11 листопада 2021 р.Справа № 551/418/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання - Ігнатьєвої К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області (головуючий суддя І інстанції Рябченко В.В., Полтавська область, смт. Шишаки) від 26.07.2021 року (повний текст рішення складено 26.07.2021) по справі № 551/418/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора роти 5 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції Гріднєва Івана Володимировича про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Шишацького районного суду Полтавської області, як до адміністративного суду, з вищевказаним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ДП18 №634090 від 12.04.2021, винесену інспектором роти 5 батальйону 3 УПП в Харківській області, лейтенантом поліції Гріднєвим Іваном Володимировичем, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 гривень, справу про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.8 ст. 121 КУпАП просив закрити а судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що не визнає себе винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, винесена з численними грубими порушеннями порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, вказуючи на те що інспектором поліції, не наведено жодного доказу на підтвердження наявності адміністративного правопорушення та вини позивача в його вчиненні а також вказує на те, що позивач був позбавлений реалізувати своє право на захист та інші процесуальні права, визначені КУпАП.
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 26.07.2021 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26.07.2021 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена з численними грубими порушеннями порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, що виключає притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Додатком до оскаржуваної постанови є лише відеозапис камери TruCAM, який безумовно не може слугувати доказом винності позивача у порушенні вимог ст. 380 Митного кодексу України та ст. 16,37 Закону України "Про дорожній рух" та притягнення його до відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП. Крім того в самій оскаржуваній постанові взагалі не зазначено якою особою був ввезений даний автомобіль на територію України, для встановлення відмінності такої особи із особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вказує, що у оскаржуваному рішенні судом першої інстанції був проявлений крайній суб'єктивізм, що виразився у абсолютному ігноруванні доводів та міркувань позивача без зазначення мотивів іх відхилення, надані переваги одним доказам перед іншими без жодного обґрунтування та мотивування такої переваги. Суд першої інстанції не зазначає, якими доказами дотримання порядку розгляду адміністративної справи підтверджено, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи, немає відеозапису з нагрудної камери поліцейського чи будь-якого іншого доказу на підтвердження зазначеного. Вважає, що у оскаржуваному судовому рішенні та оскаржуваної постанові інспектором поліції, не наведено жодного доказу на підтвердження наявності адміністративного правопорушення та винності позивача в його вчиненні.
За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою від 03.11.2021р..
Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Інспектор роти 5 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП, лейтенант поліції Гріднєв Іван Володимирович повідомлені на електронні адреси, які містяться в матеріалах справи.
Колегія суддів зауважує, що явка позивача та відповідачів в судове засідання судом обов'язковою не визнавалася.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що близько 10 годин 37 хвилин 27 березня 2021 року, на автодорозі М-03 «Київ-Харків-Довжанський», в селищі Травневе Харківської області, за допомогою лазерного вимірювача TruCam LTI 20/20 №ТС 000748 був виявлений рух транспортного засобу Mersedes Benz номерний знак НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 79 км/год, що є перевищенням встановленого обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 29 км/год та порушенням пункту 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, у зв'язку з чим, на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» інспектором ОСОБА_2 було зупинено вищевказаний транспортний засіб та ході проведення поліцейських превентивних заходів було встановлено, що водієм вищевказаного транспортного засобу є позивач ОСОБА_1 .
Постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 634090 від 12.04.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500 грн. (а.с. 10).
У вищевказаній постанові зазначається, що 27.03.2021 водій керував транспортним засобом Mercedes Benz, номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме, який не ввозив на митну територію України та не поміщував авто в митний режим транзиту, чим порушив ч.8 ст. 121 КУпАП (а.с. 10).
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами, тому суд вважає, що постанова серії ДП18 №634090 від 12.04.2021 року відповідає передбаченим статтею 283 КУпАП вимогам, тому підстави для її скасування відсутні.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон №3353) цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Стаття 14 Закону №3353 зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону №3353 передбачено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Згідно з ч.8 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені МК України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.
За приписами ч. 5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Статтею 481 Митного кодексу України встановлено відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення або строку тимчасового вивезення товарів чи втрату транспортних засобів.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені МК України та цілей Закону №3353 свідчить, що порушення вказаної заборони посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина восьма статті 121).
Таким чином, до компетенції органів Національної поліції належить розгляд справ про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені МК України, і накладати адміністративні стягнення.
За положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з"ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо протиправності не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП оспорювання особою допущеного порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не покладає на уповноважену особу обов'язку зі складення протоколу про таке правопорушення.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Відповідно до листа Харківської митниці вх. № 8314 від 07.07.2021 наданого до матеріалів справи, вбачається, що згідно автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" транспортний засіб Mercedes Benz, номерний знак НОМЕР_2 був ввезений на миту територію України 21.04.2018 громадянином VITKUNAS DALIUS в зоні діяльності Волинської митниці ДФС у митному режимі "тимчасове ввезення" терміном до 1 року з метою особистого використання. Вказаний лист датовано вже після складання оскаржуваної постанови, інших відомостей які були використанні відповідачем під час зупинки автомобіля та складання оскаржуваної постанови до матеріали справи не надано.
