведеної у пункті 9-1 Порядку № 1210, дозволяє визначити розмір пенсії індивідуально для кожного пенсіонера із врахуванням його особливостей.
Отож, Позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ та 9-1 Порядку № 1210, оскільки за цими правовими нормами передбачені частиною третьою статті 59 Закону №796-ХІІ пенсії обчислюються саме з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, але не встановлюються в розмірі шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний період часу, на визначену в законі кратність, і без застосування механізму обчислення цих пенсій, визначеного пунктом 91 Порядку № 1210.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 12 травня 2021 року у зразковій справі № 520/1972/19.
Отже, пенсія Позивачу перерахована відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ із застосуванням формули, відображеної у п. 9-1 Порядку № 1210.
Щодо дати здійснення перерахунку, колегія суддів зазначає.
В апеляційній скарзі позивач стверджує, що пенсійний орган, починаючи з 25.04.2019 р., мав провести перерахунок пенсїї та в розмірі встановленому рішенням Конституційного суду України № 1- р(1І)/2019 від 25.04.2019 р.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13.07.2020 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку його пенсії з 25.04.2019 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України №796-ХІІ, як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019.
07.08.2020 відповідач, за результатами розгляду заяви, прийняв рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії з 25.04.2019, проте такий перерахунок провів з 01.07.2019.
Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач 13.07.2020 виявив бажання отримувати основну державну пенсію по інвалідності виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до вимог ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, колегія суддів дійшла висновку, що обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача підлягає з дати його звернення з відповідною заявою.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, позивач з 25 квітня 2019 року мав право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положення ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, проте для реалізації такого права, як зазначено судом вище, необхідним є звернення із відповідною заявою.
Зважаючи на зазначене вище у відповідача не було підстав для здійснення такого перерахунку з 25 квітня 2019 року з огляду на те, що відповідна заява позивача подана пізніше.
Поряд із цим, за зверненням позивача від 13.07.2020 пенсійний орган перерахунок провів з 01 липня 2019 року.
Тобто у спірних відносинах відповідач як суб'єкт владних повноважень, якому позивач спрямував заяву, що підлягала розгляду із прийняттям рішення, вчинив дії, що полягають у розгляді заяви по суті та прийнятті рішення.
Особливістю вчинення дій суб'єктом владних повноважень на виконання його владних управлінських функцій є те, що такі дії можуть вчинятись виключно на підставі та у межах повноважень, встановлених Конституцією та законами України, тобто виключають право діяти в інший спосіб.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 (справа № 520/12609/19), яка, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, повинна враховуватись судом апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії позивачу з 25.04.2019 діяв в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 по справі № 480/4279/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін