09 листопада 2021 р.Справа № 520/15278/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Пелецького В.О.
представника третьої особи - Богуцької В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.09.21 року по справі № 520/15278/21
за позовом ОСОБА_1
до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса", третя особа: Міністерство юстиції України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
12 серпня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса", третя особа: Міністерство юстиції України в якому просив:
- визнати необгрунтоване віднесення інформації щодо розміру заробітної плати посадовими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до інформації з обмеженим доступом - протиправною;
-зобов'язати надати інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" за рахунок державного бюджету, яка запитувалась 30.03.2021 року позивачем.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.03.2021 року він звернувся з інформаційним запитом до відповідача, в якому просив надати відповідь щодо розміру заробітної плати, яку отримали працівники Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України за рахунок державного бюджету. Листом №К-47 від 09.04.2021 року відповідач не надав запитувану інформацію, вказавши, що відомості про заробітну плату не відносяться до публічної інформації, а для надання інформації щодо заробітної плати необхідна письмова згода суб'єкта персональних даних.
07.06.2021 року позивач звернувся до директора Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" зі скаргою на відмову в наданні публічної інформації. На вказану скаргу відповідач листом від 18.06.2021 року №К47/4 відмовив в наданні запитуваної інформації, з посиланням на ч. 2 ст. 11 ЗУ "Про інформацію", ч.6 ЗУ "Про захист персональних даних" та ст.6 п.2 ч.1 ст. 22 ЗУ "Про доступ до публічної інформації".
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 161 КАС України.
25.08.2021 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 19.08.2021 року подано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом з копіями документів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
03.09.2021 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду, яке обгрунтовано тим, що позивач вже звертався до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України із тим самим предметом позову та з тих же самих підстав.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 року клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду задоволено, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати її та направити справу № 520/15278/21 на розгляд до суду першої інстанції.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що відповідно до п.3 ст. 240 КАС України для залишення позову без розгляду повинно бути: 1) наявність спору між тими самими сторонами, однак у справі № 520/15278/21 беруть участь три особи - позивач, відповідач та третя особа, у той час як у справі № 520/11613/21 беруть участь дві особи, тобто обов'язкова вимога щодо ідентичності сторін у спорі не виконана; 2) наявність спору про той самий предмет, проте у справі №520/15278/21 предметом позову є визнання необгрунтованим віднесення інформації щодо розміру заробітної плати посадовими особами відповідача до інформації з обмеженим доступом - протиправною, а у іншій справі предметом позову є притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в порядку ст. 212-3 КУпАП. Тобто, вимога щодо ідентичності предмету позову у спорі не виконана. Також вважає, що оскаржуване рішення не містить порівняння предметів позову та сторін у справах №520/15278/21 та №520/11613/21. Також посилається на Постанову Верховного Суду по справі №826/13000/18 від 25.07.2019 року.
Представник відповідача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Представник третьої особи подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач у судовому засіданні свої вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги.
Представник третьої особи підтримала свій відзив та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вже звертався з аналогічним адміністративним позовом до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України, в якому, крім іншого, просив: визнати бездіяльність посадових осіб Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" протиправною; зобов'язати надати інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" за рахунок державного бюджету, яка запитувалась 30.03.2021 року позивачем.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Колегія суддів звертає увагу, що диспозиція даної статті передбачає одночасно наявність трьох підстав для залишення без розгляду позовної заяви:
1) тотожність сторін у справі
2) тотожність предмету спору
3) тотожність підстав для звернення до суду із такими вимогами.
Як убачається із матеріалів справи, у провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 520/11613/21 за позовом ОСОБА_1 до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності посадових осіб Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" протиправною, зобов'язання надати інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" за рахунок державного бюджету, яка запитувалась 30.03.2021 року позивачем, притягення заступника директора Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" ОСОБА_2 та юрисконсульта ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 року у справі № 520/11613/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Автоматизованої системи документообігу суду на вказане рішення ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Отже, рішення у вищевказаній справі не набрало законної сили.
12.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса", третя особа: Міністерство юстиції України, в якій просив визнати необгрунтоване віднесення інформації щодо розміру заробітної плати посадовими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до інформації з обмеженим доступом - протиправною; зобов'язати надати інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" за рахунок державного бюджету, запитувану позивачем 30.03.2021 року.
Тобто, позивач повторно звернувся до суду з позовною заявою між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Доводи апелянта про те, що обов'язкова вимога ст. 240 КАС України щодо ідентичності предмету позову у спорі не виконана, оскільки предметом позову по даній справі є визнання необгрунтованим віднесення інформації щодо розміру заробітної плати посадовими особами відповідача до інформації з обмеженим доступом - протиправною, а у іншій справі предметом позову є притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в порядку ст. 212-3 КУпАП, колегія суддів вважає необгрунтованими, зважаючи на те, що по справі №520/11613/21 позивачем, крім іншого, заявлялись вимоги про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України та зобов'язання надати інформацію щодо розміру заробітної плати, яку отримали співробітники Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України за рахунок державного бюджету, запитувану 30.03.2021 року позивачем.
Колегія суддів зазначає, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою або при виділенні з позову, який уже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмету позову зберігається.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі № 9901/433/18.
Доводи апелянта про те, що обов'язкова вимога ст. 240 КАС України щодо ідентичності сторін у спорі не виконана, з огляду на те, що у справі №520/15278/21 беруть участь три особи: позивач, відповідач та третя особа, а у справі №520/11613/21 беруть участь дві особи, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Між тим, позивачем у справах №520/15278/21 та №520/11613/21 є ОСОБА_1 , а відповідачем - Національний науковий центр "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України. Таким чином, сторони є ідентичними.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду по справі № 826/13000/18 від 25.07.2019 року колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказане рішення ухвалене за інших фактичних обставин, ніж у цій справі, та стосується інших правовідносин.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 по справі № 520/15278/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 12.11.2021 року