Крім того, для встановлення факту правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП необхідно встановлення не лише факту порушення обмежень встановлених Митним кодексом України, але й факт використання позивачем цього автомобіля.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Частиною 3 статті 258 КУпАП встановлено, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідачем в підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови серії ДП18 № 634090 від 12.04.2021, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем проступку.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б беззаперечно свідчили про те, що позивач керував транспортним засобом Mercedes Benz, номерний знак НОМЕР_2 , щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме, який не ввозив на митну територію України та не поміщував авто в митний режим транзиту, чим порушив ч.8 ст. 121 КУпАП.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17.
Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
З урахуванням зазначеного, доводи відповідача стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими.
Також, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи не долучено відео з нагрудної камери поліцейського, яким було б зафіксовано процедуру розгляду матеріалів справи, що унеможливлює встановлення послідовності дій поліцейських по даному факту порушення ПДР.
Колегія суддів зазначає, що в ході судового розгляду відповідачем жодними належними, достовірним та достатніми доказами не доведено перед судом факту дотримання процесуальних прав позивача на участь у розгляді справи, зокрема, не представлено будь-яких доказів дотримання передбаченої статтею 279 та 268 КУпАП процедури розгляду справи.
Враховуючи доводи позивача щодо не вжиття інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на давання будь-яких пояснень, бути присутнім на розгляді справи та відсутність доказів в спростування таких доводів позивача, то колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факту дотримання інспектором порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постановах від 18.02.2020 року по справі № 524/9827/16-а, від 26.05.2020 року по справі №640/16220/16-а.
Щодо посилань відповідача в відзиві на позовну заяву про те, що під час розгляду справи, позивача було ознайомлено з правами передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268, 289 КУпАП, про що у графі 7 оскаржуваної постанови стоїть підпис останнього, колегія суддів зазначає наступне.
Дані посилання відповідача є помилковими, оскільки належним чином завірена копія постанови, яка знаходиться в матеріалах справи, а саме графа 8 не містить жодного підпису.
Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення у цій справі покладено саме на відповідача у справі.
В порушення частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до якої суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, судом першої інстанції не витребувано доказ на підставі якого прийнята оскаржувана постанова.
Крім того відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
При цьому, колегія суддів зазначає, що закінчення строку зберігання відеозапису не доводять факту правопорушення. Наведений факт, який унеможливлює надання відповідачем доказу, не може слугувати підставою для висновку про доведеність правопорушення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що факт знищення відеозапису правопорушення не може свідчити про наявність вини позивача.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позов позивачем подано своєчасно, в межах строку встановленого ст. 286 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, обставини, що вказані інспектором в оскаржуваній постанові повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах відвід. 19.12.2019р. по справі №742/2663/17, 29.04.2020р. по справ справа №211/4667/16-а, 08.07.2020р. по справі №463/1352/16-а.
Відповідачем з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, доказів які б підтверджували правомірність оскаржуваної постанови до суду не надано.
Безпідставними суд апеляційної інстанції вважає і посилання відповідача на те, що під час винесення оскаржуваного рішення інспектор патрульної поліції діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом, оскільки вказані доводи не можуть бути підставою для висновків щодо обґрунтованості оскарженого рішення, так як виконання патрульним поліцейським своїх обов'язків у відповідності до Закону України Про Національну поліцію, не позбавляє останнього обов'язку обґрунтувати належними доказами прийняті ним рішення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що навіть факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.07.2020р. по справі № 177/525/17.
В даному рішенні Верховний суд відхилив доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
З урахуванням вищезазначеного, відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доказів дотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, доводи відповідача стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Враховуючи вищенаведене, відсутності доказі вчинення позивачем адміністративного правопорушення, інші доводи сторін щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваної постанови, з урахуванням відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не впливають на вирішення справи по суті.
Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та ч. 3 ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п.п.1,2 3, 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для скасування оскарженого судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно оригіналу квитанції № 0.0.2108829423.1 від 30.04.2021, яка міститься в матеріалах справи (а.с.15), сплатив судовий збір в сумі 454 грн. 00 коп. При подачі апеляційної скарги, згідно квитанції № 0.0.2300038216.1 від 13.10.2021р., яка міститься в матеріалах справи (а.с.116), сплачено судовий збір в сумі 681 грн. 00 коп. Всього, з урахуванням того, що позов задоволено, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1135 грн.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26.07.2021 року по справі № 551/418/21 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ДП18 №634090 від 12.04.2021 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.8 ст.122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. та закрити провадження по адміністративній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315 А) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 1135,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов